Тема: Формування творчих здібностей учнів засобами активних методів навчання

Мета: Теоретична розробка, методичне обґрунтування та експериментальна перевірка умов формування творчих здібностей учнів засобами активних методів навчання

Завдання:

1. Проаналізувати літературні, наукові джерела з досліджуваної теми

Об’єкт: Творчі здібності учнів

Предмет: Умови формування творчих здібностей учнів на уроці географії

План:

ВСТУП…………………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1 Теоретичне обґрунтування проблеми формування творчих здібностей учнів засобами активних методів навчання …………………………………………………

0. 1.1 Розробка досліджуваного питання в сучасній літературі………………………

1. 1.2 Характеристика активних методів навчання географії в сучасній школі ………

2. 1.3 Дидактичні умови формування творчих здібностей учнів засобами активних методів навчання на уроках географії………………………………………………….

3. ВИСНОВКИ

РОЗДІЛ 2 Вивчення стану проблеми формування творчих здібностей учнів засобами активних методів навчання ……………………………………………………………

2.1

2.2 Методичні розробки уроків географії з використанням активних методів навчання

ВИСНОВКИ

1.1

Формування активності особи тісно пов'язане з вихованням самостійності, ініціативи, сумлінності, сили волі, бо активність (як риса характеру) показує, що людина стає суб'єктом діяльності і керує своїм особистим розвитком з урахуванням загальнолюдських цінностей.

Формування активності є необхідністю, яка визначається ступенем зрілості суспільства. Адже перетворювальний характер діяльності завжди пов'язаний з активністю суб'єкта.

Існують різні тлумачення поняття активності і його треба розглядати з різних боків, маючи на увазі, що всі вони діалектично взаємопов'язані. Вивчаючи проблему активності, дослідники сходяться на тому, що активність — це не вроджена, а набута властивість особистості. Ідеться про процеси соціальної напрямленості. Якщо ж говорити про активність людини не як особистості, а як біологічної істоти, то така активність вроджена, і вона є необхідною передумовою розвитку активної особистості. Активність особистості розвивається у зв'язку з намаганням людини задовольнити певні потреби. У А. М. Леонтьева передумовою будь-якої діяльності є потреба [2, 301]. Щоб потреба збуджувала активність особистості, вона має бути усвідомлена людиною, стати предметом її інтересу. Усвідомлення потреби виступає як стимул до діяльності людини, приводить людину в активно-діяльнісний стан.

Аналізуючи поняття активності в педагогічному процесі, ми повністю поділяємо думку В. І. Лозової, яка вважає поняття активність рисою людини, що проявляється у стані готовності, у прагненні до самостійної діяльності, а також у реалізації діяльності, виборі оптимальних шляхів досягнення поставленої мети.

1. Розвиток творчої активності учнів

Потрібно виділити активність окремої особи (учня), а також процес активності навчання в цілому, який значною мірою зумовлює і формує активність кожного учня. Безперечно, що творча активність є найвищим рівнем активності, а тому процес її формування — найвища мета активізації учнів. Умовою виховання творчої активності є попередня до неї активність, коли в учнів формуються елементарні знання і вміння. Активність, піднята на рівень творчих процесів, виражає перетворювальний характер діяльності, пов'язаний із привнесенням нового, зі зміною стереотипу дій, умов дій. Творча активність виховується, а різний її рівень і ступінь прояву в діяльності залежать від вроджених задатків і організації навчально-виховного процесу.

Творчі здібності учнів можуть розвиватися лише у процесі творчої діяльності, яку організовує вчитель на уроці. Оскільки мислення — це продуктивний процес, завдяки жому з'являються нові знання, розкривається невідоме, то навчання потрібно організовувати таким чином, щоб учень відкривав на уроці суб'єктивно нове для себе, хоча для людства дана наукова інформація вже відома. Навчальний процес має повторювати логіку наукового відкриття. За таких умов в учнів формуватиметься творче мислення.

Творча активність проявляється тоді, коли дана особистість із властивим їй відповідним мисленням має ще сформувати внутрішню мотивацію до діяльності, вміє застосовувати прийоми творчого мислення до розв'язування конкретних задач. Для активізації пізнавальної діяльності школярів велике значення має використання у шкільній практиці активного діалогу, ділової гри, аналізу проблемних ситуацій, навчальних досліджень, спеціальних вправ тощо. Як зазначає академік Ю. К. Бабанський, для мотивації навчання важливо створити в класі сприятливий морально-психологічний клімат, забезпечити доброзичливість у відносинах учителя й учнів, дотримуватися норм педагогічної етики й такту.

