2.3. Європейська практика запровадження та функціонування системи електронного урядування

Реалізація ідеї електронного урядування викликає величезний інтерес у всьому світі, а зокрема і Європі. США, Великобританія, Швеція, Данія, Норвегія, а також Латвія, Коста-Ріка, Естонія, Чехія та багато інших країн уже застосовують або починають застосовувати методи електронного урядування. Зокрема, в Англії реєстрація фірм потребує заповнення через мережу тільки однієї форми. Запровадження електронного урядування в провідних країнах відбувається під гаслом відкритості і підзвітності урядів громадянам. Підзвітність у свою чергу, зводиться не лише до надання громадянам інформації електронним шляхом, а забезпечується можливістю відкритої оцінки роботи конкретних державних установ і розробкою доступних населенню засобів моніторингу показників їхньої роботи. Позитивні приклади запровадження та функціонування електронних урядів в інших країнах Європи, що подаються нижче, допоможуть зорієнтуватись у реальних перевагах цієї системи.²²

За даними експертів, найкраще налагоджена он-лайнова робота податкових і поштових служб. З усіх досліджених європейських країн лише Фінляндія, а у світі Сінгапур пропонують своїм громадянам послуги через мобільний зв’язок. Наприклад, Верховний суд Сінгапуру посилає громадянам SMS, щоб нагадати дату засідання. Крім того, ті громадяни Сінгапуру, котрі авторизовані на сайті, можуть електронним способом подавати до суду позови у незначних справах. Незабаром ця послуга буде доступна всім жителям країни. Нижче подається аналіз практики запровадження та функціонування системи електронного урядування у деякий країн Європи.²³

Варто наголосити, що у грудні 1999 року Європейська Комісія виступила з ініціативою «Електронна Європа», метою якої є прискорення розвитку цифрових технологій в Європі та забезпечення достатнього рівня технічних навичок європейців для використання цих технологій, як ключового фактору розвитку. Дана ініціатива стала головним елементом проектом економічного і соціального оновлення Європи, який обговорювався на спеціальному самміті у Лісабоні (березень 2000р.). Під час засідання європейські лідери визначили нову стратегічну мету – до 2010 року перетворити Європу на регіон з найбільш конкурентоспроможною економікою, що динамічно розвивається та побудувати суспільство, засноване на знаннях. Пріоритетним напрямом ініціативи «Електронна Європа» є розвиток он-лайнового (електронного) уряду. Головним фактором розбудови е-уряду є зацікавленість є зацікавленість європейських громадян у полегшенні доступу до інформації урядових структур, що забезпечує прозорість діяльності вищих органів влади. В ініціативі «е- Європа» наголошувалося на необхідності надати громадянам доступ до веб-вузлів урядів окремих держав і європейських інституцій за допомогою зручних і простих засобів для пошуку та обробки потрібної інформації.²⁴

Необхідно здійснити великий обсяг роботи, для того щоб забезпечити громадянам доступ до веб-сайтів урядів окремих держав і європейських інституцій, забезпечивши їм зручні засоби для пощуку необхідної інформації. Обмеження доступу до основних статистичних і економічних даних гальмує розвиток бізнесу загалом, а також приватного сектора вторинних послуг, що спрямовані на інформування суспільства зокрема. Тому необхідно полегшити одержання державної інформації, що, у свою чергу, стимулюватиме розвиток нових секторів послуг, які базуються на відкритих джерелах інформації.²⁵

Потенційний ефект після вирішення цього завдання важко переоцінити:

• уряди стануть ближчими до простих громадян;

• з’явиться можливість скоротити видатки на утримання урядових службовців;

• будуть створені додаткові робочі місця для тих, хто надає вторинні послуги;

• буде створено загальноєвропейський інформаційний ринок державної інформації.²⁶

Щодо Великобританії, то впровадження електронного урядування ґрунтується на положеннях Білої книги «Модернізації уряди» (Modernising Government White Paper) й оформлене у «Стратегічну концепцію обслуговування суспільства в інформаційну добу». Головною метою концепції полягає в конкретизації процесу переходу до уряду інформаційної доби.

У програмі включені такі питання:

1). Структура і перелік послуг, які необхідно запровадити для звичайних користувачів та неурядових організацій;

2). Розширення спектра послуг, які надаються органами влади;

3). Забезпечення максимального охоплення населення урядовими послугами;

4). Покращення ефективності користування інформацією;

5). Визначення конкретних заходів щодо реалізації всіх змін необхідних для впровадження концепції.

