7.5. Державні фінанси провідних країн світу

Державний бюджет у зарубіжних країнах виконує такі ос­новні функції:

1. перерозподіл національного доходу;

2. державне регулювання та стимулювання економіки;

3. фінансове забезпечення соціальної політики;

4. контроль за утворенням і використанням централізо­ваного фонду коштів.

Через усі ланки фінансової системи нині перероз­поділяється 50-60% національного доходу, а через державний бюджет - до 40%. Такий перерозподіл здійснюється на ко­ристь монополій та широких верств населення.

Незважаючи на зміну політичного клімату, міжнародних відносин, військових витрат у 90-х роках, у провідних західних країнах на останні припадає левова частка усіх вит­рат державного бюджету. Оплата військових замовлень військово-промислового комплексу постачальникам військо­вої продукції за високими цінами - потужний засіб мак-симізації їх прибутків. Крім того, монополістичні об'єднання отримують значну частину засобів з державного бюджету у вигляді відсотків по державних позиках, субсидій на капітальні вкладення тощо. Виплати відсотків по державних позиках становлять 15% загальної суми витрат федерального бюджету США.

Основними кредиторами держави є банківські монополії, страхові компанії, акціонерні товариства, індивідуальні влас­ники позичкового капіталу. Перерозподіл засобів на користь монополій здійснюється і через державні підприємства, які ре­алізують їм продукцію за низькими цінами.

Через бюджет держава впливає на пропорції, які склада­ються на стадії виробництва й первинного розподілу національного доходу.

Лише внаслідок зростання частки національного доходу в розпорядженні держави стало можливим державне регулю­вання економіки. Вперше воно здійснювалося в роки першої світової війни (1914 - 1918 рр.), коли уряд у централізовано­му порядку закуповував сировину, матеріали, продовольство і розподіляв їх відповідно до потреб військового часу. Із закінченням війни державне регулювання економіки припи­нилось. Така ситуація існувала до початку кризи 1929 - 1933 рр., від якої найбільше постраждали США. Тому в США за ра­хунок державних коштів були створені такі організації, як Ре­конструктивна фінансова корпорація, Адміністрація по відновленню промисловості, які надавали фірмам і банкам, що перебували на межі банкрутства, субсидії й кредити. Регулю­ючі заходи посилилися після другої світової війни (1935 -1945 рр.).

Правлячі кола західних країн широко використовували рекомендації англійського економіста Дж. Кейнса та його послідовників, які стверджували, що державні фінанси є важ­ливим знаряддям регулювання економіки та соціальних відносин. У сучасних умовах витрати на втручання в еко­номіку в країнах з розвинутими товарно-грошовими відноси­нами досягли 20-25% загальної суми витрат державних бюд­жетів.

Велике значення надається і соціальній функції бюджету. Державний бюджет став елементом відтворення робочої сили. Відповідно до вимог НТП, відтворення робочої сили залежить від витрат на освіту, охорону здоров'я, соціальне страхування і забезпечення. У зарубіжних країнах спостерігається зростан­ня обсягу соціальних витрат. Так, їх частка в бюджетах західноєвропейських країн зросла в середньому з 18% у сере­дині 50-х до 30-35% в середині 90-х років. У сучасних умовах

дедалі більшого значення набуває людський фактор як основ­на рушійна сила розвитку суспільного виробництва, що й зу­мовлює зростання соціальних витрат.

Витрати державного бюджету країн з розвинутою еко­номікою включають:

• військові цілі;

• втручання в економіку;

• утримання державного апарату управління;

• соціальні цілі;

• надання субсидій та кредитів країнам, що розвива­ються.

Основними у державному бюджеті є витрати на міліта­ризм, втручання в економіку та на соціальні цілі.

Так, у державному бюджеті США, незважаючи на великі зміни у світовому військово-політичному становищі, що відбулися після 1985 р., скорочення асигнувань на оборону здійснюється дуже обережно. Спочатку поїш паліть зростали в абсолютних розмірах, а до 1996 р. знизилися лише до рівня 1985 р. Але в цілому частка Міністерства оборони у видат­ковій частині державного бюджету США помітно зменшила­ся, поступившись першим місцем іншим статтям.

Досить чітко позначилася тенденція посилення соціальної спрямованості видаткової частини бюджету. Частка витрат на охорону здоров'я зросла до 21% і перевищувала витрати на оборону. До 20% усіх витрат бюджету припадає на соціальне забезпечення.

Водночас зростають бюджетні витрати на обслуговування державного боргу, які займають перше місце в структурі ви­даткової частини бюджету США.

