2.2. Класифікація типів та моделей електронного урядування

На сьогоднішній день у світі не існує моделі електронного урядування, яка б змогла підійти для всіх. Але існують деякі вимоги через які громадяни та бізнес-структури очікують від органів влади надання та використання послуг. Ми можемо сказати, що усі користувачі адміністративних послуг зацікавлені прагнути до спільного - отримати ефективні засоби доступу до інформації, до послуг, щоб зменшити час та матеріальні витрати, зробити взаємодію з органами влади більш простою, швидкою і комфортною.

Отож, електронне урядування повинне бути скероване на вирішення актуальних завдань держави, таких як політичних, соціальних, економічних, а також забезпечувати:

• реалізацію права громадян на доступ до відкритої публічної інформації;

• доведення до громадськості об'єктивної і достовірної інформації про діяльність органів державної влади, що зміцнює довіру до держави та її політики;

• взаємодію і постійний діалог держави з громадянами й громадськими інститутами, а також необхідний рівень суспільного контролю за діяльністю органів влади;

• об'єднання інформаційних ресурсів і послуг органів влади з метою зміцнення загальнонаціонального інформаційного простору;

• удосконалення публічної адміністрації, оптимізацію структури державного апарату, зниження фінансових і матеріальних витрат на його утримання, поетапне переведення частини адміністративних послуг, що мають вартісне вираження, у систему адміністративних електронних послуг, що відповідає реальним потребам населення;

• ефективну підтримку економічної діяльності публічних суб'єктів, що займаються господарською діяльністю, дозволяючи їм ефективно інтегруватися в загальнонаціональний і світовий економічний простір;

• взаємодію і співпрацю з органами влади зарубіжних країн і міжнародних неурядових організацій.¹⁷

Одне з основних завдань на будь-яком етапі існування держави було забезпечення взаємодії між собою всіх інституцій. Становлення інформаційного суспільства та розвиток інформаційних технологій підштовхує державні органи бути більш сучасними по відношенню до громадян та бізнесу. Але варто відзначити, що не існує чітко визначеного поділу взаємодії між державою і суспільством. Нижче ми будемо наводити основні класифікації, які є запропоновані дослідниками про взаємодію різних учасників у системі електронного урядування.

Про модель електронного урядування можна наголосити, що вона відіграє визначну роль у державі а також щодо створення умов впровадження електронного урядування. Майже нереально досягти успіху без політичної волі, без зацікавленості органів влади. А отже в умовах коли формується і розвивається інформаційне суспільство є необхідність впровадження електронного урядування з метою:

• Надавати послуги для населення в інтегрованому через мережу Інтернет. Замість того, щоб не відвідувати різні органи влади чи різні веб-сторінки для отримання певного офіційного рішення, громадяни і приватні компанії можуть здійснювати всі операції в одному місці, доступ до якого відкритий 24 години на добу і 7 днів на тиждень.

• Подолати інформаційну нерівність. Держава може створити нові технології більш доступними для менш забезпечених верств населення, а також організувати навчання користуватися комп’ютерами, особливо для молоді і літніх людей.

• Надати людям можливість навчатися протягом усього життя – застосування технологій дистанційного навчання (е-навчання).

• Перебудувати взаємовідносини з населенням. Заміть того, щоб надавати однакові послуги усьому населенню, органи влади можуть використовувати нові інформаційні технології, щоб враховувати індивідуальність людей і надавати їм персоналізовані послуги. Громадяни стають більш відповідальними за свої взаємовідносини з органам влади, і в них зростає довіра до державного сектору.

• Сприяти розвитку економіки. Підвищення прозорості, відкритості, ефективності діяльності публічної адміністрації, створення спрощених процедур у взаємовідносинах між органами влади і бізнес-структур забезпечить нові можливості для розвитку бізнесу в цілому.

• Розробляти розумні закони і розумну політику. Інформаційне суспільство ставить перед законодавцем багато нових проблем – ідентифікація громадян і посвідчення їхньої особи, конфіденційність, захист даних, питання юрисдикції у кіберпросторі, оподаткування електронної комерції (е-комерції) тощо. Держава повинна гнучко створювати нове законодавство, породжуючи довіру до всіх видів електронних операцій і зберігаючи рівновагу між необхідністю економічного розвитку і забезпечення конфіденційності інформації.

