Бібліографічний список до семінарського заняття

1; 4; 5; 6; 8; 14; 15; 16; 17

Змістовий модуль 2. Суть працездатності, втоми і монотонності, їх показники, динаміка, методи дослідження

Семінарське заняття № 3

Тема 9. Психофізіологічна суть монотонності та способи підвищення змістовності праці.

Тема 10. Психофізіологічні особливості та принципи організації операторської праці.

Тема 11. Виробниче середовище та його вплив на організм і працездатність людини.

Мета заняття: поглиблення і розширення знань щодо:

- психофізіологічної суті і критеріїв монотонності праці та основних заходів підвищення змістовності праці;

- вивчення сутності і основних особливостей операторської праці;

- вивчення сутності виробничого середовища та його впливу на людину.

План заняття

1. Вплив науково-технічного прогресу на структуру і зміст трудової діяльності

2. Психофізіологічна суть і критерії монотонності праці.

3. Основні заходи по запобіганню монотонності і підвищенню змістовності праці.

4. Суть, види і особливості операторської праці.

5. Психофізіологічні принципи організації роботи оператора.

6. Сутність виробничого середовища та його вплив на організм та працездатність людини.

Методичні рекомендації

Загальна тенденція в розвитку сучасного виробництва полягає в тому, що науково-технічний прогрес звільняє працівника від важкої фізичної праці і переключає його на виконання операцій, які вимагають переважно участі психічних функцій. Так, механізація праці зменшує навантаження на крупні м’язи, підвищує значення дрібних м’язів і ускладнює програму дій.

Значного поширення набули монотонні роботи. Основними їх причинами є поопераційний поділ праці, характерний для потоково-конвеєрного, масового і крупносерійного виробництв, розвиток напівавтоматизованого виробництва і впровадження автоматизованих систем керування, а також значне поширення простої одноманітної ручної роботи в багатьох галузях економіки.

Під час вивчення проблеми монотонності необхідно в першу чергу розібратися в суті цього поняття з боку психологічного, економічного та фізіологічного підходів. Зокрема, слід пам'ятати, що монотонність — це особливий психічний стан, який виникає у людини як реакція на одноманітну роботу. Ознаками монотонних робіт є малоелементний склад, незначна тривалість виконання однотипних трудових операцій і дій та висока частота їх повторювання за одиницю часу.

Основні ознаки монотонних робіт такі:

• мало елементний склад, тобто структурна одноманітність і простота трудових дій;

• незначна тривалість виконання однотипних трудових операцій і дій;

• висока повторюваність трудових операцій і дій за одиницю часу.

Для оцінки ступеня монотонності використовуються відповідні критерії, які характеризують трудовий процес. Слід зазначити, що запропоновані критерії монотонності відбивають певні об'єктивні особливості монотонної роботи. Однак в конкретних виробничих умовах ці показники, взяті ізольовано, можуть і не характеризувати або ха­рактеризувати недостатньо фактичний рівень монотонності.

Обгрунтування системи заходів, спрямованих на зниження монотонності і урізноманітнення процесу праці, базується на принципі розширення поля коркової активності у працівника. З цією метою проектування трудового процесу і операцій здійснюється за принципом логічної завершеності та структурної цілісності. Важливими принципами також є забезпечення достатнього енергетичного рівня роботи, укрупнення і чергування операцій, суміщення трудових функцій.

Результатом розвитку науково-технічного прогресу є також поява операторських професій, зокрема створення автоматизованих систем управління на основі впровадження електронно-обчислювальної, комп'ютерної техніки. Створення різних типів людино-машинних систем призвело до змін у структурі і характері трудової діяльності, зумовило її особливості. Необхідно розібратися в типах систем «лю­дина — машина» і чітко усвідомити, що основною ланкою в них є людина. Під системою «людина-машина» розуміють систему, яка включає людину-оператора (групу операторів) і сукупність технічних засобів, за допомогою яких здійснюється трудова діяльність.

Особливу увагу необхідно приділити вивченню властивостей і станів оператора, від яких залежить ефективність функціонування системи «людина — машина». Основною властивістю оператора вважається надійність, тобто здатність виконувати задані функції своєчасно і з необхідною точністю. З ускладненням діяльності надійність роботи зменшується. Тому в роботі оператора велике значення мають саморегуляція, тобто психофізіологічне налаштування на роботу в певних умовах, прогнозування можливих порушень, а також самоконтроль — контроль власних дій по ходу роботи. За допомогою самоконтролю забезпечується запобігання помилкам або своєчасне виявлення допущених помилок. Для самоконтролю оператор повинен мати резерв часу. Вивчаючи принципи організації праці оператора, необхідно особливу увагу звернути на організацію робочого місця, на якому є сенсорне і моторне поля. Сенсорне поле представлене засобами відображення інформації про стан керованого об'єкта, а моторне — органами керування, які є об'єктом маніпулювання з метою включення, переключення, настроювання апаратури, кодування і передачі інформації. При організації сенсорного поля визначальними факторами є кут зору і пропускна здатність оператора щодо сприйняття і переробки інформації, а при організації моторного поля — зона досягання (мінімальна, оптимальна, максимальна), від якої залежать точність і швидкість трудових рухів.

Розміщення засобів відображення інформації і органів керування на робочому місці оператора здійснюється за принципами функціональності, важливості, черговості і частоти використання. Правильне компонування засобів відображення інформації і органів керування підвищує ефективність і надійність роботи оператора.