У сучасних умовах посилився цілеспрямований вплив державного бюджету на процес відтворення і розвиток про­дуктивних сил. До витрат щодо втручання в економіку відно­сять витрати на науково-дослідні розробки, на економічну та соціальну інфраструктуру, підтримку сільського господарства, державних галузей економіки, забезпечення зайнятості на­селення в окремих галузях і регіонах, на стимулювання екс­порту.

Значно зросли державні капітальні вкладення, субсидії приватним фірмам, особливо в районах розвитку. До них відносять регіони з високим рівнем безробіття - Шотландію та Північну Ірландію у Велику Британію, Сицилію в Італії.

Значні ресурси з державного бюджету отримує й сільське господарство, яке є однією з пріоритетних галузей у за­рубіжних країнах. Сільському господарству надаються суб­сидії двох видів: на підтримку гарантованих цін на сільського­сподарську продукцію та на виробничі цілі, тобто придбання сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив тощо.

Частка витрат державних бюджетів по втручанню в еко­номіку зросла з 15-17% у середині 50-х до 20 -25% в середині 90-х років.

Витрати на державний апарат управління включають вит­рати на утримання органів законодавчої та виконавчої влади, суду, прокуратури, поліції, інших міністерств і відомств. У цілому витрати на державний апарат становлять 4-5% загаль­ної суми бюджетних витрат.

Провідну роль у мобілізації засобів до державного бюдже­ту відіграють податки. В основному за їх рахунок створюється фінансова база для виконання державою її функцій.

Платниками податків є робітники, фермери, службовці, дрібні власники, підприємці, корпорації (акціонерні товарист­ва, страхові компанії, банківські монополії тощо).

Сучасна податкова система характеризується великою кількістю податків. Крім прибуткового та непрямих податків, працівники сплачують внески на соціальне страхування, місцеві податки і збори. Податки є не лише основним доходом держави, а й дедалі використовуються для активного втручан­ня держави в процес відтворення. Податкова політика впливає на процеси нагромадження капіталу, прискорення його концентрації, на рух товарів і капіталу між країнами, на платос­проможний попит населення.

Прибутковий податок з громадян є одним з основних дже­рел доходів державного бюджету. З його допомогою держава перерозподіляє від ЗО до 45% ресурсів державного бюджету.

Внаслідок податкової політики правлячих кіл частка по­датку на прибуток корпорацій у державних бюджетах провідних країн різко скоротилася. Це є наслідок постійного розширення податкових пільг та зниження податкових ставок. Основні пільги, які надаються корпораціям, пов'язані з політикою прискореної амортизації. Завдяки цьому величезні суми включають до амортизаційних відрахувань і не є оподат­кованим прибутком. Крім того, прибуток, спрямований на на­уково-дослідні роботи, капітальне вкладення, теж не підлягає оподаткуванню. Тому в США майже 1/2 валового доходу не оподатковується податком на прибуток, у Великій Британії -2/3.

Серед непрямих податків особливе місце займає податок на додану вартість (ПДВ) та акцизи (на тютюнові та алко­гольні вироби, бензин). ПДВ діє в усіх країнах ЄС та ряді інших країн. На його частку припадає 33-50% усіх непрямих податків. З метою стимулювання експорту товари, що виво­зяться, звільнюються від ПДВ. З 1 січня 1993 р. в усіх країнах ЄС використовується єдина ставка ПДВ - 14%.

До непрямих податків відносять і фіскальні монопольні податки. Держава встановлює монополію на виробництво або на реалізацію (або на те й інше одночасно) товарів масового споживання і за рахунок цього забезпечує собі, крім підприємницького доходу, ще й незначні суми податків до бю­джету. Фіскальні монопольні податки застосовуються у Франції, Італії, Японії, ФРН.

Державний бюджет будується за балансовим методом, йо­го витрати повинні дорівнювати доходам. Але, незважаючи на постійне збільшення податкових надходжень, державні бюджети в провідних зарубіжних країнах дефіцитні. Для покрит­тя бюджетного дефіциту використовуються держанні шуліки, що призводить до збільшення державної!) боргу.

Наприклад, дефіцитність бюджету США є хронічною проблемою державних фінансів, і на початок 90-х років досяг­ла високого, за міжнародними стандартами, рівня. Така ситу­ація зумовлена насамперед зростанням державного бюджету. У 1870 р. борг становив 2,4 млрд дол, і перший трильйонний рубіж було подолано в 1982 р. На другий трильйон знадоби­лося чотири роки (1986 р.), на третій - також чотири роки (1990 р.), на четвертий - два (1992 р.) і на п'ятий - знову чо­тири роки.

