Технології модульно-рейтингової системи контролю навчальної успішності

Модульно-рейтингова система — організаційно-методична форма навчання. В ній зберігаються традиційні форми занять (уроки, лекції тощо), навчальні групи (класи), однак здійснюється інше функціональне навантаження. Наприклад, якщо тривалість модуля — 20 год., то таке заняття може тривати упродовж 900 хв., під час якого визначені стратегічні цілі і завдання, що доводяться до відома студентів (учнів) і сприймаються ними як свої, продукуються мотиваційні внутрішні й зовнішні спонуки, використовуються методи, організаційні форми і засоби навчання та контроль за результатами успішності. В основу модульно-рейтингової системи навчання покладено принцип накопичення оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік) і за різнобічну діяльність. Сума цих оцінок виступає в ролі кількісного показника якості роботи суб’єкта навчання порівняно з успіхами інших. Водночас вона може відображати не тільки якість набутих ним знань і вмінь, а й його творчість у роботі, активність, самостійність тощо.

Модульно-рейтингова система навчання й оцінювання успішності навчання дає можливість поєднати в собі всі пе­реваги традиційних способів контролю і звести до мінімуму недоліки кожного з них. Вдається усунути «екзаменаційний стрес», стимулюється систематична самостійна робота, встановлюється регулярний зворотний зв'язок, посилюється мотивація, активізується навчально-пізнавальна діяльність, зростає можливість раціонального управління навчанням, регулюється тижневе навантаження, поліпшуються умови для диференціації навчання, збільшується валідність, об'єктивність і надійність підсумкової оцінки. Ця система сприяє індивідуалізації навчання, зміцненню знань, вносить у навчання елемент змагання.

Модульно-рейтингова система широко використовується у Західній Європі і США, а впродовж останніх років активно запроваджується у навчальних закладах країн СНД.

У США ця система була введена ще наприкінці 50-х років. Вона включає:

1. Оцінку в балах усіх результатів навчання при поточному, проміжному і підсумковому контролі знань, підсумовування їх і визначення за цією сумою рейтингу кожного учня (студента) за семестр чи інший навчальний період.

2. Підсумок тижневих заліків.

3. Систему залікових годин: індекс успішності при цьому визначається перемножуванням оцінок за кожний пройдений курс на кількість залікових годин.

Наведемо конкретний приклад¹⁰¹. Для оцінювання знань студентів першого курсу Каліфорнійського технологічного інституту (м. Пасадена, США) застосовуються такі оцінки: це або «Р», то означає «раssed» (складено), або «F» — «failed » (не складено). Так звана тимчасова оцінка «І» — «incomplete» (не завершено) виставляється як першокурсникам, так і студентам старших курсів.

Існує оцінка (також тимчасова) «Е»: вона виставляється, коли вивчення курсу продовжується, знання студента лише трохи нижчі, аніж цього вимагає оцінка «Р», й до того ж він постійно, стабільно працює, і з часом «Е» автоматично може бути замінена на «P», якщо наприкінці наступного семестру студент успішно складе іспит, або ж на «F», якщо йому цього зробити не вдасться. Оцінка «F» не може виставлятися два семестри підряд, а також за останній семестр вивчення курсу.

Якщо першокурсник приступає до вивчення курсу, де викладач літерами відзначає успішність, тоді в реєстраційній формі виставляється літера «Р» за всі здані види контрольованих завдань; відсутність оцінки враховується при підрахунках середньої узагальнюючої оціночної одиниці.

Для всіх студентів старших курсів ставляться оцінки — літери, що вказують на характер роботи студентів: А — «відмінно», В — «добре», С — «задовільно», Д — «погано», незадовільно; Е — «умовно», F — «не здано», І — «не завершено». Коли ж використовується оцінювання типу «склав/не склав», тоді виставляється оцінка «Р».

Кожного семестру студент може обрати певний курс, який не є обов’язковим для одержання ступеня, і складати його на основі «склав/не склав», якщо оцінювання в літерах не передбачено. Для такого вибору треба заповнити картку курсу за вибором на оцінку «склав/не склав» і здати її в офіс реєстрації успішності до зазначеного терміну. Студент може переглянути свій вибір, змінити його, але лише до зазначеного терміну. Вибір має бути узгоджений і підписаний куратором (радником) студента. Викладачеві курсу лише повідомляють про вибір, він підписує картку і не може заборонити студенту зробити саме цей вибір.

На сьогодні вже набутий значний досвід рейтингової системи організації навчання та оцінки його результатів у вищих школах України. При цьому в основу рейтингової системи навчання та оцінки його результатів найчастіше закладається принцип поопераційної звітності студентів і накопичувальної (рейтингової) системи оцінки рівня їхніх знань, умінь і навичок.

