Пізнавальна сфера

У цей період переважаюче значення в пізнавальній діяльності відіграє абстрактне мислення, створюється узагальнена картина світу, встановлюються глибинні взаємозв’язки між різними сферами реальності, що вивчається.

Якщо викладач не розвиває саме ці пізнавальні здібності, то у студента може закріпитися навичка напівмеханічного запам’ятовування (яка сформувалася ще в школі) навчального матеріалу, що приводить до набуття великої кількості знань, але тормозить розвиток здатності самостійно думати. Результати досліджень показали, що у більшості студентів рівень розвитку таких мисленнєвих операцій, порівняння, класифікація, узагальнення достатньо низький. Хоча ці операції повинні формуватися у навчальному процесі ще в середній та старшій школі.

На модульному котролі з дисципліни “Психологія та педагогіка” у студентів першого курсу КНЕУ найбільші труднощі викликають саме завдання на порівняння. Наприклад, порівняйте другу та першу сигнальну системи; темперамент та характер.

Викладачу доводиться долати школярське ставлення до навчання: орієнтацію тільки на результат інтелектуальної діяльності і байдужість до самого процесу руху думки.

Найважливіша здатність, яку має набути студент під час навчання ВНЗ– це здатність самостійно навчатися, яка вплине на його професійне становлення і визначить його можливості у дорослому віці продовжувати післядипломне непреривне навчання. Навчитися вчитися важливіше, аніж засвоїти базу знань, які в наш час швидко старіють.

Вважається, що в середині цього періоду, десь близько 19 років, наступає когнітивна зрілість, яка пов’язана з розвитком словесно-логічного, абстрактного мислення, мова про яке йшла вище. Хоча багато вчених підкреслює, що справжня когнітивна зрілість наступає дещо пізніше (близько 25 років), коли люди стають дійсно незалежними і набувають здатності справлятися з протиріччями і невизначенністю власного життєвого шляху. А це відбувається лише тоді, коли людина набуває навичок самостійного прийняття рішень.

Встановлені такі стадії змін у мисленні студентів у процесі навчання.

Перша стадія. Спочатку студенти інтерпретують світ і свій освітній досвід лише дуалістичним чином: світ хороший або поганий, правильний або неправильний, роль викладача – вчити студентів, а їх власна – засвоювати матеріал.

Друга стадія. У процесі навчання студенти зтикаються з тим, існують різні і навіть суперечливі точки зору. Усвідомивши це, студенти поступово починають визнавати і навіть підтримувати таку різноманітність думок. Вони звикають до того, що люди мають на це право, і розуміють, що будь-яка людина може, в залежності від контексту, підійти до одного і того явища з різних боків.

Третя стадія. На перший план виступає прагнення сформувати власну думку. Студенти визначаються і беруть на себе відповідальність за вибір власних цінностей, поглядів і власного способу життя.

Отже, студенти рухаються від початкового дуалізму мислення до толерантності щодо безліч конкуруючих точок зору, а потім до формування самостійно обраної позиції.

Інтелектуальний розвиток в період пізньої юності відбувається у тісному зв’язку з розвитком особистості. При цьому не тільки особливості особистості впливають на характер її інтелектуального розвитку, а й закономірності розвитку інтелектуальної сфери впливають на процес розвитку особистості, оскільки вони забезпечують формування власної світоглядної позиції.

Процес управління навчанням у студентському віці включає ставлення до них як дорослої людини, що вимагає поваги і несе відповідальність за власну поведінку і діяльність, широке залучення до процесу навчання студентів на всіх етапах навчання, врахування стилів учіння, створення простору для прояву самостійності, ініціативності, активності. Доцільно використання різноманітних методів та прийомів мотивування: переконування, зацікавлення, делегування тощо. Необхідно будувати навчальний процес за безпосередньої участі самих студентів, використовуючи при цьому різноманітні методи навчання, широкого використовуючи інтерактивні методи ( дискусію, ділову гру, “кріглий стіл” тощо). Також викладачу необхідно пам’ятати, що в процесі навчання в навчальних закладах студенти відчувають сильне психічне напруження, особливо в періоди оцінювання та контролю. Саме тут часто спостерігається одна з найгрубіших педагогічних помилок: негативну оцінку результатів засвоєння навчальної дисципліни викладач переносить на оцінку особистості студента в цілому, що відображається в міміці, жестах, а то і в словесній формі, що він лінивий, тупий, дурний тощо. Заставляючи студента переживати негативі емоції, викладач впливає на фізичний стан та здоров’я студента.