Висновок

В Україні історія розвитку оціночної діяльності розпадається на два періоди: дореволюційний і сучасний. Вже в 1992-93 рр.. окремі фахівці почали заявляти про себе як про професійні оцінювачів. У 1993 році була створена перша загальноукраїнська професійна організація оцінювачів - Українське Товариство Оцінювачів. Оцінка в сучасних умовах розвивалася спочатку зусиллями приватних осіб, потім додалися стандарти професійних організацій, з'явилися спеціальні закони і акти регулюють. У новітній період чітко визначилися два напрями оцінки: · Для державних потреб · Для потреб приватних власників та інших приватних юридичних і фізичних осіб. Головні моменти взаємодії замовника і оцінювача були законодавчо закріплені в 1998 році законом про оціночну діяльність. Поряд з державними та місцевими законами в систему державного регулювання оціночної діяльності входять і відповідні підзаконні акти. Цілі, завдання, напрями та принципи державного регулювання системи оціночної діяльності в країні визначає Концепція розвитку оціночної діяльності в Україні. Відповідно до цієї Концепції, питання створення та розвитку правової держави включають в себе цілий комплекс заходів щодо забезпечення рівних прав усім членам товариства, включаючи і майнові права. Необхідними гарантіями при цьому є справедлива оцінка цих прав. Досліджуючи світовий досвід розвитку оцінки в сучасній Україні можливо розвивати національну систему оцінки. Не можна сліпо копіювати досвід інших країн або створювати принципово нових підходів, які не враховують загальносвітові тенденції в розвитку оціночної діяльності. Формування оцінки можливе тільки на основі створення загального правового, методологічного та інформаційного простору на всій території України. Створення ізольованих регіональних або відомчих нормативних та інструктивних актів чи інших документів, не пов'язаних із загальною системою оцінки в Україні, є неприпустимим. Оцінка як професійний вид діяльності повинна відповідати поточним потребам проведених економічних реформ, а також враховувати як регіональні, так і галузеві особливості. Основною функцією держави у формуванні оцінки повинне з'явитися, в першу чергу, створення системи правового регулювання цього виду діяльності. Перспективна мета - створення в Україниі саморозвивається і адаптивної до зовнішніх умов системи оціночної діяльності, які забезпечують якісні послуги з оцінки вартості. Реалізація перспективної мети багато в чому залежить від ходу розвитку ринкових відносин в економіці України. Для реалізації перспективної мети необхідно вирішити такі завдання:

• забезпечити ефективний державно-громадський контроль якості оціночних робіт;

• створити умови для становлення і розвитку саморегулівних організацій оцінювачів;

• максимально уніфікувати понятійний апарат і термінологію, яка застосовується в оціночної діяльності, з понятійним апаратом і термінологією бухгалтерського та первинного обліку, оподаткування, реєстрації об'єктів оцінки в Україні, а також з понятійним апаратом і термінологією міжнародних стандартів оцінки;

• створити систему підготовки і перепідготовки кадрів в області оцінки;

• організувати комплексні наукові дослідження в області оціночної діяльності;

• усунути на законодавчому рівні прогалини, пов'язані з обігом результатів інтелектуальної діяльності, земельних ресурсів;

• створити систему інформаційного забезпечення оціночної діяльності.

В основу державного регулювання оціночної діяльності покладено такі принципи:

• оціночна діяльність є самостійним видом підприємницької діяльності;

• оцінка є самостійним науковим напрямом, зі своєю методологією, термінологією, принципами досліджень;

• становлення і розвиток оцінки можливе тільки в умовах ринкових відносин та правового регулювання підприємницької діяльності;

• базуючись на світовому досвіді оцінної діяльності, в сучасних умовах України необхідно створювати та розвивати національну систему оцінки. Неприпустимо як копіювання зарубіжного досвіду, так і створення "принципово нових" підходів;

• розвиток оціночної діяльності можливе тільки на основі загального правового, методологічного та інформаційного простору на всій території України .

• створення ізольованих регіональних або відомчих нормативних та інших документів, не заснованих на загальноукраїнському законодавстві про оцінку, є неприпустимим;

• заходи з розвитку оціночної діяльності повинні відповідати поточним потребам проведених економічних реформ;

• ефективним розвиток оціночної діяльності може бути тільки при дотриманні принципу балансу прав, обов'язків і відповідальності всіх учасників оцінного процесу, за наявності добросовісної конкуренції незалежних оцінювачів.

Забезпечення взаємодії та координації діяльності органів державної влади з питань оціночної діяльності є необхідною умовою ефективного державного регулювання ринку оцінки

Основними напрямами розвитку оціночної діяльності як інструмент ефективного управління власністю в Україні є: · Оцінка інвестиційних проектів. · Оцінка для цілей застави майна та іпотечного кредитування. · Оцінка збитків. · Оцінка для цілей виконавчого провадження та судочинства. · Оцінка нерухомості та земельних ресурсів. · Оцінка (переоцінка) основних фондів. · Оцінка інтелектуальної власності. · Оцінка боргів підприємств.

Оцінка є невід'ємною частиною ринку фінансових послуг і тому необхідна уніфікація понятійного апарату і термінології оціночної діяльності з понятійним апаратом і термінологією бухгалтерського та первинного обліку, оподаткування. З метою створення сприятливих умов для аналізу даних, прогнозування, вирішення питань інвестиційної, амортизаційної та податкової політики на регіональному та федеральному рівнях, здійснюваних, як правило, із залученням статистичних даних, доцільно вжити заходів до гармонізації оцінки та статистичного обліку. Спочатку в Україні не існувало власних методичних матеріалів для проведення оціночних робіт, тому застосовувалися західні методики. Однак використовувати їх в умовах нерозвиненого і "непрозорого" українського ринку найчастіше неможливо без відповідної адаптації, а брак практичних навичок у вирішенні цих питань призводить не тільки до значних помилок при визначенні вартості оцінюваних об'єктів, а й просто до абсурдних ситуацій. В даний час напрацьований і узагальнений досвід уже дозволяє адаптувати західні методики до українських умов і веде до підвищення якості оцінних послуг. Внаслідок цього управлінські рішення, засновані на результатах кваліфікованої оцінки, більш обгрунтовані і знижують ймовірність помилкових дій керівника в нестабільній ринковому середовищі. Ця обставина є основою того, що грамотно проведена оцінка стає невід'ємним інструментом ведення бізнесу, зокрема, основою ефективного управління системою активів підприємства. Кваліфікована оцінка бізнесу дозволяє виявити недооцінені, а часто і невраховані активи, і належним чином їх оптимізувати. Проведення незалежної оцінки також сприяє формуванню привабливого інвестиційного вигляду компанії, підвищенню кредитного рейтингу і стає одним з найважливіших важелів у побудові партнерських відносин з потенційними інвесторами і кредиторами. Розвиток оціночної діяльності є необхідною умовою для зміцнення ринкових відносин і подальшого просування країни по шляху реформ.