4.1. Аналіз чинників формування електронного урядування в Україні (періоду 1998-2008р.Р.)

День електронного урядування-200914 травня 2009 року Національною академією державного управління при Президентові України за власною ініціативою й за підтримки Головного управління державної служби України та Державного комітету інформатизації України буде проведено "День електронного урядування" у рамках проголошеного ООН щорічного "Всесвітнього дня телекомунікацій та інформаційного суспільства".

Зазначений захід проводиться з метою подальшої популяризації серед органів державної влади України та місцевого самоврядування ідеї електронного урядування й електронної демократії, ознайомлення з найкращим вітчизняним і зарубіжним досвідом їх впровадження, а також презентації досліджень вітчизняних науковців та практичних впроваджень в органах державної влади та місцевого самоврядування комерційні організації хотіли б їх одержувати; для цього використовуються Інтернет і інші технології. “Електронний уряд”, у самому повному розумінні цього слова, — це та інфраструктура, яку сьогодні створюють державні органи, щоб змінити способи виконання своїх задач. Раніше ІТ-інфраструктура державного сектору створювалася для внутрішнього використання в окремих департаментах і установах. Тепер державні служби можуть дати більш широким прошаркам населення доступ до своєї інфраструктури, для того, щоб головні цінності електронної епохи — “швидше, краще, дешевше, доступніше” — були застосовні і до державних послуг.

Перехід до “електронного уряду” починається з того, що різні організації починають використовувати Інтернет. Спочатку організації створювали веб-сайти, щоб рекламувати свої послуги і публікувати інформацію загального характеру, наприклад, години роботи, списки контактних осіб і номера телефонів. Часто інформація сканувалася з раніше опублікованих друкованих матеріалів, створюючи так звані “брошури”.

Пізніше організації стали надавати всеосяжну динамічну інформацію, з можливістю для пошуку по базах даних і службою відповідей на повідомлення електронною поштою. Установи усе більше прагнуть впроваджувати різні інтерактивні послуги, що дозволяють громадянам заходити на державний веб-сайт і заповнювати різні форми, призначати зустрічі, шукати роботу і так далі. Наступним кроком буде можливість надання фінансових і юридичних послуг, щоб громадяни і приватні фірми могли купувати ліцензії і дозволи, подавати податкові декларації, сплачувати штрафи за неправильне паркування і звертатися з проханнями про соціальні пільги. Це вимагає підвищення безпеки інфраструктури “електронного уряду”, чого можна звичайно досягти завдяки більш широкому використанню таких технологій, як електронні підписи і сертифікати, а також смарт-карти. Крім того, важливо розробити придатні програми партнерства з приватними організаціями, щоб можна було впровадити цю інфраструктуру і керувати нею за допомогою бізнесів-механізмів. Наприклад, гарантія фізичної ідентифікації особи може забезпечуватися видачею сертифіката, що дозволяє упізнати цю особу.

Потім організації можуть захотіти співробітничати з впровадження порталів, що дозволяють громадянам переходити від однієї служби до іншої без необхідності знову засвідчувати свою особу. Завдяки співробітництву, державні бази даних можуть стати інтерактивними і взаємодіяти одна з одною. Інформація і послуги можуть бути тематично згруповані за життєвими ситуаціями або за конкретними сферами і в такому вигляді представлені людям. У цей момент кількість процедур обміну інформацією з Інтернету досягає рівня “критичної маси”, і вже не веб-сайти будуть представляти ті чи інші бюрократичні структури, а навпаки, організаційні структури будуть відображувати існування в Інтернеті державної служби, орієнтованої на потреби громадян.

Така трансформація призведе до корінного переосмислення ролі і структури державних органів. Громадяни виявляться “у керма”, а послуги та інформація для населення будуть надаватися тоді, там і таким чином, як цього захочуть люди. Громадяни зможуть персоналізувати доступ до порталів державних служб, а також користуватися не тільки послугами держави, але і послугами своїх улюблених комерційних веб-сайтів і громадських порталів. Завдяки легкості взаємодії з державними службами і доступу до публічної інформації, офіційних документів і протоколів адміністративних органів, люди будуть краще інформовані і вони будуть з більшим бажанням брати участь у процесі державного управління. Це призведе до виникнення інформаційних співтовариств і до становлення таких моделей правління, де громадяни більш широко залучені до процесу прийняття рішень.

Організації, що успішно впроваджують програму “електронного уряду”, мають наступні особливості:

1). відкритість і широке охоплення - державні служби є відкритими, оскільки Інтернет-послуги базуються на існуючих у Мережі стандартах і оскільки такі послуги доступні всім громадянам, у будь-який час і за допомогою будь-якого пристрою. Інформаційне суспільство повинне охоплювати усіх, тому держава вживає заходів для запобігання ситуації, коли Інтернет-послуги доступні тільки деяким людям чи приватним компаніям, або ж тільки у певних районах чи населених пунктах.

2). Орієнтація на потреби споживачів - державні служби, що взяли на озброєння Інтернет-технології, у більшому ступені здатні сфокусуватися на потребах громадян. Використовуючи системи управління взаємовідносинами з громадянами (Citizen Relationship Management systems), організації можуть стежити за проходженням інформації, наданої населенням, і аналізувати її для надання якісних, персоналізованих послуг. Додаткові можливості і двосторонній обмін інформацією будуть залучати до використання Інтернет-послуг все більше людей.

3)Інтеграція послуг - бізнеси-процеси державних служб виглядають в Інтернеті як цілком інтегрована система, оскільки не обмежуються наданням доступу до послуг окремого підрозділу, а являють собою сукупність всіх установ і силових структур. Вертикальний підхід відійшов у минуле, і громадяни не бачать складності внутрішньої побудови державних органів; вони бачать тільки послуги, що надаються. Таким чином, підключившись до державного Інтернет-порталу, громадянин може легко продовжити права водія, і йому не потрібно для цього знати складну організаційну структуру автоінспекції.

