3. Монополії, процес монополізації економіки мають істотні негативні наслідки:

-по-перше, монополії придушують конкуренцію — важли­ву рушійну силу економічного прогресу;

-по-друге, вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції і підвищуючи її ціну;

-по-третє, схильні до уповільнення науково-технічного прогресу;

-по-четверте, схильні до хижацького використання при­родних ресурсів та забруднення довкілля;

-по-п'яте, розорюють малий та середній бізнес;

-по-шосте, монополізують засоби масової інформації (пре­су, радіо, телебачення), за допомогою яких впливають на сві­домість населення у необхідному їм напрямку;

-по-сьоме, здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомір­них пільг та привілеїв тощо.

Однак монополії мають і суттєві позитивні риси.

Завдяки привласненню високих прибутків монопольні структури мають більше можливостей фінансувати науково- дослідні роботи, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників. Крім того, ефект "масштабу виробництва" великих підприємств дає змогу їм ви­робляти дешеву і якісну продукцію. Великі підприємства більш стійкі в умовах криз, що зменшує рівень безробіття і соціальну напругу у суспільстві.

Тому сучасна економічна наука вважає, що не можна ототож­нювати поняття "монополія" з поняттям "велике підприємство", навіть якщо воно має високу частку виробництва і реалізації продукції. Монополією слід вважати лише те підприємство, яке використовує ринкову владу — диктує ціни на ринку, приду­шує конкуренцію і здійснює інші негативні дії. Проти таких підприємств-монополістів з метою запобігти зловживанню їх монопольним становищем держава здійснює антимонопольну політику.

Анти монопольна політика — комплекс заходів, розроб­лених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямова­них на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.

Перший антимонопольний (антитрестівський) закон — так званий Закон Шермана — був прийнятий у США у 1890 р. Піз­ніше Закон Шермана було доповнено Законом Клейтона (1914р.), законом про Федеральну торгову комісію (1914 р.) та іншими, які склали основу антитрестівського законодавства США.

За прикладом США в інших країнах світу також схвалюва­ли антимонопольні закони. Антитрестівське законодавство за типом американського було прийняте у Великобританії в 1948 р., у Франції в 1963, в Італії 1964 р. У країнах Східної Європи ан- тимонопольне законодавство почали розробляти наприкінці 80-х років XX ст.

Однак американська і європейська антимонопольна політи­ка мають свої особливості:

-американська — спрямована, головним чином, проти мо­нополії як структурної одиниці;

-європейська має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

У сучасних умовах національний та наднаціональний рівні конкурентного законодавства в Європі створюються за умов інтег­раційних процесів в економіці та посилення міжнародної конку­ренції. В кожній країні Європейського Союзу діє національне конкурентне законодавство, скоординоване з загальноєвропейсь­ким. Конкурента політика ЄС має регулятивний характер, тобто спрямована проти недобросовісних монополістичних прийомів.

Протягом останніх років конкурентна політика та конкурент­не законодавство ЄС зазнали істотних змін порівняно з почат­ком 60-х років XX ст., коли формувалася загальноєвропейська політика у сфері конкуренції. Нові підходи до конкурентної політики базуються на новому — більш економічному, ніж пра­вовому — підході до змісту конкуренції та конкурентних від­носин.

Антимонопольне законодавство Японії вважається "жорст­ким", оскільки ґрунтується на Законі "Про заборону приватної монополії та забезпечення чесних угод".