Функція світових грошей полягає в обслуговуванні гро­шима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

Первісно цю функцію виконувало тільки золото. У цій фун­кції гроші виступають у трьох значеннях:

• як загальний платіжний засіб (розрахунки за зовніш­ньоторговельним та платіжним балансами країни);

• як загальний купівельний засіб (купівля таких товарів, як зброя, зерно, енергоресурси з негайною готівковою оплатою);

3 Грошовий обіг,його види,закони

Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безго­тівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і не­товарні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі властивих йому законів.

Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

В минулому за умови паралельного обігу золотих і паперо­вих грошей діяв закон їхнього обігу. Сутність закону обігу папе­рових грошей полягає в тому, що їх випуск має дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Переповнення ка­налів обігу паперовими грошима неминуче призводить до зне­цінення їх, тобто веде до інфляції.

Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей населенням, придбанням комерційних та державних цінних паперів тощо.

Різноманітність грошових засобів, які функціонують у су­часній економіці, потребує виміру грошової маси. Грошова маса — це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалі­зацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

Білонна монета — розмінна монета, що виготовляється з не- дорогоцінних металів або їх сплавів, номінальна вартість якої пе­ревищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на її чеканку.

Оскільки грошова маса неоднорідна за своєю структурою, то для її характеристики застосовуються різні підходи і показники.

Насамперед грошову масу можна поділити на дві частини — активні гроші, які мають низьку ліквідність і постійно вико­ристовуються в готівковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або "квазігроші"), які потенційно можуть бути викори­стані як гроші за певних умов (наприклад, вексель, довгостро­кові депозити). Структура грошової маси відображає структуру і рівень роз­витку економіки країни: чим менша частка готівки у загальній гро­шовій масі, тим ефективнішою та розвинутішою вважається ця на­ціональна грошова система.

4.Грошова система.

Грошова система — це форма організації грошового обі­гу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.

Історія знає два основних типи грошових систем: металеву і паперово-кредитну (рис. 6.9).

Металева система — це грошова система, в якій роль за­гального еквівалента і засобу обігу виконують металеві гроші із золота чи срібла.

Металева система поділяється на два види — біметалізм і монометалізм.

Біметалізм є системою, де роль загального еквівален­та законодавчо закріплюється одночасно на рівних правах за двома благородними металами — золотом і сріблом.

Суперечливість і нестійкість біметалізму поступово призве­ли до його занепаду і заміни золотим монометалізмом.

Монометалізм — це грошова система, в якій роль за­гального еквівалента закріпляється за одним благородним металом — золотом.

Уперше золотий монометалізм було запроваджено в Англії (1816 р.). У Франції його було введено в1876—1878 рр., у Росії — в 1897 р.

Розрізняють чотири різновиди золотого монометалізму: зо­лотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золо- тодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт.

Золотомонетному стандарту притаманні такі риси:

-законодавча фіксація вагового вмісту золота в грошовій одиниці;

-вільний обіг золотих монет;

-виконання золотом усіх функцій грошей;

-відкрите карбування монет із золота;

-вільний обмін знаків вартості (паперових грошей і банкнот) на золоті монети за їхньою номінальною вартістю;

-вільний рух золота між країнами;

-формування обмінних курсів валют на основі їхніх золо­тих (вагових) паритетів.

Золотомонетний стандарт у повному обсязі проіснував до Першої світової війни.

Після Першої світової війни країни, які мали значні запаси золота (Англія, Франція), запровадили у себе золотозливковий стандарт, який виключав вільне карбування золотих монет і обмін їх на банкноти. Обмін банкнот міг проводитися лише на золоті зливки. Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та інші країни, які не мали значних запасів золота, запровадили у себе золотодевізний стандарт. При цьому зв'язок грошей із золотом здійснюється не безпосередньо, а через іноземну валюту (девізу), яка мала зо­лоте забезпечення. При золотодоларовому стандарті розмін національних валют на золото був відмінений в усіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн — членів МВФ. У 1971 р. було припинено й обмін доларів на золото.

У 1976 р. країни — члени МВФ провели на Ямайці (м. Кінг­стон) Міжнародну конференцію, на якій оголосили про перехід до якісно нової світової валютної системи — паперово-кредит­ної.

При цьому класичні паперові гроші як представники золо­та сьогодні зникли з обігу внаслідок його демонетизації. Але потреба в них збереглася, оскільки державний бюджет має де­фіцит, нерідко величезний. Для його покриття державна скар­бниця випускає паперові гроші, які не мають золотого забез­печення. Тому їх ще називають білетами державної скарбниці.

Кредитні гроші — це знаки вартості, які виникають і функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини мьж кредитором і боржником. Є такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кре­дитна картка, електронні гроші (рис. 6.11).

Вексель — це письмове боргове зобов'язання суворо встанов­леної законом форми, в якому вказані величина грошового бор­гу, строки його сплати, а також право його власника (векселе­тримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу при настанні встановленого строку.

Векселі бувають простими і переказними.

Простий вексель — це вексель, підписаний однією особою на ім'я іншої особи, який не може бути переданий третій особі.

Переказний вексель (тратта) — це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк.

Передача векселя іншій особі оформляється передавальним записом (індосаментом). Третя особа може передати вексель чет­вертій особі, здійснивши власний передавальний запис, і т. д. Таким чином, переказний вексель набуває певної форми грошей — кредитних грошей, що виконують функції засобів обігу і засобів платежу.

Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські.

Комерційний вексель — це боргове зобов'язання, яке під­приємці видають один одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг. Це кредит у товарній формі. Власник комерційного векселя може використати його замість грошей для платежу за товари, куплені у третьої особи.

Банкнота — це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює ко­мерційний вексель.

Чек — це письмове розпорядження власника поточного рахун­ка в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунка на інший рахунок певної суми грошей. Кредитна картка — це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

Нині в розвинутих країнах налічуються десятки видів плас- тикових кредитних та дебітних карток (смарт-карток), у тому числі для придбання товарів і послуг, для здійснення подоро­жей і відпочинку, для міжнародних розрахунків (системи "Віза", "Америкен Експрес", "Мастеркард", "Єврокард" таін.).

Дедалі більшого поширення набувають депозитні та елект­ронні гроші.

Депозитні гроші — це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економіч­них суб'єктів у банках. Вони не мають речового вираження і ви­користовуються для платежів у безготівковій формі.