4. Методи амортизації

Підприємство самостійно обирає метод амортизації.

прямолінійний (пропорційний) метод;

прогресивний метод (наростаючий);

прискорена амортизація.(дигресивний метод)

а) метод зменшення залишкової вартості;

б) метод прискореного зменшення залишків. вартості

в) метод суми чисел ( кумулятивний);

г) система прискореної компенсації витрат (СПКВ).

4) виробничий

5) метод складних відсотків: (розмір амортизаційних відрахувань визначається розміром відсоткових ставок на фінансовому та кредитному ринку)

6) податковий

Прямолінійний метод означає, що річна сума амортизації визначається як частка вартості, що амортизується на очікуваний період використання об’єкту ОЗ.

Норма амортизації:

(3.14)

Якщо ліквідаційна вартість дорівнює 0:

На = 1 / Тн *100% (3.15)

де Сл – ліквідаційна вартість;

Сп – первісна (балансова) вартість основних фондів;

А – річні амортизаційні відрахування на повне відновлення;

Тн – нормативний строк служби основних фондів.

Метод зменшення залишкової вартості - річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від розподілу ліквідаційної вартості об'єкта на його первинну вартість.

(3.16)

Недолік: це зменшення амортизаційних відрахувань до кінця строку служби.

Сума амортизаційних відрахувань визначається добутком норми амортизації на залишкову вартість ОФ.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості - річна норма обчислюється виходячи з терміну корисного використання об'єкта і подвоюється.

(3.17)

Кумулятивний метод - річна норма амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання .

(3.18)

(3.19)

де t – кількість років, що залишаються до кінця терміну служби основних фондів;

T – сума кількості років служби основних фондів

Метод суми чисел: характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим їх зниженням у другій половині.

Перевага: після завершення строку експлуатації залишкова вартість об’єкту дорівнює ліквідаційній.

Виробничий метод - місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється розподілом вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що підприємства очікує зробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

(3.20)

(3.21)

Податковий метод –відповідно Закону Про прибуток з 1.01.2004. встановлені норми амортизації у відсотках до балансової вартості кожної групи ОФ в розмірі:

Група № 1	Група № 2	Група № 3	Група № 4
2%	10%	6%	15%

Нарахування амортизації на основні фонди групи № 1 проводиться до досягнення кожним об’єктом балансової вартості 100 неоподатковуваних мінімумів громадян (1700 грн).

Нарахування амортизації на основні фонди групи № 2 і № 3, 4 проводиться до досягнення групою нульового значення балансової вартості (тобто балансова вартість = 0).

5). Відтворення основних фондів – це процес безперервного їх поновлення.

Відтворення основних фондів буває просте і розширене.

Просте відтворення - основні фонди поно влюються у незмінному об’ємі (сума Таблиця 3.2. Схема відтворення основних фондів, балансової вартості ОФ і коштів амортизаційного фонду підприємства – величина постійна)

Розширене відтворення: об’єм ОФ постійно збільшується. За рахунок нормативного строку експлуатації засобів праці, втрат на капітальні ремонти)

Сума балансової вартості основних фондів і коштів амортизаційного фонду підприємства - величина постійна ( при простому)

Практичне відтворення вирішується за допомогою ремонтів, модернізації та заміни.

Ремонт основних фондів – це відновлення фізичного спрацювання окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом всього терміну служби.

За економічним змістом ремонти поділяються на:

• поточний;

• капітальний;

• відновний.

Поточний – породжується випадковими поломками, що принципово не впливають на нормальне використання основних фондів. Має характер дрібних, налагоджених робіт.

Відновний – особливий вид ремонту., що породжується їх зруйнуванням в результаті стихійних лих, тривалої бездіяльності. Фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Капітальний – породжується закономірним спрацюванням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик.

Можливі два варіанти щодо ефективності витрат:

1. Капітальний ремонт фізично спрацьованої машини та продовження терміну її експлуатації на один ремонтний цикл;

2. Заміна обладнання, що потребує ремонту на нове.

