7.2. Фактори ефективного управління навчанням Поняття дидактичного фактору
Ефективність навчання залежить від багатьох причин. Навчитися управляти навчальним процесом – означає навчитися досягати заданого рівня навченості у визначені терміни. А відтак той, хто навчає повинен знати причини, від яких залежить кінцевий результат.
Причини в даному випадку, що впливають на перебіг і результати дидактичного процесу, прийнято називати факторами. Але не кожна причина може виступати фактором.
Наприклад, до 5-го класу школи ІІ ІІІ ступенів прийняли учнів з різних початкових класів і шкіл. Деякі раніше навчалися разом, а деякі нікого в класі не знають. Ті, які були знайомі один одному раніше, виявили більшу успішність у навчанні. Чи можна стверджувати, що ці результати пов’язані виключно з якістю освіти, отриманого у початковій школі, чи причиною виступає пришвидчена адаптація до нових умов, яку продемонстрували колишні однокласники? І яка з цих причин основна, яка другорядна?
Щоб визначити поняття дидактичного фактору, його значущість, необхідно мати загальну основу (базис) для порівняння всіх причин, які виокремлюються стосовно неї. Таким поняттям є продуктивність дидактичного процесу. Продуктивність – результат навчання, що виражається в продуктах процесу навчання, характеризується зміною (набуванням) навчуваності. Ті причини, які впливають на продуктивність навчання, породжують цю продуктивність, І.П. Подласий називає продуктогенними103.
Причина виступає своєрідним “атомом” продуктивності навчання. Якщо її “поділити” на складові, вона втратить свій смисл. Тому і розглядається як елементарна причина.
Отже фактор – це значуща причина, утворена принаймні з двох продуктогенних причин однієї групи. З об’єднань одиничних факторів утворюються загальні. Загальний дидактичний фактор, як правило, всотує в себе значну кількість продуктогенних причин і може містити декілька дидактичних факторів. Надалі загальні фактори, об’єднуючись, утворюють комплексні фактори, що об’єднують значну кількість продуктогенних причин, а також факторів і загальних факторів. На вершині ієрархії стоять генеральні фактори, що об’єднують всі без винятку продуктогенні причини певної групи, попередньо зведені у комплексні, загальні і одиничні фактори. Існують ще й специфічні фактори. Це фактори, які з якоїсь причини не можна звести до жодної з продуктогенних причин або включити до складу загального або комплексного фактору (див. рис.7.1).
Рис.7.1. Продуктивність дидактичного процесу
Виокремленням продуктогенних причин і факторів досягається одночасне і ефективне розв’язання багатьох дидактичних проблем. Проте головний сенс їх виокремлення полягає у забезпеченні перспективної можливості пізнання зв’язку кожного фактору з продуктивністю навчання. Це відкриває шлях до створення наукової теорії навчання, здатної забезпечувати діагностування, прогнозування дидактичного процесу на основі знань про вплив кожної окремої причини і їх комплексних об’єднань.
Завдання факторного аналізу у дидактиці
Дослідження причин певного явища, конструювання з них факторів називається факторним аналізом. Сучасний факторний аналіз – це розвинута математичний метод. Задача факторного аналізу полягає в тому, щоб, по-перше, розробити способи несуперечливого виокремлення продуктогенних причин, по-друге, розкрити механізм конструювання з них факторів, і, по-третє , об’єктивно досліджувати ці фактори, визначити внесок кожного у кінцевий продукт, встановити ієрархію між ними. З накопиченням нових знань за допомогою факторного аналізу у дидактиці можна приступати до розв’язання більш складних задач – встановлення міжфакторних взаємозв’язків, уточнення галузей і меж дії педагогічних закономірностей.
Про те, що між усіма дидактичними причинами існують зв’язки, відомо давно. Але таке знання мало що дає і спираючись на нього, неможливо ані передбачити, ані прогнозувати наступні події. Необхідно мати точну характеристику взаємозв’язку – його кількісне значення і характер. Кількісний вираз зв’язку між різними причинами називається коефіцієнтом кореляції, а характер взаємозв’язку ілюструється за допомогою кривої. Якщо в якості базисного фактору виступає продуктивність навчання, то коефіцієнт кореляції показує, як пов’язані всі інші причини з цим базисом (тобто як вони впливають на продуктивність навчального процесу). На основі встановлених коефіцієнтів кореляції, власне, і здійснюється факторний аналіз, який визначає, як причини одного порядку, місця і часу дії об’єднуються в групи факторів.
Взаємозв’язок між двома причинами, виражений у кількісній формі, називається кореляцією. Вона показує, як змінюється один фактор стосовно іншого, а також, як вони пов’язані між собою. Для визначення кореляції у практиці застосовують кореляції Пірсона та інші коефіцієнти.
Якщо, наприклад, ми захочемо дізнатись, як впливає темп викладу лекції викладачем на засвоєння матеріалу студентами, нам буде необхідно зафіксувати зміну одного показника стосовно іншого. Коли буде зібрано необхідну кількість пар спостережень, можна розраховувати коефіцієнт кореляції. Наявність позитивного зв’язку - коефіцієнт зі знаком “плюс”, буде свідчити, що обидва фактори змінюються в одному напрямку. Негативний зв’язок буде тоді, коли коефіцієнт буде зі знаком “мінус”. Якщо коефіцієнт в межах від -1 до +1, то це буде означати, що обидва фактори змінюються незалежно один від одного – кореляція відсутня.
Застосування методів факторного аналізу в педагогіці досить трудомісткі, хоча дещо і полегшуються завдяки електронній обробці даних. Проте, перш, ніж обробляти ці дані, необхідно їх зібрати, дотримуючись певних правил:
Необхідно, щоб кількість тестів (питань у анкетах, альтернативних пунктах і т.ін.) перевищувала як мінімум в три рази кількість можливих причин (факторів). Лише в такому разі можна бути впевненим у тому, що виокремлені причини будуть достатньо обґрунтованими.
Золоте правило здійснення факторного аналізу полягає в тому, що група досліджуваних учнів (так само, як і група педагогів, адміністраторів) має бути репрезентативною по відношенню до генеральної вибірки. Встановлено, що при вивченні коефіцієнтів кореляції за формулою Пірсона кількість досліджуваних в групі або кількість спостережень не повинно бути меншим за 300.
Процедура формування і аналізу факторів, вичислення кореляцій між ними повинна бути описана ретельно і повно настільки, щоб можна було повторити проведене дослідження.
Повинні бути чітко вирізнені і описані: а) інструкції досліджуваним; б) використані методи; в) шкали оцінок, способи підрахунку результатів; г) час виконання завдань, якщо він обмежувався; д) коефіцієнт надійності тестів, метод, за допомогою якого він розраховувався; е) статистичні показники – характер розподілу результатів, середнє арифметичне або стандартне відхилення (для коефіцієнту кореляції Пірсона не обов’язково); ж) характеристика виборки і способи її формування; з) метод розрахунку коефіцієнтів кореляції; и) аргументи використання саме цього, а не якогось-іншого методу; і) інтерпретація факторів; ї) посилання на ідентичні або близькі дослідження; к) пояснення, у чому саме виконане дослідження просуває вперед теорію навчання.