Пізнавальна сфера

Педагогу необхідно враховувати те, що в цей період, сприймання та уявлення ускладнююються та інтенсивно розвиваються. Педагогу важливо вміти в процесі викладення матеріалу пов’язувати навчальний матеріал з навколишнім життям. Розвивається довільна та післядовільна увага. Зростає обсяг уваги, здатність тривалий час утримувати увагу на певному об’єкті та розподіляти увагу на декілька об’єктів і регулювати цей процес особисто. Підліток менше відволікається на сторонні подразники. Але в той же час зростає вибірковість уваги і її залежність від спрямованості інтересів, що зумовлює характерну для багатьох підлітків неспроможність сконцентруватися на чомусь одному, майже постійну розсіяність уваги. Тому організовувати навчальний процес (зміст, темп, методи навчання) необхідно так, щоб у підлітка не виникало бажання, не було часу і можливості відволікатися на сторонні справи.

У розвитку пам’яті спостерігається зростання її довільності. Зокрема, довільне запам’ятовування стає значно продуктивнішим за мимовільне. Акцент зміщується з механічної пам’яті на логічну. Педагог допомагає учням засвоїти прийоми логічної пам’яті: складання плану, виділення смислових одиниць тексту, змістового групування матеріалу тощо.

Стрімко розвивається інтелектуальна сфера, операції мислення: порівняння, аналогія, узагальнення, класифікація. Розвивається теоретичне мислення. Педагогу необхідно підбирати навчальні завдання на порівняння, знаходження аналогії, вміння узагальнювати, класифікувати тощо, що сприяло б розвитку цих мисленнєвих операцій.

Одній групі школярів було задано вивчити характеристики декількох географічних зон з підручника. Іншій групі запропонували порівняти зони одна з одною за всіма їх особливостями, відповідаючи при цьому на безліч різних запитань. Завдання запам’ятати матеріал не ставилось. На другий день вияснилось, що учні які порівнювали матеріал, запам’ятали його набагато краще, аніж ті, які його вчили. Також порівняння зон, сприяло тому, що в двох третинах робіт учнів, збільшилась кількість ознак ґрунтово-рослинних зон: були виділені нові ознаки, і в певних випадках конкретизувалися ознаки, які були знайдені раніше. Порівняння допомагає встановлювати відношення і зв’язки між предметами і явищами, свіввідносити між собою поняття більш і менш загальні, родові і видові., знаходити логічні зв’язки в матеріалі, що вивчається. Використання порівняння значно підвищує інтерес до навчального матеріалу.

Цікавий факт описаний також в книзі С.Л.Соловейчика “Учіння з захопленням”. Школярка ніяк не могла заставити себе вивчити матеріал про внутрішню будову рака. Їй здавалося, що нічого не може бути нудніше за дану тему. Тоді вона вирішила, що знайде спосіб зробити цей матеріал цікавим. Вона взяла у батьків медичний атлас і стала порівнювати внутрішню будову рака з внутрішньою будовою людини. Робота стала захоплюючою і принесла дівчинці велике задоволення.

В цьому віці відбувається з’єднання думки зі словом, тому важливо розвивати мовленнєве мислення. Це можливо за допомогою риторики, яка б давала змогу вчитися планувати, складати та виголошувати публічні промови, вести дискусії, вдало відповідати на запитання. Велику користь можуть відігравати різні форми письмового викладення думки. При цьому важливо оцінювати не тільки зміст, а й форму викладу. Розвиток мовленнєвого мислення важливо продовжувати і в юнацькому віці.

Отже, в управлінні навчанням дітей цього віку провідна роль має належати педагогу, який повинен будувати процес навчання з обов’язковим урахуванням вікових психологічних особливостей (прагнення до дорослості, самовираження, зростаючу самостійність тощо). Застосування нетрадиційних форм навчальної діяльності, яке базується на принципах свідомості й активності, потребує високого рівня самостійності самих школярів, що, у свою чергу, потребує перебудови педагогічного управління процесом навчання. Останнє передбачає наявність довіри, почуття спільності, спільної навчальної мети викладачів і тих, хто навчається. Авторитаризм, постійне повчання, дріб’язкова опіка у взаємостосунках не можуть сприяти розвитку ініціативи, самостійності, відповідальності тощо. Саме в цей період з’являється поділ на “улюблених” та “неулюблнених” вчителів.

Педагогічний процес, у якому переплітаються і взаємодіють багато чинників, вимагає від викладача застосування таких форм та методів навчальної діяльності, які максимально забезпечать потреби та прагнення підлітків, сприятимуть розвиткові необхідних особистісних властивостей. Також необхідно використовувати особистісний підхід в стосунках з підлітками. Для цього педагогу важливо бачити у кожному учневі унікальну особистість, у якої є розуміння власної неповторності. При цьому викладач повинен допомогти школяреві не лише усвідомлювати себе як особистість, берегти її в собі, а й поважати особистості інших людей. Зрозуміло, що в процесі навчання необхідно як враховувати ті зміни, які з’являються в підлітковому віці, так і створювати умови для поглиблення та розширення саме позитивних змін.