Пізнавальна сфера

Розвиток пізнавальних процесів продовжується і вдорослому віці, але відбувається він нерівномірно. Так, розвиток психофізіологічних функцій, які визначають функціонування сенсорно-перцептивної системи, продовжується на початковій стадії дорослого періоду і досягає свого оптимума близько 25 років. Потім розвиток сенсорно-перцептивних характеристик стабілізується і зберігається до 40 років, а потім починає знижуватися. Найбільші зміни відбуваються в короткочасній вербальній пам’яті: найбільші показники характерні для 18-30 річного віку, а потім відбувається поступовий спад. Образна пам’ять піддається найменшим змінам, вербальне закарбовування довготривалої пам’яті відрізняється значною стійкістю і починає знижуватися після 36 років. Найбільше до вікових змін схильні обсяг, переключення і вибірковість уваги, зниження показників яких відбувається після 34 років. Стійкість та концентрація суттєво не змінюються.

Розвиток інтелектуальних показників продовжується протягом всього періоду. Показники невербального інтелекту досягають свого оптимуму в 30-35 років, але вербальний інтелект розвивається після 40. Інтелектуальний розвиток дорослої людини відбувається в тісному зв’язку з розвитком особистості. При чому з зупинкою розвитку психофізичних функцій близько 25 років інтелектуальний розвиток продовжується довгі роки. Розвиток вербально-логічних функцій відбувається протягом майже всього періоду: зростаючи до 50 річного віку і поступово знижуючись до 60 річного.

Однією з основних характеристик мислення є комплексний характер мисленнєвих операцій при високому рівні інтеграції різних видів мислення. Наприклад, результати теоретичного мислення перевіряються практикою, під впливом якої відбувається збагачення і теоретичного мислення. У той же час, практичне мислення, пов’язане з безпосередньою ситуацією, відштовхується від понять теоретичного мислення тощо. У дорослому віці відбуваються зміни в якісних параметрах мовлення: лексичному і граматичному складі. Наприклад, перехід від простого речення до складно розповсюдженому з двома, трьома, чотирма членами.

Одне з важливих новоутворень дорослого віку, яке виділяють вчені, це мудрість – це експертна система знань, яка орієнтована на практичний бік життя і дозволяє виносити зважені судження і давати корисні поради щодо життєво важливих питань; вміння оцінювати ситуацію та інформацію в більш широкому контексті; здатність справлятися з невизначенністю.

Окрім цього, розвиток когнітивної сфери дорослої людини в значній мірі індивідуально зумовлений: дорослий здатен самостійно контролювати процес свого інтелектуального розвитку і досягати вершин професійної майстерності та творчості. На цей процес впливає багато факторів, насамперед, обдарованість людини, рівень її освіти та сфера діяльності. Активна розумова діяльність сприяє зберіганню досягнутого рівня розвитку пізнавальної сфери на довгі роки.

Поняття про андрогогіку

Навчання дорослих настільки спецефічне, що йому варто приділити особливу увагу. У 1926 році Є.С.Ліндеман вперше видав праці з андрогогіки – теорії та методики навчання дорослих і описав основні аспекти нової системи знань:

• навчання не засмічує голову предметами з надією, що вони колись знадобляться;

• навчання витікає з реальної ситуації (воно зумовлено поточною необхідністю);

• викладач – не володар знань, а помічник з власним досвідом;

• навчання відповідає потребам реального життя у просторі та часі.

Андрогогіка (яку розглідають як галузь педагогіки) об’єднує знання про специфіку навчання дорослої людини з врахуванням її віку, освітніх та життєвих потреб, наявних та прихованих здібностей і можливостей, індивідуальних особливостей і досвіду, психіки та фізіології. Ця наука вивчає форми та методи організації навчання дорослих з метою поглиблення їх навчання, забезпечення їх освітніх потреб, досягнення індивідуальних цілей, самореалізації особистості. Американський вчений М.Ноулз розробив вихідні основи андрогогіки, які містять такі положення:

• тому, хто навчається, належить провідна роль у процесі навчання (дорослий прагне управляти змістом і способами навчання);

• дорослий прагне до самореалізації, самостійності;

• дорослий володіє життєвим досвідом, який може використовуватися як важливе джерело навчання як для самого себе, так і для колег;

• дорослий розраховує на безвідкладне використання отриманих у процесі навчання вмінь, знань, навичок та особистих властивостей;

• процес навчання дорослого необхідно організовувати у вигляді спільної діяльності того, хто навчається, і того, хто навчає.

В той же час, у дорослих виникають різні побоювання щодо власної відповідальності за навчання, їх турбують сумніви у власних здібностях до навчання, страх, що в процесі навчання прявиться власна некомпетентність, що на тлі інших вони будуть виглядати гірше. Тому важливим є майстерність викладача, який зможе в процесі навчання розчинити ці побоювання і мотивувати дорослих учнів до активної роботи. Рівність стосунків, партнерська взаємодія, безоцінкові судження, інтерактивні методи – важливі чинники успішного управління навчанням доролих.