• Сприяти розвитку демократичного суспільства з максимальною участю громадян. Автоматизація діяльності органів влади, у кінцевому рахунку, може привести до виникнення «прямої демократії».¹⁸

Коли ми прочитали вище написане, тобто про стратегію по автоматизації державних служб, звідси можемо сказати, що органи влади мають мати добре розвинену технологічну сторону, щоб ефективно надавати послуги з використанням електронної пошти, документообігу і комунікацій.

Застосування е-урядування повинно відбуватися в усіх напрямах взаємодії публічної адміністрації, бізнесу і громадського сектору, тому що якщо буде шось з цих секторів повільніше розвивтись, то це порушить динаміку інформаційного розвитку країни. Очевидно, що успіх залежить від правильної стратегії і тактики на кожному з етапів впровадження - виконавчої, законодавчої, судової гілок влади всіх рівнів, бізнесу, закладів освіти.

Варто виділити такі класифікації:

1). уряд – громадяни (G2C) - взаємодія державних установ з громадянами;

2). уряд – бізнес (G2B) - відношення держави з бізнесом;

3). уряд – уряд (G2G) - відношення урядових установ.

В даному випадку ми розглянемо систему класифікацій, яка виділяє три напрями взаємовідносин – “Уряд-Уряд”, “Уряд-Громадяни” та “Уряд-Бізнес”. Дана класифікація охоплю і узагальнює основні напрями взаємодії, в межах яких можуть бути розглянуті і менш значущі.

Сектор відносин „Уряд-Уряд” (G2G) - один з головних секторів, що зазнає модернізації під час впровадження електронного урядування стає „Уряд-Уряд”, тобто міжвідомчі та внутрішньовідомчі відносини органів державної влади. Деякі дослідники також виділяють і четвертий сектор – „Уряд-Службовець (G2E). Проте, з огляду на те, що операції G2E є внутрішньовідомчими, вони можуть розглядатися як підгрупа сектора G2G. Країни по різному підходять до проблеми підвищення ефективності міжурядових взаємовідносин. Майже завжди ці процеси пов’язані зі ство-ренням безпаперового документообігу. Одним з важливих завдань, які повинно вирішувати впровадження лектронного урядування – вдосконалення інформаційного забезпечення органів державної влади. Саме стрімке зростання як кількісних, так і якісних та нових за формою показників інформаційної взаємодії змушує переглянути структуру інформаційного забезпечення органів влади. ¹⁹

В Україні в рамках Національної програми інформатизації один з напрямків присвячено створенню відомчих інформаційно-аналітичних систем: системи інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної статистики, податкової адміністрації, митної служби, міністерств транспорту, праці й соціальної політики, аграрної політики, внутрішніх справ, інформаційно-аналітичну систему з питань надзвичайних ситуацій, Вищого арбітражного суду й багатьох інших. Одним з основних стримуючих факторів більш інтенсивної побудови інформаційно-аналітичних систем міністерств і відомств є недостатнє фінансування. Не менш важливим є завдання інформатизації обласних, міських, районних державних адміністрацій й органів місцевого самоврядування. Сьогодні в органах державної влади існує й створюється значна кількість розрізнених інформаційних систем і ресурсів різного рівня. Основним завданням є створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи державних органів, що відзначено в Національній програмі інформатизації, де є окремий проект - "Створити інтегровану інформаційно-аналітичну систему органів державної влади й місцевого самоврядування". Така система повинна базуватися на інформаційно-аналітичних системах міністерств і відомств, даючи максимальну можливість для спільного використання інформаційних ресурсів. ²⁰

