I лені у попередженні настання страхових випадків.

І Інвестиційна функція страхування передбачає розміщення тимчасово віль-

них коштів страховика у різні активи на умовах безпечності, поворотності,

прибутковості та диверсифікації. Специфіка договору страхування визна-

чається особливістю перерозподілу коштів методом страхування та дає мож-

ливість страховику тимчасово, протягом дії договору, користуватися та розпо-

ряджатися акумульованими у страхових резервах коштами страхувальників.

При цьому забезпечуються умови для інвестування цих коштів в економіку у

: вигляді прямих інвестицій, через фондовий ринок, або за допомогою фінансо-

вих посередників з метою отримання прибутку.

Контрольна функція виявляється одночасно з іншими функціями у певних

страхових взаємовідносинах. Відповідно до контрольної функції здійснюється

фінансовий контроль за правильним проведенням страхових та інвестиційних

операцій, оптимальним формуванням та цільовим використанням страхових

І капіталів.

Страхування характеризується не лише певними функціями, а й ґрунтуєть-

ся на основних, вихідних положеннях, що забезпечують його дію як економіч-

ного інструменту. У страхуванні виділяють загальні і конкретні принципи

|(рис. 13.2).

Вільний вибір страховика і виду страхування означає, що всім страхувальни-

кам надається можливість обирати будь-якого страховика, що має ліцензію на

проведення страхування. А страховикам держава гарантує вільний вибір видів

добровільного страхування та рівні можливості у здійсненні діяльності. Водночас

створюються сприятливі умови для розвитку страхового ринку, щоб забезпечити

реалізацію права на ефективний страховий захист юридичних і фізичних осіб.

Страховий ризик — ймовірність настання страхової події, що виражає об-

сяг можливої відповідальності страховика за певним видом страхування. Кон-

кретним проявом реалізації страхового ризику є страховий випадок, тобто

фактичне настання непередбачуваної події.

Страховий інтерес. Будь-який договір страхування може бути укладений

тільки за наявності у страхувальника інтересу до організації захисту на випа-

док втрати майна, здоров'я чи життя. Це гарантує отримання певних доходів у

разі настання спеціально обумовлених подій. Зацікавленість у страховому за-

хисті всіх суб'єктів ринку шляхом передання відповідальності за наслідки ри-

зику спеціалізованим установам зростає з потребою відшкодування збитку в

379

Розділ 13 і

Принципи страхування

Загальні
Вільний вибір страховика і виду страхування
	+—
Страховий ризик
	<—
Страховий інтерес
Максимальна сумлінність
Реальність страхового захисту

Конкретні
	Принцип платності
	Принцип неперервності
	Принцип поворотності
	Принцип диверсифікації
	Принцип франпіизи
—(
	Принцип суброгаціЇ
	Принцип контрибуції
	Принцип співстрахування та перестрахування

Рис. 13.2. Принципи страхування

умовах дефіциту фінансових ресурсів держави та підприємств або з можливос-

тями одержання визначених страхових сум по закінченні дії договору страху-

вання.

Принцип максимальної сумлінності можна вважати принципом взаємної

правдивості між страховиком та страхувальником. Страхувальник повинен

надати страховику всю інформацію про об'єкт страхування для оцінки ризику

і визначення ціни страхової послуги, а страховик зобов'язаний правильно ви-

значити збиток і виплатити страхове відшкодування.

Принцип реальності страхового захисту передбачає виплату відшкоду-

вання в розмірах реального збитку. Реалізація такого принципу вимагає ство-

рення умов, за яких досягається мета страхування. Відповідно необхідно до-

тримуватися конкретних принципів страхування.

Принцип платності передбачає передачу ризику за плату від страхуваль-

ника до страховика. Це дає змогу страховику сформувати відповідні страхові |

резерви, забезпечити окупність та прибутковість його діяльності.

Принцип неперервності означає, що особі для отримання страхової випла-

ти необхідно мати постійно діючий договір страхування, оскільки за його від-

сутності страхова виплата здійснюватися не буде.

380

Страхування та страховий ринок

Принцип повороткості передбачає повернення страхувальнику страхових

платежів у вигляді страхового відшкодування в разі настання страхового випад-

ку (при ризиковому страхуванні) або страхової суми (при страхуванні життя).

Принцип диверсифікації означає можливість здійснення діяльності страхо-

вих компаній поза межами основного бізнесу. Чинним законодавством чітко

визначено, що предметами безпосередньої діяльності страховика може бути

лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язані з фор-

муванням і розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Проте цей

принцип проявляється в рамках основної діяльності страховика, коли йдеться

про розпорошення взятих на страхування ризиків за територіальною та галу-

зевою ознаками, а також інвестиційної діяльності страховика.

Принцип франшизи передбачає частину збитків, яка згідно з договором стра-

хування не відшкодовується страховою компанією, тобто власну участь страху-

вальника у відшкодуванні збитків. Такий принцип застосовується з метою

уникнення виплати за невеликими збитками, створення економічної зацікавле-

ності у страхувальників, захисту страховиків від зловживань страхувальників.

