1.9. Світові фінансові ринки

Основні тенденції та фактори, що формуватимуть світові фінансові ринки протягом 2008-2020 років.

Формування нових глобальних та регіональних фінансових центрів: країни Перської затоки та Південно-східної Азії, Китай, Росія та інші країни БРІК виступатимуть у цей період як лідери економічного розвитку їх роль завдяки накопиченим золотовалютним резервам та позитивному сальдо торгівельного балансу у міжнародній фінансовій системі зростатиме;

Біржова консолідація у світовому масштабі посилюватиметься завдяки лібералізації валютної політики, впровадженню нових технологій змін доступу до міжнародних ринків капіталу та складних похідних фінансових інструментів; інформатизація фінансів та впровадження фінансового інжинірингу приведе до глобального розвитку банківських та страхових технологій.

Глобальні та регіональні загрози розвитку фінансових ринків:

Відрив обсягів та обігу коштів фінансового сектора від потреб фінансування реальної економіки, формування світової фінансової піраміди неадекватно реальній економіці призвів до визрівання так званих «бульок» на все більшій кількості ринків – нерухомості, фондовому, нафтовому тощо.

Так обсяг торгівлі похідними фінансовими інструментами на міжнародних фінансових ринках багаторазово перевищує обсяги відповідних спотових ринків, тобто ринків базових активів¹¹.

Старіння населення у розвинутих країнах призведе у 2020 році до проблеми пошуку шляхів фінансування систем пенсійного забезпечення та посилення неконтрольованих міграційних процесів з країн, що розвиваються;

Кризи на світових ринках капіталу виступають в якості регулюючих механізмів, як природна реакція фінансових систем на протиріччя між реальною та віртуальною економікою, що накопичуються.

Кризи приймають глобальний характер. Найкрупніші британські банки списали 23,8 млрд. дол. проблемних іпотечних активів як наслідок іпотечної кризи 2007 – 1 кв. 2008 років, а банки країн, де не відбулося поки іпотечної кризи – Німеччини – ще більшу суму 24,8 млрд. дол.¹².

Середні світові ціни на нафту згідно прогнозам Світового банку¹³ у 2008 − 2010 роках суттєво не знизяться і знаходитимуться у межах 98,5-108,1 дол. за барель. Політичні ризики у регіонах видобутку вуглеводів –можливий конфлікт з Іраном, „кавказька криза”, нігерійська нестабільність у поставках нафти закордон, а також прогнозована зміна кліматичних умов внаслідок глобального потепління – посилення ураганів, тропічних штормів також не сприятиме здешевленню нафти та поверненню спекулятивних гравців із сировинних на фондові ринки у короткостроковій перспективі.

Фінансовий ринок США

Теперішня фінансова криза справила значний вплив на курсові коливання провідних резервних валют. У підґрунті тривалого знецінення долара США відносно євро лежить ряд як системних, так і ситуативних чинників. Щодо перших, то протягом останніх років в американській економіці спостерігаються підвищені дефіцити державних фінансів та поточного рахунку.

Так, упродовж 2003-2007 років державний бюджет зводився з від’ємним сальдо, рівень якого коливався в діапазоні від 4,8 % до 2,5 % ВВП. В країнах же зони євро він становив 3,1 % – 0,6 % ВВП. Наочні бюджетні дисбаланси спричиняли поглиблення дефіциту поточного рахунку, величина якого сягала 6,2 % ВВП (2006 рік) з наступним зниженням до 5,3 % у 2007 році.

Водночас зростання сукупного попиту за помітнішою динамікою інвестицій призвело до прискорення інфляції в США. Остання – через масштаби американської економіки – негативно вплинула на загальну цінову динамку у світі. Ішим фактором її поточного прискорення виступило знецінення американського долара: намагання Європейського центрального банку (ЄЦБ) утримувати інфляцію в межах двох відсотків супроводжується підвищеними монетарними рестрикціями.

Внаслідок чого протягом останніх років базові відсоткові ставки у зоні євро залишаються на 0,5-1,5 в.п. вищими ніж у США. Наведене формує ситуативні стимули для придбання євро-активів з одночасним зниженням попиту на долар США – як через вищу інфляцію в американській економіці, так і завдяки привабливішій доходності цінних паперів у зоні євро.

