10.Заходи по запобіганню деградації і раціональному використанню земель.

З метою припинення деградації й підвищення родючості сіль­ськогосподарських земель, а також забезпечення їх відтворення, слід використовувати комплекс агротехнічних заходів, зокрема впроваджувати сучасні технології, відновити систему застосування мінеральних і органічних добрив, використовувати засоби захисту рослин. Значним резервом підвищення ефективності використання земельних ресурсів є розробка й упровадження досконалішої струк­тури посівних площ. Також слід провести заходи з рекультивації порушених земель, захисту їх від ерозії, підтоплення, висушуван­ня, зрушень, вторинного засолення й заболочування, забруднення промисловими відходами й хімічними речовинами та іншими ви­дами деградації.

До правових форм запобігання деградації земель сільськогоспо­дарського призначення відносять: економічне стимулювання, зе­мельний контроль, моніторинг земель, планування і прогнозуван­ня, земельний кадастр. Так, земельний кадастр, як інформаційна база даних про земельні ресурси, необхідна для розробки науково обґрунтованого й більш ефективного комплексу заходів, спрямова­них на запобігання деградації земель сільськогосподарського при­значення.

Раціональне використання земельних ресурсів вимагає, щоб ко­жен природокористувач орієнтувався на їх дбайливе господарське освоєння з найбільшою вигодою. Вимоги до такого використання земель виражені в правових формах, обов'язковість яких у разі не­виконання забезпечується можливістю державного примусу.

Система правових, організаційно-господарських, агротехніч­них заходів, які забезпечують правильну організацію земельної те­риторії, називається землеустроєм. Його основні завдання поляга­ють у такій організації земельної території, яка б відповідала всім вимогам агротехнічної науки, забезпечувала еколого-економічне обґрунтування впроваджених сівозмін, упорядкування угідь, а та­кож розробку заходів щодо охорони земель.

Предметом дискусії є співвідношення раціонального викорис­тання й охорони землі. Наразі визначилися два напрямки, за яки­ми можна згрупувати основні погляди щодо зазначеної проблеми. На думку представників першої групи, раціональне використання землі й охорона землі — різні й самостійні явища у сфері взаємовід­носин суспільства й природи. Представники другої вважають, що раціональне використання землі включає також її охорону в про­цесі використання. Такий висновок роблять у зв'язку з тим, що сучасне розуміння використання землі визнає його раціональним у разі виконання конкретним суб'єктом комплексу заходів з охо­рони земель.