10.4. Іноземні джерела фінансування інвестиційної діяльності

За недоступності банківського кредиту для вітчизняних підприємств, неспроможності держави бути інвестором, при наявності величезного відпливу вільних коштів за кордон особливої ваги набувають іноземні інвестиції. Магістральний шлях збільшення сукупного попиту - нарощування обсягів та удосконалення організації виробництва. Воно є не лише дже­релом пропонування товарів і послуг, а й ринком збуту для по­стачальників засобів виробництва, а також продавців предметів споживання та послуг, що купуються підприємцями і працівниками даного підприємства.

Створення за допомогою іноземних інвестицій успішно працюючих підприємств могло б розширити сукупну місткість ринку товарів, послуг, робочої сили і за рахунок цьо­го сприяти відродженню економіки. Шляхом купівлі акцій і підприємств іноземні інвестори спроможні забезпечити стар­товим капіталом виробництва з потужностями, що простою­ють. Іноземні інвестиції могли б стати важливим чинником економічного зростання в Україні, проте не сприяють цьому їх недостатній обсяг і, як наслідок, дуже мала частка їх серед за­собів, залучених для відродження виробництва. За оцінками експертів, річна інвестиційна потреба в прямих іноземних інвестиціях перевищує 4 млрд дол СІІІЛ. Як видно з рис. 21, Україна тільки на шляху до досягнення необхідного.

1000

о

1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003

Рис. 21. Прямі інвестиції нерезидентів в економіку України (на початок року)

Іноземні інвестиції потрібні не лише як допомога для ви­ходу вітчизняної економіки з кризи, а й як одне з найваж­ливіших джерел іноземної валюти. Найбільшу частину її надходження забезпечує експорт товарів і послуг. Хоча роль зарубіжних інвесторів як постачальників іноземної валюти не

така вагома (доходи від товарного експорту перевищують за­гальний обсяг іноземних інвестицій в українську економіку), імпорт капіталу - це набагато більш вигідний для приймаючої сторони спосіб одержання іноземної валюти, ніж експорт то­варів і послуг. Справа в тому, що при експорті товарів і послуг країна, з одного боку, приймає іноземну валюту, з другого - в обмін на неї відразу віддає за кордон певні цінності на суму, що дорівнює купівельній спроможності одержаної валюти. У випадку імпорту капіталу країна приймає іноземну валюту, але нічого натомість відразу не віддає. Саме така особливість іноземних інвестицій дала змогу багатьом країнам, що розви­ваються, з обмеженими виробничими та експортними можли­востями піднести економіку на основі закупівлі на світовому ринку значних обсягів сучасних засобів виробництва за раху­нок інвестованого зарубіжного капіталу і перетворитися на ноні індустріальні держави.

Залучення іноземних інвестицій - найбільш реальній ре­сурс у перехідній економіці східноєвропейських країн. Прямі іноземні інвестиції (ПИ) залишаються основним джерелом фінансування капіталовкладень, а також дефіциту поточного рахунка платіжного балансу цих країн. Велика їх роль у забез­печенні економічного зростання країн Центральної і Східної Європи, в передачі західної технології, ноу-хау і передового досвіду.

Лідерами в залученні іноземних інвестицій є Польща, Угорщина і Чехія, на які стабільно припадає близько полови­ни іноземного капіталу, що надходить в країни Центральної та Східної Європи. Припливу ПІ І в ці країни сприяють відносно сприятливі інвестиційні рейтинги великих міжнародних агенцій (Моосіу'з, 5г.апаагг. апсі Роог'з, Ріг.сЬ-ІВС2 та ін.), які свідчать про політичну та економічну стабільність країни, а та­кож, їх сприятливий інвестиційний клімат. Так, на підставі багатоаспектного аналізу економіки, проведеного Ріг.сЬ-ІВС2, перші три країни в 2000 р. одержали оцінку ВВВ (рис. 22).

Без сумніву, існує деяка залежність між темпами еко­номічного зростання і припливом ПІ І в країну. Однак харак­тер цього зв'язку не такий вже й однозначний. З одного боку, зростання може бути прискорене значними вливаннями іно­земного капіталу, що приносить із собою нові технології та по­тужності, управлінський досвід, а також забезпечує вихід на світовий ринок. З другого - іноземні інвестиції спрямовують­ся насамперед у країни, що вже досягли найбільших успіхів у формуванні засад ринкової економіки і перебувають на виході на траєкторію сталого економічного зростання.