Творча активність неможлива без пізнавальної активності учнів на уроках фізики, яка полягає не лише в їхній діяльності (виконанні вправ, лабораторних робіт), а й у самостійності мислення, розвитку творчої думки, спостереженні дослідів. Т. І. Шамова пропонує розглядати такі три рівні пізнавальної активності учнів.

Перший рівень — відтворювальна активність — характеризується прагненням учня зрозуміти, запам'ятати і відтворити знання, оволодіти способом застосування їх за зразком. Цей рівень характеризується нестійкістю вольових зусиль школяра. Характерним показником першого рівня активності є відсутність в учнів інтересу до поглиблення знань, що виявляється у відсутності запитань типу «чому?»

Другий рівень — інтерпретуюча активність — характеризується прагненням учня до виявлення смислу навчального матеріалу, проникнення у суть явища, прагненням пізнати зв'язки між явищами і процесами, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах. На цьому рівні активності учень виявляє епізодичне прагнення до самостійного пошуку відповіді на запитання, що зацікавило його.

Третій рівень — творчий рівень активності — характеризується інтересом і прагненням не лише проникнути глибоко в суть явищ та їх взаємозв'язків, а й знайти для досягнення мети новий спосіб. На цьому рівні школярі виявляють прагнення застосувати знання в новій ситуації, тобто виконати перенесення знань і способів діяльності в умови, які досі не були їм відомі. Характерна особливість цього рівня активності — вияв високих вольових якостей учня, наполегливість у досягненні мети, широкі й стійкі пізнавальні інтереси.

Одним зі шляхів формування творчої активності учнів є впровадження в практику роботи проблемного навчання, яке вводить учнів у творчу діяльність поступово. У разі проблемного підходу до навчання засвоєння матеріалу даної теми стає проблемою самих учнів. У них виникає усвідомлена необхідність розв'язувати поставлену проблему. Ця необхідність є мотивуючим імпульсом для розвитку пізнавальної діяльності і допомагає їм мобілізувати всі свої зусилля, сконцентрувати увагу, активізувати роботу мислення. Проблемна ситуація є початковим моментом мислення. Існують різні рівні проблемних ситуацій.

Перший рівень (найнижчий) — учитель ставить проблему і сам її на уроці розв'язує.

Другий рівень — учитель лише створює проблемну ситуацію, а учні під його керівництвом включаються в її розв'язування.

Третій рівень — учитель створює проблемну ситуацію, а розв'язок проблеми знаходять самі учні.

Четвертий рівень — учні самі формулюють проблему на основі здобутих знань і самі шукають шляхи її розв'язування.

Кожен навчальний предмет має свої специфічні особливості, які дають змогу певним чином сприяти формуванню творчої активності учнів. Щодо фізики, то це — експериментальний метод пізнання на уроках, у позакласній роботі, лабораторні роботи конструкторського характеру, заняття фізико-технічних гуртків, лабораторні роботи дослідницького характеру, метод моделювання, використання статистичного методу під час вивчення фізичних теорій, активний діалог, аналіз, синтез, індукція, дедукція, розкриття на уроках ролі фізичних знань для прискорення науково-технічного прогресу, ознайомлення учнів із найглобальнішими проблемами людства і розкриття ролі фізичної науки в їх розв'язуванні, використання ЕОМ, розв'язування фізичних задач з елементами дослідження тощо.

Творча активність кожного учня залежить від активізації навчального процесу в цілому, а навчальний процес — від особистості вчителя, його вміння відповідним чином організовувати навчальну діяльність.

Під час виконання завдань, розв'язування проблемних задач головне те, що при цьому відчувається творчий підхід учнів, проявляється їх потяг до самостійності. А чи не в цьому ключ до розв'язування однієї з найгостріших і найважчих педагогічних проблем — «викорінення» формалізму в системі навчання?! Якого великого ефекту вдалося б досягти, якби основу системи навчання визначала саме творча робота учнів. У наших школах є ще багато інформаторів знань, але не організаторів самостійної роботи учнів. Такі люди більше говорять про необхідність учити учнів навчатися, мислити, шукати істину, ніж дотримуються таких підходів в навчально-виховному процесі. Удосконалюючи зміст навчального процесу, нам слід перебороти застарілу хворобу, яку можна назвати «почасовим фетишизмом». Коли люди намагаються звести всю справу до певної кількості годин у навчальному плані, тоді припиняються пошуки нових шляхів покращення навчального процесу і досконаліших форм роботи.