При взаємодії громадян з урядом, можна спостерігати, що громадяни переслідують в першу чергу задля власних інтересів, а тому хочуть, щоб сервіс який їм надають був високої якості, спосіб його надання доступним та зручним. Урядова стратегія передбачає розвиток і використання всіх електронних видів надання послуг, а це пояснюється ти що послуги мають надаватись через Інтернет, мобільний зв’язок, цифрове телебачення, спеціальні центри. Однак електронний сервіс не робить винятку з можливістю особистого контакту. Проблема задоволення специфічних та індивідуальних потреб людей викликає занепокоєння, а отже розглядається створення бізнес-порталів для малих та середніх підприємств, та особистих домашніх веб-сторінок для окремих громадян. Трансформація стандартних форм взаємодії уряду і громадян у цифровій формі не має породжувати соціальну нерівність, а отже уряд повинен зменшити розшарування суспільства. Для цього йдеться розроблення політики у сфері підвищення комп’ютерної грамотності, створення навчальних центрів і підвищення кваліфікації персоналу у сфері інформаційних технологій. Прем’єр-міністр Великобританії вважає, що модернізований, ефективний уряд зобов’язаний підтримувати новітні досягнення та розробки в електронному бізнесі. Основні положення стратегії уряду Великобританії спрямовані на сприяння інноваціями у сфері надання послуг громадянам. Однак єдина модель розвитку електронної комерції в органах влади поки що не створена. Окремі моделі розроблені лише для певних міністерств і агентств відповідно до їхніх функцій та кола споживачів. Аналізуючи ці моделі, можна виділити у них такі основні елементи:

• забезпечення інновацій за рахунок надання нових видів послуг;

• одночасний розвиток номенклатури послуг і поліпшення обміну інформацією між громадянами;

• обмін між громадянами та організаціями досвідом ведення комерційної діяльності з державними органами;

• забезпечення однотипного взаємозв’язку з користувачами послуг;

• наявність ефективної структури і механізмів успішного впровадження проектів.²⁷

Можливість прямого доступу громадян до урядових документів передбачена в офіційному документі «Модернізація уряду», у якому йдеться про «забезпечення надання послуг населенню 24 години на добу, 7 днів на тиждень» У країні вже розроблено програма «Прямий доступ», що дозволить усім державним установам надавати громадянам у зручний для них час електронний доступ до всіх форм документів. Кількість таких форм перевищує 100 тисяч. Спочатку громадяни роздруковуватимуть форми, заповнюватимуть і надсилатимуть у державні органи звичайною поштою. Потім коли буде відпрацьована технологія електронних підписів, форми будуть заповнюватись на комп’ютерах і надсилатись електронними каналами зв’язку. Проект «Прямий доступ» допомагає скоротити потоки паперових документів і знизити витрати, а також активно використовується центральними та місцевими органами влади на всій території Великобританії.²⁸

У звіті ООН за 2002 рік зазначається, що в усіх 190 країнах-членах спостерігалася активність щодо впровадження ініціатив е-уряду. У підсумку, 167 країн у 2001 році запровадили певні рівні надання онлайнових інформації і послуг. У більшості країн ці кроки були безпосередньо пов'язані з соціальними, політичним та економічними компонентами. Не є таємницею, що найбільш багаті країни у цьому відношенні випереджають менш розвинені.²⁹

В останні роки, значна кількість консультантів приватного сектора також аналізувала впровадження е-уряду у світі. Яскравим прикладом такого аналізу є контрольне дослідження "Урядовий он-лайн: міжнародні перспективи", опубліковане Тайлором Нельсоном Софріс у листопаді 2001 р. Ключовою метою цього дослідження став аналіз впливу інтернет на уряд як на глобальному, так і на національному рівнях. Завдяки цьому дослідженню, було встановлено, що серед 27 країн, включаючи Північну Америку, Європу та Тихоокеанську Азію, Норвегія має найвищий рівень використання послуг е-уряду (понад 53% населення використовували їх за попередні 12 місяців). Високий рівень використання е-уряду мають такі країни Європи: Норвегія, Данія, Фінляндія. Серед досліджуємих країн середній рівень використання е-уряду становив 26% до загальної кількості населення: від 3% у Турції до 53% у Норвегії. Найбільша кількість користувачів е-урядом спостерігається серед громадян віком від 25 до 34 років, і менша тенденція серед 35-54 річних. Переважають серед послуг е-уряду - пошук інформації (20%). Так, як мінімум 41% норвежців отримували інформацію через урядовий веб-сайт за попередні 12 місяців. За цей же період 9% всього населення використовувало інтернет для роздруковування урядових форм, у той час, як 7% використовувало його для надання власної чи домашньої інформації урядові. Лише 6% всього населення здійснювали транзакції через урядові сервіси чи продукти он-лайн, включаючи використання кредитних карток чи банківських рахунків. 19% норвежців використовували інтернет для цього типу транзакцій - що становить найвищий рекордний рівень у світі. ³⁰

