3. Коефіцієнт інтегрального використання обладнання

К_інтгр=К_екст*К_інт (3.38)

4. Коефіцієнт використання інвентарного парку обладнання – встановлюється шляхом відновлення обладнання, що працює до наявного обладнання

5. Коефіцієнт змінності роботи обладнання – відношення відпрацьованих машино-змін до загальної кількості обладнання.

К_зм=∑К_j*N_i/N (3.39)

К_j – кількість робочих змін;

N_i – кількість і-го обладнання що працює у j-ій зміні;

N – загальна кількість обладнання.

Розрізняють узагальнюючі та часткові показники використання основних фондів.

Узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є показник фондовіддачі (це відношення виробленої за рік продукції до вартості основних фондів):

, грн/грн. (3.40)

Збільшення фондовіддачі забезпечує зростання виробництва продукції, але не характеризує граничні можливості підприємства по її випуску. Для цієї мети застосовується коефіцієнт використання виробничої потужності підприємств:

(3.41)

де ВирПмах – виробнича потужність підприємства (мах випуск продукції за рік при повному використанні основних фондів, які є на підприємстві).

Рентабельність основних фондів:

(3.42)

Часткові показники оцінюють ефективність використання окремих машин та механізмів за певний час, та за продуктивністю.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання – відношення загальної кількості відпрацьованих за добу машино-змін у всіх змінах до кількості встановленого обладнання:

(за добу) (3.43)

(за період часу) (3.44)

де Д_р – число робочих днів в періоді, що розраховується;

За відпрацьовані машино-зміни береться робота машини в одній із змін, навіть якщо вона відпрацьована не повністю.

Коефіцієнт використання інвентарного парку обладнання (коефіцієнт залучення обладнання до виробництва) – встановлюється шляхом відношення обладнання, що працює до наявного обладнання:

(3.45)

Обладнання. що працює визначається найбільшою його кількістю. що функціонує протягом даної доби.

Наявне обладнання – це обладнання, яке перебуває на балансі підприємства.

Встановлене обладнання – включає обладнання, яке здається в експлуатацію, в т.ч. ремонт, і перебуває в резерві (але не на складі).

Коефіцієнт використання обладнання в часі (коефіцієнт екстенсивності) – визначається відношенням часу фактичної роботи обладнання (Т_ф), до відповідно календарного (Т_к), номінального (Т_н), дійсного (Т_д), добового і т.д.

Календарний – загальна кількість днів в періоді, що розглядається:

(3.46)

Номінальний – різниця календарного фонду часу і неробочого:

(3.47)

де Т_зм – тривалість робочих змін, год;

Д_св – кількість святкових днів;

Д_вих – кількість вихідних днів;

Т_{зм.скор} – тривалість скороченої робочої зміни у передсвяткові дні;

К_зм – кількість змін.

Д_пр.св.- кількість передсвяткових днів.

Дійсний (плановий) – менший. ніж номінальний на фонд часу, який необхідний на проведення планових попереджувальних ремонтів:

Т_д=Т_к-З_ппр (безперервне виробництво) (3.48)

Т_д=Т_н-З_ппр (дискретне виробництво) (3.49)

Коефіцієнт використання обладнання за продуктивністю (коефіцієнт ефективності навантаження)

(3.50)

де Q_ф – об’єм відповідно фактичного (планового) випуску продукції в натуральному вираженні за одиницю часу;

Q_н – нормативний випуск продукції за одиницю часу.

Інтегральний коефіцієнт – коефіцієнт загрузки обладнання:

(3.51)

7). Виробнича потужність.

Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції підприємства за певний час в установленій номенклатурі та асортименті при повному навантаженні обладнання і виробничих площ.

Визначається в натуральних одиницях (при обмеженій номенклатурі виробів) і вартісному виразі при широкому асортименті.

На величину виробничої потужності впливає:

• структура основних фондів (питома вага активної частини);

• передові технічні норми продуктивності обладнання;

• використання виробничих площ;

• трудомісткість виробів;

• вихід продукції з сировини.

Режим роботи підприємств також впливає на виробничу потужність.

Виробнича потужність провідного цеху і групи технічного обладнання:

Вир.П=Р_р•Т_р•m (3.52)

(3.53)

де Р_р – продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ої продукції за годину;

Т_р – річний фонд часу роботи устаткування;

m – середньорічна кількість устаткування;

t_i – трудомісткість виготовлюваної одиниці продукції (переробки сировини), годин.

Вихідна потужність – потужність на кінець розрахункового періоду:

П_вих=П_вх+П_отз+П_р±П_на-П_в (3.54)

де П_отз – збільшення потужності на протязі розрахункового періоду в наслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

П_р – нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або розширення;

П_на – збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності викликане змінами в номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції;

П_в – зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.

П_вх.- потужність на початок року, що розглядається.

Середньорічна потужність підприємства:

(3.55)

де t – кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

Шляхи поліпшення кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства:

1. Збільшення екстенсивного завантаження: скорочення простоїв, підвищення коефіцієнта змінності роботи, зниження частки недіючих машин та устаткування;

2. Підвищення інтенсивного завантаження: технічне удосконалення устаткування, запровадження новітньої технології, застосування прогресивних форм організації виробництва, поліпшення структури основних фондів, підвищення якості сировини. підвищення якості ремонту.

Рис3.1. Шляхи поліпшення ефективності використання основних фондів.