Варто мати на увазі, що жодна країна з перехідною еко­номікою не в змозі вийти з економічної кризи без залучення іноземних інвестицій. Вони несуть із собою не тільки капітали, а й сучасні технології й організаційні методи, досвід уп­равління, вихід на світові ринки капіталу і сприяють інтеграції національної економіки у світову економіку, виступають дже­релом відносної стабільності в потоках капіталу, який спрямо­вується в країни, що розвиваються.

Іноземні інвестиції зумовлюють характер інвестиційних процесів в економіці, активізують напрями і шляхи еко­номічного зростання. В остаточному підсумку іноземні інвес­тиції створюють додатковий потенціал внутрішньої інвес­тиційної діяльності.

Якщо брати походження інвестицій, то Сполучені Штати Америки залишаються домінуючим іноземним інвестором (18% сукупного доходу ПІІ), за ними йдуть Нідерланди - 9%, Російська Федерація 9%, Німеччина - 7% та Велика Бри­танія - 7%.

Що стосується правового режиму іноземних інвестицій, то до нього входять як національно-правовий, так і міжнарод­но-правовий аспекти, і полягає він ось у чому.

По-перше, правовий режим прямих іноземних інвестицій визначається насамперед внутрішнім законодавством країни, що залучає інвестиції. Воно ж викликає особливий інтерес інвесторів, оскільки торкається найважливішого для них питання - пільгових умов інвестування та державних гарантій захисту іноземних інвестицій.

По-друге, правове регулювання залучення ПП здійснюється не тільки основним Законом України "Про режим іноземного інвестування", який визначає правовий статус іно­земних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями, а й положеннями низки інших законів і підзаконних нормативних актів у галузі інвестиційної діяльності, приватизації, оподатку­вання, зовнішньоекономічної діяльності, підприємництва, ва­лютного регулювання тощо. При цьому актуальності набуває їх спрямованість. Важливо, щоб їх зміст сприяв формуванню сис­теми недискримінаційних правових умов для всіх інвесторів, включаючи ширший захист інвестицій.

По-третє, залучення ПН регулюється не тільки законо­давством тієї або іншої країни, а й міжнародними угодами між державами. Тому важлива узгодженість останніх із національ­ним законодавством. Україна підписала багато двосторонніх інвестиційних угод (усього 676, із них 43 - чинні), зокрема кілька угод з країнами - членами ОЄСР. Двосторонні угоди, що мають вищу силу, ніж закон України про іноземні інвес­тиції, і тому мають вищу силу над ним у разі конфлікту, в більшості випадків відповідають міжнародним стандартам. До того ж Україна підписала кілька багатосторонніх угод щодо іноземних інвестицій, таких як Конвенція ІСЗГО 1965 р., Енергетична Хартія 1994 р. та Угода про співпрацю і партнер­ство з Європейським Союзом, що вимагає від неї певних зо­бов'язань, які мають бути законодавчо виражені.

По-четверте, досвід світового інвестиційного ринку свідчить, що найважливішими факторами втрати інвес­тиційної привабливості є непослідовність, нестабільність пра­вових норм, що значною мірою пов'язано зі змінами курсу еко­номічної політики держави.

Характеризуючи стан правового регулювання іноземних інвестицій в Україні на початку XXI ст., більшість українських

спеціалістів оцінюють його як незадовільний. Незважаючи на прориви в окремих ланках, законодавство в цілому не завер­шене, що потребує кардинального доопрацювання. Уяв­ляється досить актуальним проведення нової інвестиційної політики, яка забезпечила б потужний імпульс ефективному використанню прямих іноземних інвестицій.

Щоб підтримати певні позитивні зрушення в економіці України, ОЕСР та інші міжнародні донори вийшли з багатьма стратегічними рекомендаціям, спрямованими на поліпшення ділового інвестиційного клімату в цілому.

