5.6. Фінансове забезпечення функціонування обігових коштів

Для виробництва продукції підприємству, поряд з основ­ними засобами, необхідні обігові фонди, що включають до свого складу грошові кошти, авансовані у виробничі запаси, незавершене виробництво, запаси матеріальних цінностей на складах, витрати майбутніх періодів. Спожиті в процесі вироб­ництва обігові фонди залучаються до сфери обігу вже в то­варній формі у вигляді готової продукції на складі та відванта­жених товарів, які після цього в міру реалізації переходять у грошову форму - грошові засоби в розрахунках, грошові засо­би в касі підприємства та на його рахунку в банку. Товарна й грошова форми ресурсів, які перебувають у сфері обігу, нале­жать до фондів обігу.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва й реалізації продукції підприємству необхідні водночас обігові кошти та фонди обігу. Тому на час введення в експлуатацію воно потребує такого обсягу грошових засобів у складі статут­ного фонду, який забезпечив би йому придбання матеріальних обігових фондів і був достатнім для обслуговування процесу виробництва та реалізації продукції. Грошові засоби, авансо­вані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, які забезпечують безперервність процесу виробництва і проведення розрахунків, становлять обігові кошти підприємства.

Процес формування і функціонування обігових коштів підприємства показано на рис. 6.

ОБІГОВІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА

І

Функціональне

призначення

Фонди обігу

Обігові виробничі фонди

Готова

продукція

Продукція на

складі, товари відвантажені

Грошові кошти на рахунках у

банках і в касі

Грошові кошти в розрахунках

,_ Виробничі запаси

Обігові кошти у виробництві

Участь

у виробництві

Сировина, мате­ріали, запасні

частини

Незавершене виробництво, витрати май­бутніх пеоіодів

_ІС

Ненормовані

Нормовані

Принципи організації

І Власні

Залучені

Позикові

Джерела формування

Рис. 6. Функціонування обігових коштів

Обігові кошти підприємства виконують дві функції: ♦ виробничу, суть якої полягає у забезпеченні безперерв­ності процесу виробництва;

♦ розрахункову, яка забезпечує завершення процесу кру­гообігу коштів шляхом перетворення обігових коштів з товарної форми у грошову.

Обігові кошти забезпечують поточні потреби підприємства. Характерна особливість обігових коштів поля­гає в тому, що при нормальному здійсненні господарської діяльності вони не полишають виробничу сферу - обігові ко­шти не витрачаються, а авансуються в різноманітні види по­точних затрат підприємства. Ритмічність, злагодженість і ви­сока результативність роботи підприємства залежать від його забезпеченості обіговими коштами. Тому дуже важливо пра­вильно розрахувати оптимальну потребу підприємства в обігових коштах. Вона визначається за допомогою нормуван­ня, основна мета якого - забезпечити максимальний обсяг ви­робництва й реалізації продукції за мінімуму обігових коштів.

За джерелами формування обігові кошти поділяють на власні, залучені, позичені.

До власних джерел формування обігових коштів на момент створення підприємства відносять частки майна (матеріальні та нематеріальні ) і грошові кошти засновників, спрямовані до статутного фонду.

До залучених відносяться кошти, прирівняні до власних (стійка кредиторська заборгованість).

До позичених джерел належать суми короткотермінових позик банку; кошти міністерств, отримані на умовах їх повер­нення; надходження від продажу облігацій.

За своєю суттю обігові кошти - це фінансова категорія, їхній обіг, що перебуває в обороті підприємства, може бути віднесений до його фінансових ресурсів. Фінанси утворюють вихідну основу для існування фонду обігових коштів, а фінан­сові ресурси - базу для первісного формування та наступної модифікації їхнього розміру. Проте безпосередньо в сфері функціонування обігові кошти виникають у трьох випадках:

♦ у ході утворення статутного фонду підприємства;

• у процесі використання фінансових ресурсів на збільшення власних обігових коштів;

• при інвестуванні залишку обігових коштів у цінні па­пери.

Формування власних обігових коштів відбувається на мо­мент організації підприємства, коли створюється його статут­ний фонд. Джерела формування тут майже ті самі, що й для основних засобів, - акціонерний капітал, пайові внески, стійкі пасиви, бюджетні кошти.

Надалі первинний обсяг власних обігових коштів може змінюватися залежно від обсягу, умов і результатів госпо­дарської діяльності на підприємстві. Успішне виконання ви­робничої програми, економія матеріальних і фінансових ре­сурсів, підвищення якості продукції, безперебійна її реалізація тощо - усе це позначається на стані обігових коштів, їхньому збереженні та ефективному використанні.

Наявність власних обігових коштів, співвідношення між власними й запозиченими обіговими коштами характеризують ступінь фінансової стійкості підприємства, його становище на фінансовому ринку, можливості додаткової мобілізації фінан­сових ресурсів за допомогою розміщення цінних паперів.

Першочергового значення набуває і платоспроможність підприємства, яка визначає його можливості щодо своєчасно­го й повного виконання платіжних зобов'язань за торговель­ними, кредитними та іншими операціями грошового змісту. Платоспроможність безпосередньо впливає на форми й умови комерційних угод, у тому числі й на можливість одержання кредиту та умови його надання. Платоспроможність визна­чається за допомогою спеціальної системи коефіцієнтів, що враховують реальні й потенційні фінансові ресурси підприємства, співвідношення між його платежами та поточ­ними грошовими надходженнями.

Платоспроможність у сфері боргових зобов'язань підприємства визначає його ліквідність, остання відображає

спроможність підприємства в будь-який час здійснювати не­обхідні витрати. Ліквідність залежить від величини заборгова­ності, а також від обсягу ліквідних засобів, до яких належать готівка грошових засобів, ресурси на рахунках у банках, цінні папери. Неспроможність підприємства погасити свої боргові зобов'язання перед кредиторами та бюджетом призводить йо­го до банкрутства. Причому основою для визнання державно­го підприємства банкрутом є не лише невиконання ним протя­гом трьох місяців своїх фінансових зобов'язань перед бюдже­том, а й невиконання вимоги юридичних і фізичних осіб, які мають до нього майнові претензії.

Оборотність обігових коштів - цс показник ефективності їхнього використання. Оборотність визначається часом, про­тягом якого грошові засоби здійснюють повний оборот від ча­су набуття виробничих запасів надходження грошей на раху­нок підприємства. Тривалість одного обороту визначається в днях.

Чим швидше обертаються авансовані обігові кошти, тим кращий досягається результат, за допомогою однієї й тієї ж су­ми засобів виробляється та реалізується більше продукції. Важливим фактором прискорення оборотності обігових коштів є економія матеріальних ресурсів, що використовують­ся у виробництві, скорочення їхніх витрат на одиницю про­дукції. Тому за нинішніх умов такого великого значення набу­ває розроблення заходів, спрямованих на раціональніше вико­ристання сировини, палива, електроенергії та інших ма­теріальних ресурсів.