Між вдалим педагогічним досвідом і створенням стрункої послідовної системи творчого навчання учнів — шлях великий. На цьому шляху належить вирішити багато великих і малих педагогічних проблем. Ось деякі з них: забезпечення активності всіх учнів класу, різних за характерами, рівнем підготовки та інтересами; визначення місця, яке повинна займати творча активність учнів у системі інших нетворчих видів робіт (тренувальні вправи, пояснення тощо), принципів, яких слід дотримувати при підборі творчих завдань для учнів. Цілком зрозуміло, що вирішення цих проблем і створення науково-обґрунтованої системи творчого розвитку учнів неможливе без спільних зусиль учителів і вчених. Крім того, для обробки результатів експериментів потрібно чимало часу, але така система має бути, бо це «диктується» вимогами і завданнями сьогодення, оскільки саме сьогодні Українській державі потрібні не просто розумні люди, а люди творчі. Від того, наскільки успішно відбуватиметься підготовка саме таких спеціалістів, багато в чому залежатиме прогрес української науки і техніки.

Нині школа перебуває у скрутному становищі: слабка матеріальна база, старе обладнання й устаткування і що найстрашніше — у більшості шкіл не працюють гуртки з різних предметів, у тому числі й з фізики. Така ситуація недопустима, і треба негайно шукати шляхи виходу з неї. Учні з великим задоволенням і зацікавленістю займатимуться творчими справами в гуртку, керівник якого має достатній досвід педагога.

Розглянемо творчу роботу учнів під час уроків. Звичайно, добре, якщо учень пізнаватиме світ, самостійно «відкриватиме» закони й досліджуватиме явища. Можна уявити, наскільки глибшими й міцнішими будуть у цьому разі його знання, наскільки гострішим стане його розум. Але тут постає запитання: де ж для цього знайти час? І, взагалі, скільки часу треба для того, щоб учень до всього дійшов «своїм розумом»? Творчий процес — це індивідуальний процес. Один учень швидко виконає творче завдання, інший взагалі нездатен до цього. Творча робота під час уроку — справа необхідна.

Учитель завжди вдало або невдало будує свій кожний урок. А чи не можна до цього залучити учнів? Чи не стане цей придуманий учнями урок для них особливим, рідним, надовго запам'ятається? Особливо вдалими є лабораторні роботи і роботи лабораторного практикуму, якщо їх придумали самі учні. Учні мають право вибору робіт фізичного практикуму, тобто кожен учень індивідуально вибирає собі роботу. Якщо однакову роботу вибрали кілька учнів, то вони об'єднуються в бригади з 2 — З осіб. Як правило, ними є роботи, які «винайшли» самі учні.

Якщо з теми, яку вивчають учні, необхідно провести лабораторні роботи, тоді на окремих уроках відводиться час на те, щоб обговорити з учнями, які лабораторні й практичні роботи можна виконати. Іноді для цього відводиться цілий урок. Такі уроки називають «винаходи уроку». Для учнів на таких заняттях створюється певний педагогічний комфорт. Вони виступають у ролі «вчителя перед уроком». Вони мають можливість побачити «кухню» вчителя. Учням таке заняття до душі, вчителю - друге дихання. Він бере участь у змаганні з молодістю, може, як ніколи, визначити свої успіхи й прорахунки. Від уроку до уроку вчитель спостерігає ріст винахідливості своїх учнів і своєї також. Адже головне — це повторення й узагальнення знань з теми.

Ми знаємо, що лише розвиток творчої уяви допоможе людині оцінити, охопити думкою всю незвичайність явищ, які суперечать старим істинам і «здоровому глуздові». Формування в учнів дослідницьких навичок — одне з головних завдань сучасного уроку. Академік А. М. Колмогоров зазначав: «Звичайно, не з кожного учня вийде вчений. Але необхідно добиватися, щоб кожному була знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя».