Тема 4 організація та управління фінансами

Основні терміни і поняття

Фінансова система, державні фінанси, фінанси підприємницьких структур, централізовані фонди, децент­ралізовані фонди, державний кредит, страхові фонди, резервні фонди, фінансовий ринок, фінанси домогосподарств, зведений бюджет, Державна податкова адміністрація, Державне каз­начейство, Контрольно-ревізійна служба, Міністерство фінансів, місцеві фінанси, Пенсійний фонд, податки, Рахункова палата, ринок цінних паперів, управління фінансами, фінансо­вий менеджер, фондова біржа.

4.1. Фінансова система та її основні елементи

Поняття фінансової системи є більш загальним визначен­ням фінансів. Фінанси, як зазначалося, виражають економічні суспільні відносини. Але такі відносини мають свою спе­цифіку в кожній ланці фінансової системи. Кожна ланка фінансової системи певним чином впливає на процес відтво­рення, має властиві їй функції. Так, фінанси підприємств об­слуговують матеріальне виробництво. З їх допомогою фор­мується валовий внутрішній продукт, який розподіляється всередині підприємств і галузей господарства, через держав­ний бюджет мобілізуються ресурси і відбувається їх перероз­поділ між галузями господарства, економічними регіонами, окремими соціальними групами населення. Позабюджетні спеціальні фонди мають цільове призначення. Так, Пенсійний фонд України мобілізує засоби для виплат пенсій громадянам, фонди соціального страхування, загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування на випадок безробіття, фонд соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійних захворювань призначені для виплат застрахованій особі або її сім'ї матеріального забезпечення при настанні страхового випадку.

Таким чином, кожна ланка фінансової системи являє со­бою певну сферу фінансових відносин, а фінансова система -це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сек­тора економіки, окремих фінансових інститутів і населення для виконання покладених на них функцій, а також для задово­лення економічних та соціальних потреб.

Для фінансових систем притаманні певні специфічні ри­си, а саме:

• для кожної ланки фінансових систем характерні влас­тиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінан­сових ресурсів та напрями їхнього використання;

• відносна самостійність ланок фінансової системи, тоб­то кожна з них має власну специфічну сферу застосування;

тісний взаємозв'язок і взаємна зумовленість між лан­ками фінансової системи, тобто кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності систе­ми в цілому;

фінансова система держави може бути ефективною ли­ше тоді, коли відлагоджена та законодавчо закріплена діяльність кожної її ланки;

— кожна ланка фінансової системи може поділятися на менші підрозділи залежно від факторів, що впливають на ор­ ганізацію фінансів, насамперед на формування й використан­ ня фондів фінансових ресурсів.

Поділ фінансової системи на окремі ланки - явище об'єктивне, зумовлене потребами економічного розвитку. Структура фінансової системи - динамічна і не може розгляда­тися в статичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати.

Отже, фінансова система - це система форм і методів ут­ворення, розподілу та використання фондів фінансових ре­сурсів, які знаходяться в розпорядженні держави, нефінансово-

го сектора економіки, фінансових інститутів, домогоспо-дарств для фінансового забезпечення соціальних та еко­номічних потреб суспільства в цілому, господарських струк­тур, окремих громадян.

Державна фінансова система розвинутих країн включає такі ланки: державний бюджет, місцеві фінанси, спеціальні по­забюджетні фонди та фінанси державних корпорацій.

Основним елементом фінансової системи є державний бюджет. За своїм матеріальним змістом він є головним цент­ралізованим фондом коштів держави, через який перероз­поділяється до 40% національного доходу країни.

Основним способом наповнення державного бюджету є податки. На їх частку припадає від 70 до 90% загальної суми доходів бюджету. В країнах з розвинутою ринковою еко­номікою за державним бюджетом закріплені такі податки, як прибутковий податок корпорацій, акцизи, податок на додану вартість, мито.

З державного бюджету кошти витрачаються на військові заходи, втручання в економіку, утримання державного апарат}', соціальні витрати, субсидії і кредити країнам, що розвиваються.

Другим елементом фінансової системи є місцеві фінанси, які включають місцеві бюджети, фінанси муніципальних підприємств та автономні місцеві фонди. Основну роль відіграють місцеві бюджети.

Доходи місцевих бюджетів формуються переважно з дру­горядних (місцевих) податків і зборів. Серед витрат місцевих бюджетів найбільше йде на соціальні заходи. Місцеві бюджети як переважно дефіцитні отримують необхідні кошти у вигляді субсидій та кредитів з державного бюджету.

Третім елементом фінансової системи є позабюджетні спеціальні фонди. У країнах з розвинутою ринковою еко­номікою це фонди національного страхування, які утворюють­ся за рахунок страхових внесків працівників підприємств і до­тацій з державного бюджету. Кошти таких фондів використо­вуються на виплату пенсій за віком, по інвалідності, у випадках втрати годувальника, виплати по тимчасовій непрацездат­ності, безробіттю.

Державні підприємства в країнах Західної Європи набули швидкого розвитку після другої світової війни внаслідок націоналізації (1946-1950 рр.) залізничного, повітряного транспорту, електроенергетичної, газової, вугільної та деяких інших галузей промисловості.

Фінансову систему України утворюють певні ланки фінансових відносин (рис. 4).