Для кожного варіанту визначають загальну величину витрат та втрат. Для 1-го варіанту – витрати на майбутній капітальний ремонт (KR_i) та перевищення експлуатаційних витрат по капітально відремонтованій машині над поточними витратами по новій машині (∆Р_е). Для 2-го варіанту – витрати на придбання та установку нової машини (З_н) і витрати недоамортизації діючої машини (П_а). Крім того повинні враховуватись різниця продуктивності та довготривалості ремонтного циклу капітально відремонтованої машини і нової.

В загальному виді умова ефективності витрат на капітальний ремонт машини виразиться нерівністю

(3.22)

(3.23)

Коефіцієнт ефективності ремонту – це коефіцієнт, що характеризує ступінь ефективності витрат на капітальний ремонт.

α – коефіцієнт, що характеризує співвідношення продуктивності діючої та нової машини;

β - коефіцієнт, що характеризує співвідношення тривалості ремонтного циклу діючої та нової машини.

Якщо К_еф.р.>0, то капітальній ремонт проводити ефективно. Якщо К_еф.р.<0, то не ефективно. Якщо К_еф.р.=0, то рівноцінно (або проводити капітальний ремонт, або нова машина).

Модернізація діючого виробничого устаткування - це його удосконалення з метою запобігання техніко-економічного старіння і підвищення техніко-економічних (експлуатаційних) параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

В деяких випадках модернізація підвищує продуктивність на 10-15%.

Ефективність проведення модернізації визначається по тій же методиці, що й для капітального ремонту. Тільки замість витрат на капітальний ремонт розглядаються витрати, що пов’язані з модернізацією (М)

(3.24)

В цьому випадку коефіцієнт, що характеризує ступінь ефективності витрат на модернізацію.

Для визначення проведення капітального ремонту і модернізації:

(3.25)

В цьому випадку такі параметри, як α, β, ∆Р_е, П_а розраховуються за даними модернізованої та нової машин.

Заміна фізично-спрацьованих і технічно-застарілих засобів праці.

Визначення необхідного (економічно раціонального) щорічного обсягу заміни застарілих засобів праці передбачають:

• встановлення оптимальних строків експлуатації, відповідно їх видів (груп);

• розрахунки такого щорічного обсягу заміни, який може забезпечити дотримання оптимальних строків функціонування устаткування та інших видів основних фондів.

Розширене відтворення основних фондів.

Нагромадження і оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих об’єктів.

Згідно з положенням про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України від 23 вересня 1996 р., розширене відтворення поділяють на:

1. технічне переозброєння (комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв) здійснюється без розширення виробничих площ діючих підприємств за проектами та кошторисами;

2. реконструкція діючих підприємств (переобладнання діючих цехів і об’єктів без розширення будівель та споруд метою збільшення виробничих потужностей, покрашення якостей, для зміни номенклатури продукції без збільшення чисельності робітників );

3. розширення діючих підприємств (будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві з метою створення додаткових чи нових виробничих потужностей; при цьому можливе розширення філій діючих підприємств. що входять до складу основних. але які після введення в експлуатацію не будуть знаходиться на самостійному балансі);

4. нове будівництво (здійснюється на нових площах з метою створення нових виробничих потужностей, основні фонди після введення в експлуатацію будуть знаходиться на самостійному балансі).

Джерела фінансування відтворення основних фондів.

1. Грошові та матеріальні внески засновників;

2. Доходи, одержані від реалізації товарів. робіт, послуг. цінних паперів;

3. Амортизаційні відрахування на відновлення;

4. Частина прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства (фонд накопичення);

5. Засоби ремонтного фонду;

6. Кредити банків та інших кредиторів;

7. Кошти державного бюджету;

8. Безоплатні благодійні внески. пожертвування організацій, підприємств і громадян;

9. Надходження від приватизації державної власності;

10. Інші джерела.