2. Види та методи контролю виконання бюджету
Бюджетний контроль класифікують за видами, формами і методами.
Залежно від суб'єктів контролю розрізняють державний, муніципальний, відомчий, внутрішній і громадський бюджетний контроль.
Державний контроль проводиться Верховною Радою України та її комітетами, Рахунковою палатою, Президентом, Кабінетом Міністрів, Мінфіном України, ДФІУ, ДКСУ, ДКРС, Національним аудиторським комітетом незалежно від відомчого підпорядкування об'єкта перевірки.
Місцеві бюджети, діяльність розпорядників коштів є об'єктами муніципального контролю, який здійснюється місцевими радами суб'єктів державного фінансового контролю центральних органів виконавчої влади.
Внутрішній (відомчий) контроль проводиться безпосередньо на підприємствах (установах, організаціях) силами їх спеціалізованих підрозділів та спеціалістів. У системі ДКСУ це діяльність, яка здійснюється керівництвом, структурними підрозділами та працівниками Казначейства з метою забезпечення:
додержання вимог законодавства;
контролю за організацією діяльності Казначейства, за розподілом повноважень та відповідальності між його структурними підрозділами при виконанні функцій, процесів, операцій;
достовірності, повноти, об'єктивності та своєчасності надання керівництву для прийняття управлінських рішень фінансової, бухгалтерської, статистичної, іншої інформації;
ведення фінансово-господарської діяльності згідно із вимогами законодавства;
контролю за управлінням інформаційними потоками (отриманням, передаванням, зберіганням інформації) та забезпеченням інформаційної безпеки.
Громадський контроль здійснюється силами громадськості, зауваження і пропозиції якої можуть бути використані при складанні і виконанні бюджетів. Його ефективність залежить від відкритості і гласності бюджетного процесу.
Бюджетний контроль здійснюється у формі перевірки, ревізії, аудиту і моніторингу.
Перевірка - детальне вивчення окремих питань виконання бюджету, кошторисів, бюджетних програм, роботи розпорядників коштів тощо. Результати оформляються довідкою або доповідною запискою.
Під перевіркою Рахунковою палатою розуміють встановлення та аналіз фактів у процесі виконання Державного бюджету України та їх оцінка з точки зору законності, ефективності та доцільності.
Перевірка це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.
Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт. Розрізняють тематичні та комплексні ревізії. При проведенні комплексної ревізії контролю підлягає уся діяльність розпорядника коштів, здійснюється усесторонній контроль діяльності бюджетної організації, тематичної - контролюються окремі операцій з бюджетними коштами чи визначені питання.
Ревізії можуть бути суцільними - передбачають контроль всіх бухгалтерських документів за певний період і вибірковими - перевіряється лише частина бухгалтерських документів за певний період. Виявлення серйозних порушень або зловживання під час вибіркової перевірки є підставою для проведення суцільної ревізії.
Розрізняють також планові та позапланові ревізії. Планові ревізії здійснюються за планом контрольно-ревізійної роботи, позапланові -за спеціальними завданнями вищестоящих організацій, судових органів, прокуратури та правоохоронних органів.
Аудит фінансової та господарської діяльності бюджетної установи є формою державного фінансового контролю, яка спрямована на попередження фінансових порушень у бюджетній установі та забезпечення достовірності її фінансової звітності.
До його завдань входить контроль та забезпечення:
правильності ведення бухгалтерського обліку;
законності і ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна;
формування достовірної фінансової звітності;
мінімальних ризиків у діяльності бюджетної установи;
організації дієвого внутрішнього фінансового контролю.
Аудит не тільки перевіряє достовірність витрат, але й здійснює аналіз ефективності управління бюджетними коштами. Його об'єктами є управлінські рішення керівництва бюджетної установи, планові документи, господарські договори, фінансово-господарські операції, бухгалтерський облік, фінансова і статистична звітність та внутрішньогосподарський фінансовий контроль.
Новою і найменш регламентованою формою бюджетного контролю є моніторинг, суть якого полягає у безперервному відстеженні операцій на рахунках бюджетної установи, її діяльності та показників фінансової звітності з метою виявлення ознак, які можуть свідчити про можливість допущення фінансових порушень. Моніторинг процес, який здійснюється протягом певного проміжку часу. Після його завершення не складається акт, довідка чи будь-який інший документ. Увага керівників об'єкта моніторингу звертається на виявлені ознаки можливих порушень, що дозволяє попередити незаконні і неефективні витрати, у тому числі бюджетних коштів, та не допустити порушення бюджетного законодавства.
Основними завданнями моніторингу операцій на рахунках в органах ДКСУ, та фінансової звітності бюджетної установи є якнайшвидше виявлення ознак відхилення від принципів використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, ведення обліку і складання звітності та повідомлення про них посадових осіб установи для попередження незаконних і неефективних витрат та втрат, коригування управлінських рішень.
У бюджетному контролі використовуються специфічні методи його здійснення, які дають змогу всебічно, повно й об'єктивно дослідити формування і використання бюджетних коштів, які можна поділити на документальні і фактичні. До методів документального контролю відносяться:
перевірка документів за формальними ознаками і за змістом;
арифметична перевірка даних документів;
перевірка на відповідність вимогам нормативних документів;
зустрічна звірка документів;
логічний контроль;
техніко-економічні розрахунки;
зворотні перерахунки;
аналіз (оцінка) окремих статей бюджетних доходів і видатків;
системний і факторний аналіз (методи порівняння, зіставлення, групування, середніх і відносних величин, аналітичних таблиць тощо).
До методів (прийомів) фактичного контролю також відносять:
обстеження;
інвентаризацію;
спостереження;
опитування;
анкетування;
отримання письмових пояснень;
контрольні заміри робіт;
технологічний контроль.