Країни Єврозони

Проте ряд макроекономічних індикаторів не свідчить про системні переваги економіки країн зони євро відносно американської. Навіть навпаки – якщо остання протягом 2003 − 2008 років мала кращі темпи. При цьому американська економіка демонструє більш високу структурну гнучкість.

Міжнародні валютні ринки

Визначальні ознаки міжнародних валютних ринків тісно пов’язані зі структурними особливостями світового виробництва. Тому їх ядро сьогодні представлено вільно конвертованими валютами індустріальних економік. До групи ж основних резервних валют відносяться американський долар, євро, англійський фунт та японська єна – національні валюти країн, на частку яких в 2008 році припадало майже 50 % виробництва світового ВВП (за ПКС¹⁴).

Наближення будь-якої країни до економічних стандартів цього елітного ”клубу” виступає запорукою набуття її національною валютою вільної конвертованості. Оскільки структурні риси переважної кількості країн не відвідають цій вимозі, конвертованість їх грошових одиниць залишається обмеженою, а самі валюти мають підвищену курсову вразливість. Необхідність її мінімізації обумовлює курсову прив’язку до стабільніших грошових одиниць. Останніми зазвичай виступають світові резервні валюти. Саме з них, зокрема, складається левова частка валютних резервів переважної кількості країн.

Так, у 2007 році до 63 % всіх валютних резервів у світі припадало на американський долар, 27 % - євро, 5 % - фунт і 3 % - на японську єну.

Через недостатню конкурентоспроможність національних економік та відносну нестійкість їх фінансових систем чимало країн продовжує також обмежувати й курсову гнучкість своїх валют. Всупереч активним рекомендаціям фахівців МВФ та Світового банку щодо необхідності масового переходу до гнучких курсових режимів, багато країн доволі обережно ставляться до такого кроку. При цьому враховується не лише традиційний баланс потенційних ризиків та виграшів, притаманних різним курсовим режимам, але також і конкретні структурні обмеження не індустріальних економік, які нівелюють переваги гнучкого курсоутворення.

Китай

У липні 2005 року через жорсткий тиск США Китай був змушений відійти від фіксації юаня до американського долара, якої він дотримувався протягом 10 років. Рішучість Сполучених Штатів щодо введення торговельних обмежень на експорт Китаю змусив останній підвищити гнучкість своєї національної валюти. При цьому було проголошено про прив’язку юаня до кошику іноземних валют, але ні детального їх переліку, ні відповідних вагових коефіцієнтів, ні можливого коридору курсових коливань юаня або темпів його ревальвації розкрито не було.

Тільки протягом 2005-2007 років китайський юань посилився відносно американського долара на 12 %, проте впродовж того ж часу офіційні міжнародні резерви Китаю збільшилися від 619 до 1534 млрд. дол. США, тобто у 2,5 рази. Така надзвичайна динаміка офіційних резервів країни свідчить очевидно не лише про стійку профіцитність її платіжного балансу, але також і про цілеспрямоване обмеження курсової гнучкості юаня за рахунок активних валютних інтервенцій центрального банку КНР.

Індія

Аналогічні процеси спостерігалися й в Індії. Протягом 2003-2007 років індійська рупія подорожчала відносно долара США на 10,9 %. Але при цьому міжнародні резерви країни збільшилися від 70 до 272 млрд. дол. США, або в 3,9 рази.

Російська Федерація

Російська Федерація перейшла до прив’язки свого рубля до бівалютної корзини у лютому 2005 року. З того часу вагу долара США в ній було зменшено від 0,9 до 0,55 за євро, відповідно, підвищено – від 0,1 до 0,45.

Водночас Центральний банк Російської Федерації застосовував не проголошений інтервал допустимих коливань обмінного курсу рубля, який становить ±1 %. Для його утримання використовуються як валютні інтервенції, так і стягнення мита з експорту нафти, середньорічний рівень якого протягом 2004-2007 років підвищився від 56 до 337 дол. США за тонну. Обсяг офіційних міжнародних резервів Російської Федерації протягом 2001-2007 років збільшився від 77 до 476 млрд. дол. США, тобто в 6,2 рази. Додатково у цей час почалося формування Стабілізаційного фонду, обсяг якого станом на 1 січня 2008 року досяг 157 млрд. дол. США. Характерно, що цьому не заважало формальне зняття з початку 2007 року валютних обмежень на рух російського рубля з одночасним проголошенням Російської Федерації його повної конвертованості. З липня 2208 року до середини лютого 2009 року рубль знецінився у 1,5 рази.