Сектор відносин „Уряд-Громадянин” (G2C) - цей сектор призначений полегшувати взаємодію населення з органами державного управління, а деякі спостерігачі вважають, що це головна мета електронного урядування. Ціль в тому, щоб намагатися створити такі операції, щоб можна було продовжувати ліцензії та посвідчення, зробити оплату податків і подачу заяв, щоб не витрачати багато часу, а тим спростити завдання. Також метою цього сектору є розширити доступ до державної інформації за допомогою поширення інформації. Реформування G2C спрямоване до прозорості влади та доступність інформації. Із впровадженням інформаційних технологій в органах державної влади сподіваються на створення „електронної демократії” – системи, через яку більшість громадян зможе активніше впливати на процеси, які відбуваються у державі. Мова йде про ІКТ для самоорганізованості та тих, які соціально незадіяні, або проживають у віддалених територіях та обмежених у фізичних можливостях до участі в політичному процесі, тим самим долаючи цифровий розрив. Це - віртуальні групи за інтересами, віртуальні спільноти електронного громадянства, засновані на електронних комунікаціях, що впливають на створення електронної демократії. Варто зазначити, робота електронної демократії повинна досягатись через таке як: електронні консультації, електронні петиції, електронне прийняття рішень.

У багатьох інформаційно розвинутих країнах вже доступні окремі послуги для населення через використання порталів органів державної влади.

Варто відзначити, що найбільш популярними серед послуг, що надаються, є: працевлаштування та пошук роботи, сплата податку з прибутку громадянами, послуги соціального забезпечення, повідомлення про зміну адреси, оформлення особистих та персональних документів, користування публічними бібліотеками, реєстрація у вищих навчальних закладах, реєстрація автомобілів, реєстрація народження та шлюбу, декларація для поліції, отримання дозволів на будівництво, медичні послуги.

Розвиток відносин “Уряд-Громадянин” дає можливість перейти на новий рівень спілкування держави і громадян, а також поліпшити обслуговування громадян .

Сектор відносин „Уряд-Бізнес” (G2B) - взаємодія у секторі відносин «Уряд-Бізнес» здійснюється у двох основних напрямах: інформаційне забезпечення підприємництва і створення умов для електронної комерції. Економіка є відкритою інформаційною системою взаємодії суб’єктів господарювання. Зростання інтенсивності інформаційних процесів є основою якісного перетворення у секторі взаємодії «Уряд-Бізнес».

Інформаційне забезпечення підприємництва та інших видів економічної діяльності має здійснюватись на основі принципів, які відображають специфіку як економіки, так і відношень у сфері інформатизації:

- гарантії доступу громадян, державних і приватних підприємців до інформації, включеної до державного інформаційного ресурсу і необхідної для здійснення економної діяльності і управління;

- оперативність, повнота і достовірність інформації, яка надається організаціями, органами, громадянами до інформаційних систем, які акумулюють економічну інформацію;

- активна участь держави у формуванні і актуалізації інформаційних ресурсів, забезпечення відповідності цих ресурсів завданням економічного і соціального розвитку суспільства.

До економічної інформації відносяться дані про фінансову, грошово-кредитну діяльність, рух і використання власності, стану і тенденціях розвитку ринку, про економічні механізми і важелі впливу на стан економіки у цілому, а також дані, які характеризують наслідки реалізації економічної політики держави і економічної діяльності у соціальному та еколого-природному середовищі.

У секторі взаємодії «Уряд-Бізнес» ефективними можуть бути сплата податків на додану вартість: реєстрація нових компаній; оформлення митних декларацій; надання відомостей про наявність вакантних робочих місць; надання різних видів економічної інформації (нормативна, довідкова, кон’юнктурна, стратегічна і тактична), необхідні для підтримки і розвитку економічних процесів у масштабі країни; - продаж надлишкових товарів, закупівлі товарів і послуг.

Переваги, які надаються підприємництву із впровадженнями електронного урядування:

- спрощення взаємодії із державними службовцями;

- зниження вартості доступу і скорочення часу спілкування із державними службовцями;

- зниження кількості адміністративних помилок;

- зниження розмірів сплати за одержання дозволів або ліцензій;

- підвищення якості документів;

- розвиток можливостей для ведення бізнесу.²¹

Також можна звернути увагу і коротко підсумувати, що модель електронного урядування включає в себе сукупність вимог, критеріїв, завдань тощо, які необхідно виконати для підвищення ефективності діяльності публічної адміністрації, вдосконалення взаємовідносин між адміністрацією та фізичними і юридичними особами.