7. Розв'язання спорів

у міжнародних організаціях

У числі погоджувальних способів розв'язання міжнародних спорів істотно зросло значення міжнародних організацій.

Процедура вирішення спорів міжнародними організаціями, на відміну від судової, носить переважно політичний характер.

Організація Об'єднаних Націй — основний орган співробітництва держав у всесвітньому масштабі — є ядром сучасної системи мирних способів вирішення спорів.

Статут ООН робить упор на інтереси підтримки міжнародного миру і безпеки при вирішенні спорів. Одна з головних цілей ООН полягає в розв'язанні не всяких спорів, а тих, що можуть створити загрозу миру або призвести до порушення миру (п.1 стаття 1 Статуту ООН).

Центральне місце в процедурі мирного вирішення спорів займає Рада Безпеки ООН, що вправі за власною ініціативою розглянути будь-який спір для визначення того, чи не може продовження цього спору загрожу-

664

вати підтримці міжнародного миру і безпеки (стаття 34 Статуту ООН).

Рада Безпеки і Генеральна Асамблея в результаті розгляду спору можуть приймати рекомендації. Юридично обов'язкові рішення Рада Безпеки вправі приймати лише у випадку загрози миру, порушень миру й актів агресії. Рада Безпеки повинна враховувати, що спори юридичного характеру в якості загального правила підлягають передачі сторонами в Міжнародний Суд.

Можливо виділити основні напрямки в діяльності ООН у мирному вирішенні спорів:

• підтримка миру, тобто забезпечення присутності ООН у районі міжнародного конфлікту, що пов'язане з розгортанням військового, поліцейського або цивільного персоналу ООН (наприклад, операція ООН 1990 року «Буря в пустелі», «гуманітарна інтервенція» ООН 1994 року в Сомалі);

• миротворчість, тобто дії, спрямовані на те, щоб схилити ворогуючих до мирного вирішення спору з використанням арсеналу засобів, передбаченого в розділі VI Статуту ООН, а також зупинити конфлікт і забезпечити збереження миру;

• постконфліктна миротворчість, тобто дії з виявлення і знищення причин конфліктів, підтримка структур, схильних сприяти зміцненню миру (основна мета такої миротворчості — запобігання рецидиву конфлікту);

• превентивна дипломатія, тобто дії, спрямовані на профілактику виникаючих спорів між сторонами, недопущення переростання спорів в конфлікти й обмеження масштабів конфліктів (основна мета — врегулювання спору до спалаху насильства).

В даний час найбільше поширення одержали такі засоби здійснення превентивної дипломатії:

• заходи для зміцнення довіри;

• раннє попередження конфліктів за допомогою міжнародних організацій;

• установлення фактів, пов'язаних із спором;

• демілітаризація і нейтралізація;

• інші засоби.

665

Незважаючи на складність міжнародної обстановки, передбачена Статутом ООН система мирного врегулювання спорів дає позитивні результати. У рамках ООН обговорюються практично всі найбільш серйозні спори і конфлікти, що виникають між державами в рамках світового співтовариства.

Підвищується роль і значення в мирному врегулюванні спорів міжнародних регіональних організацій, їхня роль у вирішенні питань підтримки миру, «які є підхожими для регіональних дій», зафіксована в статті 52 Статуту ООН. Необхідна умова правомірного існування регіональних організацій полягає в тому, що зміст їхніх установчих актів і діяльності повинен бути сумісним з цілями і принципами ООН.

Організація африканської єдності створила Комісію з посередництва, примирення й арбітражу, що складається з 21 члена, обраних Конференцією глав держав і урядів ОАЄ. З числа членів комісії обираються особи, які здійснюють функції посередників і арбітрів. Спір передається в Комісію державами, що беруть участь у ньому, або вищими органами ОАЄ.

Ліга арабських держав головну роль у розгляді спорів надала своїй Раді. Стосовно спорів, що не торкаються незалежності, суверенітету і територіальної цілісності держав, він може виконувати арбітражні функції. Для розгляду таких спорів сторони, що сперечаються, повинні звернутися до Ради, що приймає обов'язкове й остаточне рішення. Сторони в спорі не приймають участі в обговоренні і рішенні Ради. У тих випадках, коли спір може призвести до війни, Рада може виконувати примирливі функції.