План дій е-уряду республіки Словенії - в цьому офіційному документі, який прийнятий у жовтні 2002 року, визначаються цілі, е-послуги, і перманентні технологічні завдання щодо впровадження е-уряду до 2004 року, і встановлюються механізми його впровадження і моніторингу. Ці дії зумовлені стратегією адаптації щодо вимог Європейського Союзу до майбутніх країн-членів. ³¹

16 серпня 2007 року урядом Росії була затверджена концепція «електронний уряд». Згідно цієї концепції «електронний уряд» створюватиметься в два етапи: 2008 рік — розробка і затвердження необхідних документів 2009—2010 років.

Визначення електронного уряду від уряду Росії Під електронним урядом розуміється нова форма організації діяльності органів державної влади, що забезпечує за рахунок широкого вживання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) якісно новий рівень оперативності і зручності здобуття громадянами і організаціями державних послуг і інформації про результати діяльності державних органів.

Цілями формування в Російській Федерації електронного уряду є: • підвищення якості і доступності, що надаються громадянам і організаціям, державних послуг, спрощення процедури і скорочення термінів їх надання, зниження адміністративних витрат з боку громадян і організацій, пов'язаних з їх здобуттям, впровадження єдиних стандартів обслуговування громадян;

• підвищення відвертості інформації про діяльність органів державної влади, розширення можливості доступу до неї і безпосередньої участі громадян, організацій і інститутів цивільного суспільства в процедурах формування і експертизи рішень, що приймаються на всіх рівнях державного управління;

• підвищення якості адміністративно-управлінських процесів; вдосконалення системи інформаційно-аналітичного забезпечення рішень, що приймаються, на всіх рівнях державного управління забезпечення оперативності і повноти контролю за результативністю діяльності органів державної влади, забезпечення необхідного рівня інформаційної безпеки електронного уряду при його функціонуванні.³²

Уряд Швеції оцінив можливі наслідки переходу на електронну систему закупівель і з'ясувалось, що це може дати 50-відсоткову економію коштів на проведенні операцій між контрагентами. Крім того, оцінка вказувала на підвищення якості пропонованих продуктів і послуг. Впевненість уряду у високій ефективності електронної торгівлі була настільки висока, що вже до кінця 1999 року шведські державні установи проводили електронним способом до 95 відсотків своїх закупівель. Інформаційні програми обслуговують 125 тисяч користувачів, у тому числі постачальників продуктів і послуг працівників центральних і місцевих органів влади. Користувач цієї системи одержує доступ до баз даних, у яких зберігається інформація про контракти, ціни тощо. Ознайомившись з цією інформацією, можна скласти замовлення відповідно до фінансових вимог окремої установи. Система має також автоматичну процедуру узгодження рішень про закупівлі із керівництвом. Після схвалення начальника, замовлення електронними каналами зв'язку відправляється відповідному постачальнику.³³

У Польщі виконується План «e-Poland», що доповнюється прийнятим Радою Міністрів 26 жовтня 2004 року Планом Дій в сфері електронного уряду. Основна мета плану - представити основні напрямки розвитку електронного уряду в Польщі. У плані викладаються дії, які повинні бути початі в цій сфері після приєднання країни до Європейського Союзу, а також аналізуються можливості фінансування відповідних проектів. Крім того, у документі представляються проекти, які в цей час здійснюються центральними й регіональними органами державного управління відповідно до пріоритетів e-Europe 2005 у таких сферах як широкополосний доступ у Інтернет, інтерактивні послуги державного апарату, громадські пункти доступу в Інтернет і т.д.