Принцип суброгацй означає передачу страховику, який виплатив страхове

відшкодування, права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Інша назва — регресне право. На практиці таке право застосовується ще й до

настання реальної виплати відшкодування.

Принцип контрибуції, відповідно до якого одна страхова компанія вимагає

від іншої або інших компаній розподілити між собою виплату страхового від-

шкодування у випадку страхування одного і того ж. об'єкта одночасно кілько-

ма компаніями від однакових ризиків. Для реалізації такого принципу на

практиці необхідно перевірити достовірність інформації про наявність не мен-

ше двох полісів на відшкодування збитків за однаковими ризиками одних і

тих самих предметів страхування.

З метою забезпечення надійного страхового захисту, платоспроможності та

фінансової стійкості страховика у страхуванні застосовується принцип

співстрахування (страхування об'єкта за одним спільним договором кількома

страховиками) та перестрахування (передача однією страховою компанією ін-

шій частини своїх зобов'язань згідно з укладеними договорами).

113.4. Класифікація страхування

Багатогранність і розгалуженість об'єктів страхування, широкий спектр

страхових відносин передбачають необхідність класифікації страхування.

Найбільш повною і поширеною у вітчизняній практиці є класифікація страху-

вання, подана на рис. 13.3.

За формами проведення страхування поділяється на добровільне та обо-

в'язкове.

381

Розділ 13

			КЛАСИФІКАЦІЯ СТІ				РАХУВАННЯ
-» -> -» -> -» -» 1 ив я ам ис 82
					————>
		За форма	ми проведення			• Добровільне страхуваї • обов'язкове страхуван				ння; ня
					————>
	а	За сфера бо спеціал	ми діяльності ізацією страхо- вика			• Страхування життя; • загальне (ризикове) страхування
		За об'єкт в	гами страху- ання				Страхування відпові			дальності
	+ * »			-+			і			^
		Галузі страхування			Особисте страхування				Майнове страхування
							•*•			•*•
					• Страху щасних • медичн вання; • страхув і пенсій		вання від не- і випадків; е страху- їання життя		• Стр май • стре юри	ахування на громадян; ахування майна ідичних осіб
		Підгалуз
			іі стряхувйння
		Види страхування
	За родом небезпеки стра- ховихризиків					• •	Страхування за ризиз страхування за класи ризиків			ковими видами; іфікацією
	г	За статус	ом страхуваль- ника			• ( • <	Страхування фізични страхування юридичн			х осіб; их осіб
											ль- № ОМ те-. ае
	За організаційно-правовою формою страховика					• ] • і • /	Комерційне страхував взаємне страхування; державне страхуванню			тя; а
					хуванн ійснює умови трахув )Г ЧИНН аки ви
	Рис. 13.3.К Цобровільн сом і страх визначают остійно, ві тику та кл		ласифікація стра е страхування зд овиком. Загальні ься правилами с дповідно до вимо асифікаційні озн			я .ться на основі договору між страхувш і порядок здійснення такого страхува ання, що встановлюються страховик ого страхового законодавства. Харак дів добровільного страхування визнач

Страхування та страховий ринок

уповноважений орган. Страховики мають право займатися тільки визначени-

ми у ліцензії видами добровільного страхування. У ст. 6 Закону України "Про

страхування" передбачено 22 види добровільного страхування.

Обов'язкове страхування встановлює держава з метою захисту інтересів не

лише окремих страхувальників, а й суспільства в цілому. Для здійснення

обов'язкових видів страхування законодавчими актами визначаються перелік

І об'єктів страхування, обсяги страхової відповідальності, норми страхового за-

безпечення, порядок сплати страхових платежів, права й обов'язки учасників

страхування. Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страхуваль-

ника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбачений за-

.коном об'єкт, а другий не має права відмовити йому в цьому. У ст. 7 Закону

України "Про страхування" визначено 34 види обов'язкового страхування.

Класифікація страхування за сферами діяльності або спеціалізацією стра-

ховика передбачає його поділ на страхування життя та загальне (ризикове)

страхування. Зазначену класифікаційну ознаку покладено/в основу виокрем-

лення галузей страхування, які, у свою чергу, включають підгалузі та види

відповідного страхування. При цьому всі ланки такої класифікації охоплюють

і обов'язкову, і добровільну форми здійснення страхування.

Чинним страховим законодавством за об'єктами страхування визначено

три його галузі:

І — майнове страхування як сукупність видів страхування, об'єктом яких є

І майно юридичних і фізичних осіб;

— особисте страхування — галузь страхування, в якій об'єктом страхуван-

Іняєжиття, здоров'я, працездатність громадян;

і — страхування відповідальності — галузь страхування, в якій об'єктом

•страхування є відповідальність перед третіми особами, які можуть зазнати

'збитків унаслідок діяльності або бездіяльності страхувальника.

І Загальне страхування включає всі галузі, тоді як страхування життя є під-