Провідною ланкою фінансової системи є фінанси підприємницьких структур. Вони складаються із фінансів ви­робничої і невиробничої сфер.

Фінанси виробничої сфери поділяють на дві групи:

• залежно від форми власності: на державні, акціонерні, колективні, індивідуальні, орендні, спільні;

• залежно від виду діяльності: на машинобудування, будівництво, транспорт, сільське господарство тощо.

Фінанси невиробничої сфери поділяються на фінанси освіти, охорони здоров'я, культури, науки, оборони й інших підрозділів. Характерною особливістю створення й викорис­тання фондів та фінансових ресурсів у цьому разі є наявність, поряд із власними джерелами, бюджетного фінансування.

Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна та багатопланова ланка фінансової системи. Державні фінанси охоплюють: держав­шій та місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і ор­ганізацій державної та комунальної форм власності; держав­ний кредит; державне особисте й майнове страхування. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам ріпних рівнів, які об'єднуються у зведеному бюджеті держави.

Зведений бюджет - це сукупність усіх бюджетів держави, що плодять до бюджетної системи. Структура бюджетної сис-і'-мп визначається Конституцією України. У ній та в Законі

про бюджетні права закріплюються права держави й місцевих органів влади та управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і витрат між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання та затвердження.

Бюджет є формою планомірного нагромадження і викори­стання коштів для забезпечення функцій, здійснюваних орга­нами державної влади, регіонального та місцевого самовряду­вання. Таке нагромадження коштів відбувається в галузях ви­робництва, тому підприємства усіх форм власності с провідною ланкою у створенні фінансів держави, оскільки фінанси підприємств опосередковують грошові відносини, які виникають при створенні та використанні грошових доходів для формування основних і оборотних фондів, розрахунків з державою через систему податків і обслуговування кругообігу коштів підприємств та зміну форм вартості в процесі такого кругообігу. Якщо фінанси підприємств обслуговують процес виробництва суспільного продукту, його розподіл всередині підприємств і нагромадження капіталу для розширеного відтворення та розрахунків з державою через податкову систе­му, то загальнодержавні фінанси використовуються для роз­поділу й перерозподілу з мстою задоволення потреб загально­державного споживання через державний та місцеві бюджети й численні централізовані позабюджетні фонди: соціального страхування, пенсійний фонд тощо.

Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд сприяння зайнятості, Фонд соціального страхування, Валют­ний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самовряду­вання. Особливість формування цих фондів є те, що вони ма­ють сірого цільове призначення і на інші цілі не використову­ються. Так, відповідно з чинним законодавством, на Пенсійний фонд України покладається завдання забезпечити фінансування витрат на виплату пенсій громадянам, яким ви­повнилася необхідна для призначення пенсій кількість років, на виплату допомоги на дітей та інші заходи.

Державний кредит являє собою заборгованість держави перед громадянами та господарськими структурами своєї країни, іноземними кредиторами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством.

Страхові та резервні фонди є сукупністю фондів фінансо­вих ресурсів, основне призначення яких - покрити втрати, що виникли з непередбачених причин, або фінансово забезпечити заходи, які не були включені до планів фінансування, але є важливими для держави.

Страхові фонди формуються за рахунок страхових внесків юридичних і фізичних осіб і знаходяться в розпорядженні страхових організацій різних форм власності. Страхові фонди й резерви - об'єктивне явище в економіці держави, що пов'язане з наявністю ризиків у господарській діяльності та суспільному житті.

Функціонування страхових і резервних фондів фінансо­вих ресурсів забезпечує мінімізацію втрати економіки держа­ви, господарських структур та окремих громадян, що пов'язані з фактами стихійного лиха і непередбачених обставин. Стра­хові фонди можуть використовуватися також як інвес­тиційний та кредитний ресурси в економіці до настання стра­хового випадку. Резервні фонди як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підвищенню ефектив­ності господарської діяльності.

Фінансовий ринок - ланка фінансової системи, яка формує і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, ко­ли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає валютний ринок, ринок кредит­них ресурсів, ринок цінних паперів і фінансових послуг.

Валютний ринок - це формування фондів фінансових ре­сурсів для здійснення зовнішньоторговельних операцій. Тут має місце обмін валюти однієї держави на валюту іншої.

Ринок кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Регулюється

ринок кредитних ресурсів за допомогою облікової ставки національного банку.

Ринок цінних паперів - це мобілізація коштів на потреби господарської діяльності шляхом випуску й реалізації цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одер­жання доходу. Усі операції з реалізації цінних паперів здійснюються на фондовому ринку. Існує також позабіржова торгівля цінними паперами.

Фінанси домогосподарств є засобом створення та викори­стання фондів фінансових ресурсів для задоволення особис­тих потреб громадян. Джерелом створення цих фондів є за­робітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім'ї. До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних госпо­дарств, доходи, одержані від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери тощо.

До видатків домогосподарств належать витрати на прид­бання споживчих товарів, оплату наданих послуг і виконаних робіт, формування заощаджень, купівлю цінних паперів та інші витрати. Домогосподарства за своєю економічною суттю - це господарські структури виняткового типу, діяльність яких ґрунтується на створенні й використанні фондів фінан­сових ресурсів.