Виходячи з інвестиційної стратегії ОЕСР, владним струк­турам України рекомендовано такий сценарій дій:

• переорієнтувати урядове адміністрування на уп­равління економікою з метою формування стратегічних засад, що сприяють розвитку приватного сектора;

• розвивати прозорий, прогнозований та стабільний процес приватизації за індивідуальними приватизаційними планами й гарантувати незалежність тендерної комісії;

• позбутися непрозорих і спотворених схем заохочення інвестицій;

• відкрити шлях міжнародному арбітражу для вирішен­ня спорів законом про іноземні інвестиції та запровадити апе­ляційні суди для економічних спорів;

• привести у відповідність із міжнародними стандартами українські правила бухгалтерського обліку та аудиту, особливо для компаній і фінансових установ, акції яких виставлено на фондові біржі, для того щоб уникнути подвійної бухгалтерії та супутніх видатків, спростити фінансову звітність і гарантувати прозорість і правильність оцінки результатів діяльності;

• спростити взаємодію між іноземними інвесторами та владою України, розглянувши можливість створення ме­ханізму "купівлі всього необхідного в одному магазині", що дасть змогу іноземним інвесторам отримати усі необхідні ліцензії, дозволи та резолюції.

Це досить важливі рекомендації, врахування яких дозво­лить Україні заручитися довірою інвесторів та мобілізувати інвестиції для сприяння сталому економічному розвитку.

Питання для самоперевірки

1. Які Ви знаєте джерела фінансування інвестицій? Сха­рактеризуйте їх.

2. Назвіть основні фактори, які впливають на якість і обсяг інвестиційних процесів на підприємствах.

3. Чи має зростати роль державного інвестування в ринко­вих умовах? Обґрунтуйте свою відповідь.

4. Які канали передачі грошових ресурсів від постачаль­ників до споживачів існують на фінансовому ринку?

5. Поясніть суть і зміст фінансових інвестицій.

6. Чим обумовлена зміна структури джерел фінансування інвестицій при переході до ринку.

7. Схарактеризуйте основні джерела інвестицій підприємства.

8. Відомо, що стосовно амортизації основного капіталу в ринковій економіці існують дві категорії: економічна і подат­кова. Поясніть їх.

9. Які зрушення в економіці України сприятимуть поліпшенню ділового інвестиційного клімату?

10. Дайте характеристику основних засобів залучення іно­земних інвестицій.

Тести

1. Які джерела фінансування інвестицій належать до по­зичкових?

а) прибуток;

б) облігаційні позички;

в) бюджетні кредити;

г) акції;

д) пайові внески.

2. У випадку із позичковим капіталом власник грошових ресурсів виступає як:

а) продавець позичкового капіталу;

б) інвестор;

в) власник капіталу;

г) покупець позичкового капіталу;

д) усі відповіді правильні.

3. Що належить до власних ресурсів підприємства?

а) прибуток та амортизаційні відрахування;

б) бюджетні інвестиції;

в) пряме капіталовкладення;

г) неплатежі до бюджету;

д) неплатежі податків.

4. Чи має безпосередній зв'язок в умовах ринкової еко­номіки амортизаційна й податкова політика?

а) так;

б) ні.

5. Які передумови сприяють зростанню ролі власних ре­сурсів підприємств у фінансуванні інвестицій?

а) удосконалення податкової політики;

б) оздоровлення грошового обігу;

в) поповнення обігових коштів підприємств;

г) суттєве поліпшення фінансового стану і фінансової дис­ципліни підприємств;

д) усі відповіді правильні.

6. Амортизація в економічній концепції розглядається як:

а) списання вартості основного капіталу за економічно обґрунтованими нормами;

б) прибуток підприємства;

в) складова вартості виробленого товару;

г) складова ціни виробленого товару;

д) усі відповіді правильні.

7. Чи ідентичні поняття "об'єкт інвестиційної діяльності" та "учасник інвестиційного проекту"?

а) так;

б) ні;

г) частково.

8. Чи це всі інституціональні інвестори фінансового рин­ку: інвестиційні фонди; інвестиційні банки; пенсійні фонди; страхові фірми; довірчі товариства.

а) так;

б) ні.

9. Яку роль виконують іноземні інвестиції в період стаг­нації національної економіки?

а) роль пускових інвестицій;

б) основного стабілізатора економіки;

в) руйнівника національної економіки;

г) прискорювача залежності економіки від інвестора;

д) усі відповіді правильні.