Питання для обговорення

1. За одним із визначень праця є свідомою, доцільною діяльністю людини. Поясніть:

а) якими чинниками зумовлюється таке визначення;

б) які психологічні ознаки характеризують працю як свідому діяльність.

2. Яка роль потенціальних ресурсів працівника у процесі праці?

3. Що є предметом курсу “Фізіологія і психологія праці” та з якими дисциплінами він пов’язаний?

4. Які особливості методів дослідження в галузі фізіології і психології праці ви можете виділити? Наведіть приклади.

5. Назвіть і охарактеризуйте особливості етапів розвитку фізіології і психології праці?

6. Які основні, на Вашу думку, проблеми в галузі фізіології і психології праці в Україні?

Тестові завдання

1. Виберіть правильні судження і обґрунтуйте свій вибір:

а) всяка діяльність, в тому числі і трудова, зумовлюється внутрішніми стимулами;

б) мотивами праці є потреби та інтереси людини;

в) праця — це будь-яка діяльність, спрямована на задоволення власних потреб.

2. Що є джерелом трудової активності людини:

а) мотив;

б) потреби;

в) мета;

г) діяльність.

3. Виберіть правильне визначення: праця – це:

а) свідома, доцільна діяльність людини, спрямована на виробництво матеріальних і духовних благ, надання різноманітних послуг;

б) суспільна, соціально корисна діяльність;

в) матеріальний процес, який відбувається між людиною і природою, процес взаємовідносин між людьми в їх спільному впливі на природу.

г) всі відповіді вірні.

4. Наслідком конвеєрно-потокової організації виробництва є:

а) монотонність;

б) втома;

в) автоматизація виробничих процесів;

г) зростання продуктивності праці.

5. Чим зумовлюється зміст праці (можливі декілька варіантів):

а) технікою;

б) технологією;

в) організацією виробництва;

г) рівнем розвитку працівника;

д) зростанням продуктивності праці.

6. В чому полягає принцип психічної регуляції:

а) провідну роль в організмі відіграє нервова система;

б) психічна діяльність людини є основною регуляторною системою діяльності людини;

в) нервова система забезпечує функціонування організму;

г) всі відповіді вірні.

7. Хто є основоположником фізіології і психології праці:

а) Галілео Галілей;

б) Ф.Тейлор

в) Г.Форд

г) І.Сєченов.

д) І.Павлов.

8. У яких країнах зародилася індустріальна психотехніка (можливо декілька варіантів):

а) Франція;

б) США;

в) Німеччина;

г) Італія;

д) Росія.

9. Хто вважається основоположником психотехніки:

а) Г.Мюнстерберг;

б) Ч.Беббідж;

в) Ф.Гізе;

г) Г.Форд.

10. Які українські вчені займалися вивченням проблем фізіології та психології праці (можливо декілька варіантів):

а) Г.Чукмасова;

б) К.Платонов;

в) В.Зінченко;

г) В.Венда;

д) О.Навакатикян;

е) Ю.Кундієв.

Бібліографічний список до семінарського заняття

1; 2; 5; 10; 11; 17; 18; 19; 20; 21; 23

Семінарське заняття № 2

Тема 2: Центрально-нервова регуляція трудової діяльності. Фізіологія рухового аппарату людини і раціоналізація трудових процесів.

Мета заняття: поглиблення і розширення знань щодо:

- будови і властивостей нервової системи, принципів її діяльності та функцій ЦНС;

- будови і функцій рухового апарату людини та принципів раціоналізації трудових процесів.

План заняття

1. Будова і властивості нервової системи, динаміка нервових процесів.

2. Основні принципи діяльності нервової системи людини.

3. Функції ЦНС в процесі праці.

4. Будова та функції рухового апарату людини.

5. М’язова сила, витривалість та діяльність працівника.

6. Фізіологічні принципи раціоналізації трудових процесів.

Методичні рекомендації

Усі функції людського організму – рухова діяльність, робота внутрішніх органів, тканинні процеси регулюються нервовою системою. Результатом фізіологічної діяльності головного мозку є психічна діяльність людини, її розумова робота.

Головною структурною і функціональною одиницею нервової системи є спеціалізована нервова клітина - нейрон (неврон). Вона складається з тіла і відгалужень: одного довгого – аксона і багатьох коротких – дендритів.

Основними властивостями нервової тканини, так само як і м’язової, є збудливість і провідність. Збудливість — здатність до розвитку збудження у відповідь на подразнення. Провідність — здатність до передавання збудження від одних клітин до інших.