Організацією американських держав у 1948 році на Конференції в Боготі був прийнятий Американський договір про мирне вирішення спорів. Відповідно до договору головна роль у мирному врегулюванні спорів відведена Постійній раді Організацій. У договорі також докладно описані такі форми мирного вирішення спорів, як добрі послуги і посередництво, розслідування і примирення.

Таким чином, у рамках міжнародних організацій діють як органи загальної компетенції, у повноваження яких входить вирішення розбіжностей між членами, так і спеціалізовані органи з розгляду окремих категорій справ.

Література:

1. Ладыженский A.M., Блищенко И.П. Мирные средства разрешения споров между государствами. — М.,1962.

2. Мовчан А.П. Мирные средства разрешения международных споров. — М., 1957.

3. Пушмин Э.А. Мирное разрешение международных споров (международно-правовые вопросы) — М., 1974.

4. Энтин М.Л. Международные судебные учреждения. — М., 1994.

667

ЗМІСТ

Передмова З

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 6

Розділ 1. Поняття і особливості міжнародного права б

1. Поняття і визначення міжнародного права б

2. Особливості міжнародного права 13

3. Міжнародне право та міжнародна система ... 17

4. Основні риси сучасного міжнародного права 19

5. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право ... 20

6. Галузі й інститути міжнародного права 22

Розділ 2. Норми і джерела міжнародного права 24

1. Поняття норми міжнародного права 24

2. Структура норм міжнародного права 27

3. Види міжнародно-правових норм 29

4. Джерела міжнародного права 32

5. Договір і звичай — основні

джерела міжнародного права 33

6. Допоміжні джерела міжнародного права 40

7. Кодифікація міжнародного права 41

Розділ 3. Основні принципи

міжнародного публічного права 45

1. Юридична природа основних

принципів міжнародного права 45

2. Принцип суверенної рівності держав 47

3. Принцип незастосування сили

або погрози силою 49

4. Принцип територіальної цілісності держав 51

5. Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів 52

6. Принцип мирного вирішення

міжнародних спорів 53

7. Принцип невтручання

у внутрішні справи 55

8. Принцип поваги прав людини 56

9. Принцип рівноправністі та

самовизначення народів і націй 59

10. Принцип міжнародного співробітництва 61

11. Принцип сумлінного виконання

міжнародних зобов'язань 63

Розділ 4. Суб'єкти міжнародного права 66

1. Поняття і властивості суб'єкта

міжнародного права 66

668

2. Види суб'єктів міжнародного права 70

3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права 71

4. Види держав 72

5. Міжнародна правосуб'єктність націй і народів, що борються за національне визволення 78

6. Правосуб'єктність міжнародних організацій 81

7. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність

державоподібних утворень 84

Розділ 5. Визнання у міжнародному праві 103

1. Поняття визнання 103

2. Форми визнання 107

3. Види визнання 108

Розділ 6. Правонаступництво у міжнародному праві 114

1. Поняття і види міжнародного правонаступництва 114

2. Правонаступництво держав стосовно

міжнародних договорів 116

3. Правонаступництво держав стосовно державної власності,

державних архівів і державних боргів 117

4. Правонаступництво України

в зв'язку з припиненням існування СРСР 119

Розділ 7. Відповідальність і санкції

у міжнародному праві 123

1. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності 123

2. Поняття міжнародного правопорушення 127

3. Види міжнародних правопорушень 132

4. Види і форми відповідальності 136

5. Обставини, що виключають

відповідальність держав 139

6. Санкції в міжнародному праві 144

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 152

Розділ 8. Право міжнародних договорів 152

1. Кодифікація права міжнародних договорів 152

2. Поняття міжнародного договору 155

3. Види міжнародних договорів 158

4. Порядок і стадії укладання міжнародних

договорів І""