Провідна роль у процесі навчання дорослих належить самому дорослому, для якого важливо відчувати власну участь у вирішенні певних задач та завдань. Тому, виходячи з потреби будувати навчальний процес за безпосередньої участі самих дорослих, є необхідність широкого використання інтерактивних методів навчання, до яких можна віднести дискусію, ділову гру, “кріглий стіл” тощо. Саме вони виконують у процесі навчання дорослих стимулююче-розвиваючу функцію. Застосування цих методів підвищує ефективність навчання, дає можливість не тільки визначити власне особисте ставлення до проблем, що розглядаються, а й допомогти критично осмислити дійсність і власний досвід, позбавитись стереотипів, виробити власну думку, прийняти самостійно рішення, визначити власні освітні цілі. Так, застосування в процесі навчання ділових ігор дає можливість людині уявити себе в певній ситуації, примірити на себе певну роль (викладача, підлеглого, керівника тощо), змоделювати реакію або поведінку в типових та нетипових ситуаціях міжособистісного чи професійного спілкування, подивитися на себе очима інших з метою отримання інформації для зворотнього зв’язку та подальшої зміни моделі поведінки. Дискусії, “круглі столи” сприяють формуванню та розвитку вміння особистості впевнено аргументувати власну позицію, відстоювати власну думку, в той же час прислуховуватися до позиції опонентів та враховути її, розвиваються навички ділового спілкування та ораторського мистецтва.

Отже, до факторів впливу на навчання дорослих можна віднести:

• психологічні властивості віку;

• індивідуально-психологічні особливості;

• індивідуальний стиль навчання

Вииділяють чотири індивідуальні стилі учіння (мова про які йшла в темі “Студентський вік”) – індивідуально притаманний спосіб отримання досвіду: Активіст (діяч): “Я спробую щось нове”, Рефлектор (мислитель): “Мені потрібно трохи часу, щоб це обміркувати”, Теоретик: “Як це співвідноситься з результатами, які досягнуті останнім часом, Прагматик (практик): “ Що це означає практично?”

• професія;

• певний освітній рівень;

• власний життєвий досвід.

Принципи андрагогіки:

1. У дорослих потреба в знаннях існує на основі очевидності отримання власної користі від знань.

2. У дорослих існує потреба повністю розпоряджатися власним життям як основа відповідальності за власне навчання.

3. Досвід дорослих – це джерело індивідуалізації навчання.

4. Готовність до навчання – це похідна усвідомлення того, що навчання вплине на життя і стане запорукою успіху.

5. У дорослих має місце переорієнтація від акумуляції знань до підвищення компетенції завдяки здатності до ефективних дій при вирішенні конкретних професійних, сімейних чи особистісних проблем.

Виходячи з вихідних основ андрогогіки, її принципів, визначимо особливості навчання дорослих:

• починаючи навчати дорослих, необхідно з’ясувати разом з ними наявний рівень їх підготовки з урахуванням сьогоденних вимог. Для цього можна запропонувати конкретні професійні завдання, виконуючи які людина зробить власний висновок про те, що у неї недостатньо знань, і потрібні нові знання, вміння, навички;

• враховувати освітні потреби дорослих, визначити реальну проблему, для рішення якої людині необхідно навчання, а також врахувати просторові, часові (для дорослих час – дуже цінна річ, вони прагнуть отримати результат за мінімальний час), соціальні, побутові, професійні фактори;

• врахувати названі вище фактори впливу на навчання, а також власне бажання дорослих вчитися, розуміння цінності навчання, бачення кінцевого результату,

• будувати навчальний процес необхідно за безпосередньої участі самих дорослих, широкого використовуючи інтерактивні методи навчання;

• процес навчання необхідно організовувати у вигляді спільної діяльності того, хто навчається, і того, хто навчає (залучати дорослих людей до планування навчанням, виконання плану, оцінки результатів, викладач має виступати партнером);

• створювати неформальний, оснований на взаємній повазі, довірі та емпатії психологічний клімат спільної роботи;

• проводити оцінювання процесу навчання в формі встановлення досягнень і визначення нових освітніх потреб тих, хто навчається, а також разом з ними визначати позитивні та негативні аспекти програм навчання;

• здійснювати корекцію навчальних програм, процесу їх реалізації та оцінювання.

Завдання до теми

1. Охарактерезуйте основні психологічні особливості дошкільника, які необхідно враховувати в процесі навчання.

2. Порівняйте особливості пізнавальної діяльності дошкільнят та молодших школярів.

3. Назвіть труднощі “перехідного” періоду.

4. Визначте особливості навчання підлітків.

5. Порівняйте особливості розвитку особистості підлітка та юнака.

6. Охарактерезуйте особливості навчання студенства.

7. Чи є в вашому оточенні люди, яких можна вважати зрілими особистостями? Як в порівнянні з ними ви оцінюєте власний рівень наближення до особистісної зрілості?

8. У чому полягають основні принципи андрагогіки?

Рекомендована література

• Возрастная и педагогическая психология: Уч. для студентов пед. ин-тов / Под ред. А.В.Петровского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Просвещение, 1979. – 288 с.

• Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. М.В.Гамезо и др. – М.: Просвещение, 1984. – 256 с.

• Змеев С.И. Технология обучения взрослых: Учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений. – М.: Издательский центр “Академия”, 2002. – 128 с.

• Немов Р.С. Психология. Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений. В 2 кн. Кн. 2. Психология образования. – М.: Просвещение: Владос, 1994. – 496 с.

• Популярная психология для родителей / Под ред. А.А.Бодалева. – М.: Педагогика, 1988. – 256 с.

• Щотка О.П. Вікова психологія дорослої людини. Навчальне видання (2-е вид. Доповнене та перероблене). – Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ, 2001. – 194 с.