Бібліографічний список до семінарського заняття

1; 5; 6; 10; 13; 14; 18; 21; 22; 23

4. Методичні рекомендації до практичних занять Практичне заняття № 1

Модуль І Теоретико-методологічні та прикладні аспекти в галузі фізіології і психології праці

Змістовий модуль І. Закономірності функціонування людського організму в процесі праці

Тема 4. Фізіологічні реакції організму людини на трудові навантаження та умови праці

Мета заняття: формування практичних вмінь та навичок з:

• вивчення біохімічних процесів та енергетики трудової діяльності, особливостей реакції дихальної та серцево-судинної систем працівника на трудові навантаження,

• вивчення особливостей терморегуляції в процесі праці та відновлювальних процесів організму працівника після роботи.

План заняття

1. Біохімічні процеси та енергетика трудової діяльності.

2. Функціонування дихальної системи людини в процесі праці.

3. Особливості реакцій серцево-судинної системи людини на трудові навантаження.

4. Терморегуляція організму людини в процесі праці.

5. Відновлювальні процеси в організмі людини після роботи.

Обладнання

• навчально-методичний посібник з дисципліни;

• роздаткові матеріали;

• калькулятори.

Методичні рекомендації до практичного заняття

При вивченні теми даного практичного заняття слід звернути увагу на те, що джерелом енергії для всіх життєвих процесів і функцій є обмін речовин.

Обмін речовин характеризується складними біохімічними реакціями, які полягають в засвоєнні поживних речовин, що надходять з навколишнього середовища, складних перетвореннях цих речовин та виділенні в навколишнє середовище відпрацьованих продуктів. Оскільки найбільш інтенсивним чинником, що призводить до посилення обміну речовин, є праця, зокрема динамічна робота, то добові витрати енергії працівників різних професій значно відрізняються. Показник витрат енергії при виконанні різних робіт використовується для оцінки їх важкості. Проте слід пам'ятати, що ця методика адекватно не відбиває важкість розумової і сенсорно-напруженої роботи, а тому застосування її обмежується фізичними роботами.

Практичне значення має питання про гранично можливу величину затрат енергії при тривалій роботі. З цією метою слід ознайомитися з класифікацією робіт за потужністю, виходячи з якої можна зробити висновок, що найефективнішим є середній, помірний рівень потужності роботи, названий енергетичним оптимумом.

Виконувана робота, що вимагає збільшення енергетичного обміну в організмі працівника, ставить відповідні вимоги до системи дихання, яка підтримує оптимальний рівень окислювально-відновлювальних процесів. Слід звернути увагу, що за показниками легеневої вентиляції та споживання кисню, які корелюють із затратами енергії, виділяють шість груп важкості роботи. Разом з тим, необхідно пам'ятати, що роботи однакової важкості можуть по-різному впливати на організм різних працівників. Це зумовлюється різними індивідуальними значеннями показника максимального споживання кисню (МСК), який характеризує аеробну продуктивність організму. За умов, коли потреба в кисні для виконання конкретної роботи перевищує фактичне його споживання, виникає так званий кисневий борг, величина якого характеризує анаеробну продуктивність організму. Кисне­вий борг виникає при надзвичайно важких роботах, тривалість яких незначна. Тривалі ж роботи протягом робочої зміни можуть виконуватися з витратами на рівні 25—30 % МСК. . Збільшення енергозатрат та посилення окислювальних процесів у організмі працюючої людини відбивається на діяльності серцево-судинної системи. Важливо пам'ятати, що частота пульсу під час роботи залежить від її важкості. Це стосується як фізичної, так і розумової та сенсорно-напруженої праці. Для оцінювання динаміки показників серцево-судинної системи працівника під час виконання роботи використовуються відповідні розрахунки. Посилення енерговитрат і обміну речовин під час виконання роботи призводить до збільшення теплоутворення в організмі працівника. Оскільки температура тіла людини є фізіологічною константою, то постійність її забезпечується двома процесами —теплоутворенням і тепловіддачею. Необхідно розібратися в суті та механізмах цих процесів, наслідках впливу високих темпера­тур виробничого середовища на організм працюючих. Практичне значення, зокрема для проектування режимів праці і відпочинку, має врахування закономірностей відновлювальних процесів в організмі працівника. Слід звернути увагу на сутність відновлювальних процесів, залежність їх від величини зрушень у фізіологічних системах під час роботи, фазність та різну тривалість відновлення окремих функцій.