4). Партнерство між державою і приватним сектором - багато державних служб відчувають брак досвідчених співробітників, що могли б проводити експертизи або керувати проектами в рамках здійснення великих ініціатив з автоматизації державних організацій. Знаходячись під тиском з боку населення, що очікує на підвищення якості послуг, державні установи все частіше вступають в партнерство з приватним сектором, щоб швидко та ефективно впроваджувати такі рішення, як портали державних служб. Можливо, державні служби захочуть випробувати нові моделі поставок, наприклад, модель часткової самоокупності, при якій підрядникам дається можливість одержання доходу за рахунок підписки на послуги або ж їм виплачується певний відсоток від суми, на яку знизилися витрати. Приватні компанії пропонують додаткові послуги, що також інтегруються в портал державних служб.

Люди багато чого очікують від держави, і швидкість реалізації проектів автоматизації державних організацій відіграє велику роль. Проведені скрізь опитування показують, що, на думку людей, задача переходу до “електронного уряду” повинна користуватися пріоритетом і що кожного разу, коли яка-небудь послуга для населення починає надаватися по Інтернету, це викликає позитивну реакцію громадян і приватних фірм. Автоматизація державних служб досягає успіху тоді, коли вона додає позитивного імпульсу усьому суспільству і здатна охопити все населення.

“Електронний уряд” складається з трьох груп ІТ-засобів, що розширюють можливості людей: інфраструктури, вертикальних рішень і різних каналів доступу, таких як громадські портали. Інфраструктура “електронного уряду” створюється знизу вгору; вона приносить користь усім, оскільки дозволяє використовувати конкретні додатки для вирішення конкретних проблем і питань. Тому, хоча і важливо, щоб така інфраструктура була створена скрізь, справжню користь приносять ті рішення, що створюються на базі цієї інфраструктури. Коли в людей з'являється доступ до Інтернету і адреси електронної пошти, найбільш позитивний вплив на їхнє життя справлять ті додатки і послуги, доступ до яких люди одержать за допомогою цих засобів комунікації. До числа подібних послуг відносяться, наприклад, телемедицина1, членство у віртуальних співтовариствах, передача термінових повідомлень, що повинні підвищити рівень готовності громадян і державних органів до непередбачених подій, і так далі…

Імовірність успіху підвищується, коли державні органи можуть встановити партнерські стосунки з приватними компаніями, які міцно закріпилися в Інтернеті. Це допоможе налагодити онлайнові контакти з громадянами і компаніями, створюючи при цьому різноманітні типи складних мереж для надання інтегрованих державно-приватних послуг.

5). Система державних служб - якою б не була установа або організація, чи знаходиться вона на федеральному, регіональному або місцевому рівні, дуже важливо, щоб ІТ-рішення на базі інфраструктури «електронного уряду» були доступні для всіх громадян. Успішні проекти автоматизації привертають не тільки тих, хто уже підключений до Інтернету, але і повинні сприяти приходу в Мережу людей, які поки що нею не користуються. Ключовим фактором досягнення цієї мети є можливість надавати громадянам і приватним компаніям додаткові послуги на базі інфраструктури «електронного уряду».

Варто наголосити і про електронні адміністративні послуги, що порядок надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи "Електронний Уряд" користувачам - фізичним та юридичним особам встановлено Наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації.

Наказом було також затверджено відповідний перелік послуг, які надаються за допомогою системи "Електронний Уряд" наступним чотирьом групам користувачів:

а) фізичним особам за 20 групами послуг: Соціальний захист, правова допомога громадянам, громадянство України, свобода пересування та вільний вибір місця проживання, правовий статус іноземців, осіб без громадянства, робота, сім'я, дім, житло, здоров'я, освіта, молодь, культура та духовність, екологія, виїзд за кордон, наука і технології, права людини, розвиток соціальної сфери села, проблеми окремої соціальної групи, доходи, спорт і туризм, зв'язок, телекомунікації та інформатика;

б) юридичним особам за 8 групами: Утворення підприємств (4), Сертифікація і ліцензування (5), Макроекономіка (6), Зовнішньоекономічна діяльність (5), Інвестиційна діяльність (5), Захист інтересів підприємств, регуляторна політика (4), Фінансовий ринок (2), Політичні партії, адвокатські об'єднання, об'єднання громадян (5);

в) державним службовцям за 4 групами: Правові засади (4), Кадрові питання (6), Діловодство (4), Інформатизація органів державної влади (2);

г) представникам міжнародної спільноти за 3 групами: В'їзд до України (5), Бізнес в Україні (4), Україна на світовій арені (3).

Як і будь-яка інша, зазначена класифікація урядових послуг недосконала. Наприклад, для юридичних осіб не передбачається надання послуг, притаманних окремим галузям економіки, не передбачені послуги, пов’язані із правами власності на землю тощо. Документом не визначена деталізація змісту конкретних послуг.

Встановлено, що орган виконавчої влади повинен надавати адміністративну послугу в електронній формі для задоволення потреб громадян і юридичних осіб.

Основними видами адміністративних послуг, які можуть надаватися через систему електронного уряду є:

• інформування (надання безпосередньо інформації про державні (адміністративні) послуги);

• одностороння взаємодія (забезпечення можливості користувачам отримати електронну форму документа);

• двостороння взаємодія (забезпечення можливості оброблення електронного документа, включаючи ідентифікацію);

• проведення трансакцій (електронна реалізація можливостей прийняття рішень).