Високі темпи зростання державного боргу свідчать про перенагромадження фінансового капіталу, цінних паперів порівняно з капіталом реальним, тобто претензії претендентів на участь у розподілі національного продукту зростають швидше, ніж зростає реальне виробництво.

Бюджетна політика у США орієнтується на скорочення дефіциту бюджету на основі поліпшення його структури, шля­хом активного залучення великого бізнесу і зайнятого насе­лення до формування доходної частини бюджету, подолання небезпечної тенденції до зростання витрат на обслуговування державного боргу в його видатковій частині.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть складові елементи державних фінансів.

2. Дайте визначення поняття "державний бюджет".

3. Як класифікують доходи Державного бюджету Ук­раїни за методами залучення коштів?

4. Назвіть види бюджетних трансфертів та схарактери­зуйте їх.

5. За якими ознаками класифікують видатки Державного бюджету?

6. Назвіть види бюджетного дефіциту та основну причи­ну його виникнення.

7. Що лежить в основі побудови бюджетної системи Ук­раїни та від чого залежить її структура?

8. Назвіть та схарактеризуйте принципи бюджетної сис­теми України.

9. Назвіть етапи бюджетного процесу та дайте їм коротку характеристику.

10. Проаналізуйте розвиток бюджетних відносин в Ук­раїні та порівняйте з аналогами зарубіжних країн.

Тести

1. Державні доходи бюджету поділяють на:

а) податкові і неподаткові надходження;

б) податкові надходження та доходи від операцій з капіта­лом;

в) податкові та неподаткові надходження, доходи від опе­рацій з капіталом, офіційні трансферти, цільові фонди;

г) усі відповіді правильні.

2. Державні видатки класифікують за:

а) роллю у відтворенні виробництва та економічною ха­рактеристикою операцій;

б) функціями, економічною характеристикою операцій, ознакою головного розпорядника бюджетних коштів;

в) функціями, економічною характеристикою операцій, ознакою головного розпорядника бюджетних коштів, бюджет­ ними програмами;

г) усі відповіді правильні.

3. У яких аспектах виступає державний бюджет ?

а) план доходів та видатків держави;

б) правовий акт;

в) економічна категорія;

г) усі відповіді правильні.

4. За формою прояву бюджетний дефіцит може бути:

а) відкритий і прихований;

б) вимушений і свідомий:

в) активний і пасивний;

г) усі відповіді правильні.

5. Бюджетний устрій - це:

а) сукупність бюджетів усіх рівнів;

б) організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між ланками бюджетної системи;

в) взаємозв'язок між Державним та місцевими бюджета­ми;

г) усі відповіді правильні.

6. Бюджетна система України має:

а) трирівневу структуру;

б) дворівневу структуру;

в) багаторівневу структуру;

г) усі відповіді правильні.

7. Бюджетна система України складається з:

а) державного бюджету, місцевих бюджетів і бюджетів місцевого самоврядування;

б) державного та регіональних бюджетів;

в) державного та місцевих бюджетів;

г) усі відповіді правильні.

8. Бюджет на відповідний рік приймає:

а) Кабінет Міністрів України;

б) Верховна Рада України;

в) Міністерство фінансів України;

г) усі відповіді правильні.

9. Які існують внутрішні джерела формування доходів бюджету ?

а) податкові і неподаткові надходження;

б) валовий внутрішній продукт і національне багатство;

в) державний кредит та емісійний доход;

г) усі відповіді правильні.

10. Як само поділяють неподаткові надходження бюдже­ту?

а) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного й побічного продажу; доходи від власності та підприємницької діяльності; надходження від штрафів та інших фінансових санкцій; інші неподаткові надходження;

б) доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні штрафи та санкції; плата за навчання інозем­них громадян у навчальних закладах; інші надходження;

в) надходження від штрафів і фінансових санкцій; доходи від власності та підприємницької діяльності; інші неподаткові надходження;

г) усі відповіді правильні.

11. Офіційними трансфертами визнаються:

а) субсидії та дотації;

б) дотації, субсидії, субвенції та гранти і дарунки у вартісному виразі;

в) дотації, субсидії, субвенції;

г) усі відповіді правильні.

12. Бюджетний період в Україні встановлено на строк:

а) з 1 вересня по 31 серпня;

б) з 1 січня по 31 грудня;

в) з 1 квітня по 31 березня;

г) немає правильної відповіді.