5. Законодавство України

про міжнародні договори 198

669

Розділ 9. Право міжнародних організацій 210

1. Історичні аспекти створення

міжнародних організацій 210

2. Поняття і види міжнародних

організацій 215

3. Правосуб'єктність міжнародних

організацій 221

4. Організація Об'єднаних Націй: історія

створення, правовий статус, головні органи 228

5. Спеціалізовані органи Організації Об'єднаних

Націй з прав людини 239

6. Спеціалізовані установи Організації

Об'єднаних Націй 243

7. Регіональні міжнародні організації 255

8. Міжнародні конференції 275

Розділ 10. Права людини і міжнародне право 280

1. Проблема міжнародної

правосуб'єктності фізичних осіб 280

2. Основні міжнародно-правові

акти про права людини 283

-3. Класифікація міжнародних актів про права людини 285

4. Міжнародні органи із захисту прав людини 286

5. Міжнародні акти про права людини

і законодавство України 293

Розділ 11. Міжнародно-правові питання громадянства ....349

1. Громадянство та його значення для

міжнародного права 349

2. Способи набуття громадянства 357

3. Припинення громадянства 372

4. Подвійне громадянство і безгромадянство 376

5. Правовий стан іноземців 379

6. Правовий статус біженців і переміщених осіб 390

7. Право притулку 395

Розділ 12. Територія у міжнародному праві 399

1. Поняття і види територій 399

3. Способи придбання державної території 415

4. Державні кордони 422

5. Міжнародна (недержавна) територія 432

6. Міжнародні і багатонаціональні ріки 433

7. Правовий режим Дунаю 437

8. Правовий режим Арктики й Антарктики 439

Розділ 13. Дипломатичне і консульське право 444

1. Право зовнішніх зносин 444

670

2. Органи зовнішніх зносин держави 448

3. Поняття дипломатичного і консульського права

та їхні джерела 454

4. Дипломатичні представництва 460

5. Функції дипломатичною представництва 461

6. Глава і персонал дипломатичного

представництва 464

7. Дипломатичні привілеї та імунітети 473

8. Торгові представництва 479

9. Консульські представництва 482

10. Глава і персонал консульської установи 489

11. Консульські привілеї та імунітети 495

12. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях 500

13. Спеціальні місії 505

Розділ 14. Міжнародне морське право 509

1. Поняття і просторова дія

міжнародного морського права 509

2. Кодифікація міжнародного морського права 513

3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим 525

4. Територіальне море (територіальні води)

і його правовий режим 532

5. Прилегла зона та її правовий режим 539

6. Відкрите море і його правовий режим 542

7. Континентальний шельф 546

8. Міжнародний район морського дна (Район) 556

9. Виняткова економічна зона 558

10. Міжнародні протоки і міжнародні канали 561

11. Води держав-архіпелагів (води архіпелагу) 573

Розділ 15. Міжнародне право в період

збройних конфліктів 577

1. Міжнародне право в період

збройних конфліктів — галузь міжнародного права 577

2. Види збройних конфліктів 590

3. Початок війни і його правові наслідки.

Театр війни 593

4. Учасники збройних конфліктів 597

5. Обмеження засобів і методів ведення війни 601

6. Ведення морської війни 607

7. Режим воєнного полону 612

8. Режим воєнної окупації 514

9. Захист цивільних об'єктів і культурних цінностей

під час збройних конфліктів 615

10. Нейтралітет у війні 616

11. Закінчення війни і його міжнародно-

правові наслідки 618

Розділ 16. Міжнародне повітряне

і космічне право 621

1. Поняття і джерела міжнародного

повітряного права 621

2. Міжнародні польоти та їхнє

правове регулювання 624

3. Міжнародне космічне право та його джерела 631

4. Основні принципи космічної діяльності 633

5. Міжнародно-правова регламентація

умов космічної діяльності 636

Ро.іділ 17. Міжнародне екологічне право 643

Розділ 18. Мирні способи вирішення

міжнародних спорі в 652

1. Поняття міжнародного спору 652

2. Засоби вирішення міжнародних спорів 655

3. Безпосередні переговори,

посередництво, добрі послуги 656

Л. Міжнародна процедура з примирення 659

5. Міжнародний арбітраж (третейський суд) 660

6. Міжнародна судова процедура 662

7. Розв'язання спорів у міжнародних організаціях 664

И.О. БАЙМУРАТОВ