6.3. Молодший шкільний вік Загальна характеристика молодшого шкільного віку

Найважливіша риса цього періоду – це те, що в цьому віці дошкільник стає школярем. Це перехідний період, коли в дитині поєднуються риси дошкільного дитинства з особливостями школяра.

З якого віку варто починати навчання в школі? Однозначно відповісти на це запитання не можна. Одну дитину бажано віддавати в школу в 7 років, а іншу- в 6. Все залежить від індивідуальних особливостей дитини, від рівня її розвитку.

Більшість дітей у 6-річному віці хочуть стати школярами (якщо бажання не з’являється, то раніше у процесі соціалізації дитини були допущені прорахунки).

Дитина – “капітан корабля”. “Ми сіли на мілину!” – кричить “моряк”. Потрібно командувати, а “капітан” не знає, що наказувати. В складній творчій сюжетній грі потреба в нових знаннях, способах дій виникає на кожному кроці. Дитину 4-5 років це не бентежить: вона і так відчуває себе справжнім капітаном. А ось дитина 6 років вже розуміє: справжній капітан повинен все знати і вміти. Де ж цьому навчитися? Звісно, в школі!

Початок навчання шестиліток і підготовка до нього пов’язана з необхідністю врахування важливих психологічних закономірностей розвитку дітей цього віку. До них можна віднести протиріччя між інтелектуальними можливостями дитини і специфічними “дошкільними” способами їх задоволення. Інтелектуальна сфера не тільки готова до навчання, але й потребує його. Дані протиріччя розповсюджуються і на особистісну сферу. У цьому віці дитина прагне до самоствердження в таких видах діяльності, які суспільно оцінюються і охоплюють сфери життя, які раніше були не доступні дитині.

Дитина не тільки готова прийняти нову соціальну позицію, але й прагне до неї. Вона готовна до оволодіння цілями та способами систематичного навчання.

На думку Л.С.Виготського, в цей період здійснюється перехід від учіння за власною програмою до учіння за програмою, заданою дорослими. В цей період виникає така особливість, яку можна назвати навченістю. Відомо що, цей період є оптимальним для навчання грамоті. Якщо пропустити цей момент, то засвоєння її буде проходити з великими труднощами.

Отже, цілеспрямований педагогічний вплив є в цей період визначальним фактором психічного розвитку дитини.

Педагогам варто пам’ятати, що провідну роль у розвитку дитини відіграє практична діяльність. Якщо першокласникам важко справитися з якимось навчальним завданням, варто перевести його в практичну площину або в гру. і вони швидко виконають його.

“Один нездібний до навчання хлопчик, - писав Я.Корчак, - придумав собі таку гру. Коли я вирішую задачі, цифри – це солдати. А я полководець. Відповідь – фортеця, яку я повинен взяти. Якщо мені прийшлось туго, я знову збираю розбиту армію, складаю новий план битви і проводжу атаку. Вірші, які я повинен вивчити, - це аероплани. Кожне вивчене слово – сто метрів вгору. Якщо я вивчу вірш без помилок, я беру висоту в три кілометри.”

Вчителям важливо завжди відповідати на питання, які задає учень. Таким чином ви підтримуєте інтерес до пізнання.

Дитина прагне, щоб її розуміння, оцінка навколишнього, ставлення до нього співпадало з розумінням, оцінкою та ставленням дорослого. Вона засвоює особливу позицію у ставленні до дорослого – позицію учня, яка створює особливо сприятливі умови для навчання в школі, де їй приходиться буквально занурюватися в новий матеріал, приймаючи його без заперечення, скільки б незвичним він був. Саме у цьому процесі дитина набуває такі інтелектуальні вміння, як здатність приймати та переробляти нову інформацію, самостійно відбирати і опрацьовувати її та обговорювати з іншими.

Найголовніше, що повинно сформуватися в першому класі, - це не конкретні знання, вміння та навички, а уміння вчитися.