Японія.

Активне накопичення офіційних міжнародних резервів Японії, обсяг яких протягом 2003–2007 роках збільшився від 396 до 954 млрд. дол. США, також дає підстави для сумніву щодо утримання її центрального банку від валютних інтервенцій. Останні ж не лише обмежують курсову гнучкість єни, але також і уповільнюють темпи її реального посилення відносно долара США. Це сприяє збереженню відносних цінових переваг японських виробників як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках збуту. На відміну від багатьох інших індустріальних країн, які мають вільно конвертовані валюти та відносно невеликі міжнародні резерви, в Японії їх обсяг посідає друге місце у світі після Китаю. Однак і японська ієна втратила свої позиції проти долара, як і більшість світових валют.

Загальні тенденції формування міжнародних резервів.

Сьогодні зазначені країни володіють найбільшими офіційними міжнародними резервами. Їх обсяги наприкінці 2007 – початку 2008 роках становили відповідно: Китай – 1534 млрд. дол. США; Японія – 954 млрд. дол. США; Росія – 476 млрд. дол. США; Індія – 272 млрд. дол. США. Республіка Корея – 262 млрд. дол. США; Бразилія – 180 млрд. дол. США.

Наведені обсяги міжнародних резервів та їх стрімке зростання наочно свідчать про доволі активну політику валютних інтервенцій відповідних центральних банків, а також про цілеспрямоване обмеження курсових коливань своїх грошових одиниць. При цьому показово, що всі зазначені країни відносяться до регіональних флагманів економічного зростання, досвід та перспективи яких привертає увагу не лише найближчих сусідів, але й взагалі міжнародної фінансової спільноти в цілому. Цьому насамперед сприяють значні масштаби значної частини зазначених економік та високі темпи їх зростання.

Так, протягом 2003–2007 років середньорічні темпи приросту реального ВВП в Китаї становили 10,8 %, в Індії – 8,9 %, Росії – 7,3 %.

На відміну від зазначених країн, обсяг офіційних резервів в США збільшився протягом 2001–2007 років від 68,7 до 70,6 млрд. дол. США (в еквіваленті), Австрії – від 15,6 до 18,2 млрд. дол. США, Німеччині – від 82 до 136,2 млрд. дол. США, Франції – відповідно, від 58,6 до 115,7 млрд. дол. США.

Очевидно, що згадані зміни лежали в межах курсового дрейфу американського долара, який впродовж зазначеного періоду знецінився відносно євро на 52 %. Отже в країнах з вільно плаваючими валютами регулярні валютні інтервенції органів монетарної влади були фактично відсутні. Зазначене спостерігається як в економіках з незалежними грошовими одиницями (США), так і в країнах, де обертається єдина наднаціональна валюта (євро зона).

Однак визначальною рисою цих країн все ж таки є не курсова гнучкість їх валют, а висока конкурентоспроможність національних економік та їх фінансова стійкість. За класифікацією Standard&Poor’s міжнародні рейтинги переважної більшості індустріальних країн мають найвищі суверенні рейтинги, які зазвичай коливаються від А+ (наприклад, Італія) до ААА (США, Канада, Швейцарія, Німеччина тощо). Навпаки, в країнах з нерозвинутими ринками зазначені рейтинги не лише зазвичай нижчі, але й часто характеризуються як суто спекулятивні., тобто через суверенні ризики з цими економіками доцільніше підтримувати не сталі інвестиційні відносини, а лише проводити короткострокові спекулятивні операції.

Щодо України, то Standard&Poor’s цього року знизив її суверенний рейтинг в іноземній валюті від ВВ- до В+ і далі до В. Головню причиною перегляду рейтингу України послугував високий рівень інфляції, валютна криза та нестабільність банківської системи. За таким рівнем та динамікою суверенних ризиків збільшення курсової гнучкості виявляється наочно небезпечним, як через ймовірність знецінення національної грошової одиниці, так і підвищений попит на іноземну валюту.