У плані дій акцентується необхідність подальшого співробітництва між всіма рівнями державного керування й обміну кращим досвідом. Крім того, планом рекомендується, що проекти в сфері електронного урядування повинні ґрунтуватися на комерційному підході, а оцінюватися виходячи із критеріїв "суспільна користь інформаційних технологій" (public value of Information technology).³⁴

Уряд Естонії в рамках реалізації концепції "електронного урядування" створив та ввів у дію в червні 2001 року інтернет-портал "Сьогодні вирішую я" (Tana otsustan mіna), за допомогою якого будь-який житель республіки може взяти участь в управлінні державою - висловити свою думку про поточні процеси у країні, запропонувати поправки до законопроектів тощо. Протягом останніх декількох років у країні успішно функціонує єдина комп'ютерна база даних та інтернет-портал, що забезпечують більш ефективну взаємодію між державними установами та громадянами Естонії. Коментуючи новий пілотний проект, газета Eestі Paevaleht пише, що портал "Сьогодні вирішую я" дозволяє користувачу висловлювати свою думку про поточні події у країні, вносити поправки до законопроектів, а також голосувати. Якщо ідея поправки чи іншої пропозиції містить раціональне зерно і підтримується іншими інтернет-користувачами, естонський прем'єр-міністр відсилає цю пропозицію зі своєю резолюцією у відповідне міністерство. Для користування порталом "Сьогодні вирішую я" необхідно пройти процедуру реєстрації, для того, щоб одна людина не мала можливості голосувати кілька разів. Однак ці дії уряду зазнають серйозної критики з боку опозиційних сил Естонії. Основний аргумент опозиціонерів полягає в тому, що правлячі праволіберальні партії прагнуть заручитися додатковою підтримкою молодих громадян і серйозно утискати права традиційно активних літніх виборців, що не мають вдома комп'ютерів і не володіють навичками роботи з Інтернетом .³⁵

Можна проаналізувати для оцінювання та моніторингу поточного стану впровадження е-урядування, порівняння різних країн використовується показник електронної готовності (е-government Readiness Index), який відображає зазначені три складові. Зокрема він охоплює індекс стану веб-ресурсів, у першу чергу наявність доступного актуального офіційного урядового веб-порталу, веб-сайтів органів державної влади, через які надаються інформаційні й інші послуги в електронному вигляді (The Web Measure Index); індекс стану телекомунікаційної інфраструктури – відносну чисельність користувачів інтернету, кількість персональних комп’ютерів, телефонних ліній тощо (Telecommunication Infrastructure Index); індекс освіти, наукового і культурного рівня громадян (Human Capital Index).³⁶

За цим показником, як свідчать дані Організації Об’єднаних Націй, сьогодні першу десятку очолюють північні країни Західної Європи, а також Сполучені Штати, Канада, Австралія. Україна відкриває п’ятий десяток, випереджаючи всі країни СНД, а також середнє значення для 192 країн – членів ООН, що складає 0,4514. Нижче розташувалися світові лідери індустрії інформаційних технологій – Китай та Індія, що пояснюється залежністю цього показника від чисельності населення. Розподіл різних регіонів світу за даним показником указує на лідерство Європи та суттєве відставання країн Африки. Динаміка електронної готовності східноєвропейських країн за останні три роки говорить про збереження позицій більшістю країн, за виключенням Молдови й України, які просунулися відповідно на 16 та 7 пунктів вище, а також Росії, Румунії та Білорусі, які понизили свій рейтинг відповідно на 10, 7 та 5 пунктів. Проте втішатися відносно високою позицією України у світовому рейтингу не варто, оскільки 41-ше місце, яке вона посідає, указує не стільки на успішне впровадження е-урядування, скільки на можливості для подальшого розвитку.³⁷

Від чого залежить успішність введення проектів е-урядування? Скористаємося схемою, що ілюструє необхідні й достатні умови успішного впровадження та порядок впливу різних факторів, запропонованою індійським Національним інститутом електронного врядування (National Institute for Smart Government – NISG).³⁸

Останні три фактори – ресурси, партнерство, інфраструктура – відповідають саме індексу електронної готовності. Проте, як показує світовий досвід, ці фактори не головні. Перспективу е-урядування в кожній країні (і Україна тут не є виключенням) визначають фактори більш високого порядку впливу – наявність сучасних інформаційних технологій, професійного менеджменту, стратегічного бачення проекту та політична воля вищого керівництва.³⁹

РОЗДІЛ 3. ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