Основу нервової діяльності становлять процеси збудження і гальмування. Збудження завжди супроводжується витрачанням енергетичних ресурсів клітини, а гальмування забезпечує їх відновлення. Крім цього, слід звернути увагу на закономірності взаємодії процесів збудження і гальмування — іррадіацію та індукцію, прояви яких у трудовій діяльності позна­чаються на її ефективності. Гальмування у процесі праці виконує дві важливі функції: виключає непотрібні в даний момент дії та охороняє нервову систему від надмірного напруження і виснаження.

При розгляді питання основних принципів діяльності нервової системи людини, необхідно чітко усвідомити зв'язок цих теоретичних положень з практичними проблемами ефективної трудової діяльності. Так, принцип детермінізму, тобто причинної зумовленості реакцій людини, у трудовій діяль­ності втілюється у підвищенні продуктивності праці за умови відповідного стимулювання. Принципи детермінізму, аналізу, синтезу, структурності, системності лежать в основі діяльності нервової системи, яка виявляється в рефлекторній, інтеграти­вній та координаційній функціях.

Основу діяльності нервової системи становить рефлекс. Рефлекторна діяльність базується на певних принципах:

• зворотного зв'язку;

• загального кінцевого шляху;

• домінанти.

Питання функцій центральної нервової системи (ЦНС) є одним з найважливіших. Праця пов'язана з матеріальними і словесними подразниками. Будь-який трудовий про­цес або операція складається з комплексу прийомів і дій, впорядкованих за часом і послідовністю виконання. Тож кожну дію можна розглядати як рефлекс, а всю операцію — як систему рефлексів, що дістала назву робочого динамічного стереотипу.

Стосовно трудової діяльності людини особливо важливе значення має виконання центральною нервовою системою інтегративної функції. Завдяки інтегративній функції забезпечується злагоджена діяльність всіх органів і систем організму та досяг­нення мети праці.

Під час роботи на працівника одночасно діють численні подразники як пов’язані з виконанням завдання, так і побічні. Вибір доцільної форми поведінки працівника, зосередження його на завданні забезпечується завдяки координаційній функції центральної нервової системи, результатом якої є формування домінанти.

Вивчення закономірностей функціонування рухового апарату людини має важливе практичне значення для проектування раціональних трудових процесів; планування і організації робочих місць; розробки науково обгрунтованих норм виробітку, часу і нормативів трудових рухів; організації виробничого навчання тощо.

Під час вивчення будови рухового апарату людини як склад­ної системи слід пам'ятати, що він є одночасно виконавчим орга­ном і джерелом енергії. Необхідно також розібратися у функціях елементів, які входять до складу рухового апарату (нервові клітини головного і спинного мозку, кістково-м'язова система), вла­стивостях м'язового волокна (збудливість, провідність і скорочуваність), особливостях будови та використання малих і великих рухових одиниць.

Важливим показником функціонального стану рухового апарату людини є м’язова сила, яка залежить від багатьох факторів. Однак працездатність людини характеризується не лише м’язовою силою, а і м’язовою витривалістю, тобто здатністю тривалий час підтримувати м’язове зусилля на постійному рівні. Залежність між м’язовою силою і витривалістю обернено пропорційна — чим більше м’язове зусилля, тим коротший період його підтримання. А це означає, що при нормуванні трудових навантажень на працівника необхідно враховувати цю залежність.

Механізація і автоматизація виробництва призводить до збільшення робіт з локальними та регіональними м»язовими навантаженнями на працівника, зростання статичних напружень, одноманітності рухів. Зменшення негативних наслідків цих факторів забезпечується за рахунок раціоналізації робочої пози, робочого місця, трудового процесу і трудових рухів.

Саме тому особливу увагу слід звернути на вивчення питання раціоналізації трудового процессу. При цьому слід дотримуватися наступних принципів:

• правильне використання активних і пасивних сил;

• плавність рухів;

• безперервність рухів;

• овальність траєкторії рухових ланок;

• помірний діапазон рухів;

• поєднання роботи обох рук;

• виключення зайвих рухів

• ритмічність рухів;

• обмеження статичних навантажень;

• рівномірний розподіл навантаження на аналізатори.

Фізіологічні принципи раціоналізації трудових рухів лежать в основі проектування раціональних трудових процесів, операцій, прийомів. Для цього вибирається робоча поза, яка відповідає характеру виконуваної роботи, вимогам фізіології і даним працівника, визначається стійкість положення, нахили і повороти корпуса і голови, зручність і безпека праці, темп і ритм роботи тощо.