В основі системи поточного і підсумкового контролю успішності навчання студентів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана – системна і систематична оцінка дій та результатів дій студентами над завданнями до кожної теми навчальної дисципліни упродовж всього навчального року (поточний контроль) та оцінка рівня засвоєння основних положень дисципліни на іспиті (підсумковий контроль).

Підсумкова оцінка успішності засвоєння дисципліни складається з поточної та екзаменаційної оцінки, що відповідає пропорції 40 та 60 балів у 100-бальній шкалі для дисципліни в цілому.

Основу поточного контролю становить систематичне оцінювання якості виконання студентом певних завдань до тем навчальної програми, більшість з яких – це самостійна робота студента; робота на практичних заняттях та оцінка діяльності під час індивідуально-консультативної роботи студентів і викладача. Об’єктами поточного контролю є якість виконання завдань для самостійної роботи, контрольних завдань з поточного модульного контролю та систематичність і активність роботи студентів на лекціях і практичних заняттях.

Оцінювання якості (результатів) та дій студентів під час засвоєння дисципліни здійснюється з урахуванням складності та якості виконаних завдань. Підсумковий бал за результатами поточного модульного контролю оформлюється під час останнього практичного заняття відповідного семестру.

Підсумковий іспит розглядається як елемент системи контролю, що дає можливість оцінити рівень опанування студентом основних складових програм дисципліни. Предметом оцінювання успішності засвоєння дисципліни на іспиті є виконані письмові екзаменаційні завдання.

Підсумкова кількість балів з дисципліни розраховується як сума балів поточного контролю та іспиту, виражених у нормативній шкалі університету.

Одним з важливих аспектів інтеграційних процесів, які відбуваються в європейському освітньому просторі, є введення в державах-учасницях цих процесів двоступеневої системи навчання і нових технологій її реалізації.

Основний зміст Болонської декларації полягає в тому, що країни-учасниці зобов'язалися протягом 10 років (до 2010 р.) привести свої освітні системи у відповідність до єдиного стандарту. Одним з положень, на яких розбудовується Болонський процес, є запровадження загальноєвропейської системи визначення трудомісткості навчальної діяльності.

Дотепер у різних країнах Європи застосовувалися свої, національні системи визначення трудомісткості роботи з опанування навчального плану. В одних випадках це були академічні години, в інших — астрономічні. Для одних країн показник становив 54 години, для других — 25, третіх — 36 го­дин і т. д.

Унормувати цей процес має запровадження системи ЕСТS, назву якої можна перекласти як - Європейська система перезарахування залікових кредитів. Вона пе­редбачає введення системи обліку навчального навантаження, зрозумілої для всіх європейських країн. Кредити ЕСТS відображають загальне наванта­ження студента при вивченні певного курсу або якоїсь його частини (блоку), а також яку частину загального річного навчального навантаження займає певний курс (або блок курсу) в навчальному закладі, що визначає кредити. При використанні ЕСТS навчальний рік еквівалентний 60 кредитам. Якщо дисципліна має, наприклад, 12 кредитів, то це означає, що студент повинен присвятити її вивченню п'яту частину річного ресурсу часу (60 кредитів). Кредити враховують всі види навчальної роботи (лекції, семінари, лабораторні заняття, заліки, самостійну роботу, екзамени, практику тощо) і забезпечують уніфікова­ний підхід до визначення трудомісткості освітньої діяльності студента. З часом у країнах Болонської конвенції планується ввести єдиний загальноєвропейський стандарт - додаток до диплома студента, в якому записи будуть робити в залікових одиницях ЕСТS, що матимуть однакову "ціну" по всій Європі.

Складовою системи ECTS є не тільки кредити, а й уніфікована шкала оцінювання знань студентів (див. табл. 5.8).

Таблиця 5.8

Шкала оцінювання знань студентів за системою ЕСТS

Оцінка ЕСТ8	Значення оцінки
А	Відмінно (видатна робота з мінімальними помилками)
В	Дуже добре (вище середнього стандарту, але з деякими поши­реними помилками)
С	Добре (в цілому хороша робота, але з помітними помилками)
D	Задовільно (пристойно, але зі значними помилками)
Е	Достатньо (задовольняє мінімальні вимоги)
FX	Не прийнято (необхідне доопрацювання)
F	Не прийнято (необхідно переробити)

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульної організації навчального процесу та використання кредитів ЕСТS для обліку навчального навантаження студентів. При чому рейтинг – не є обов’язковою вимогою кредитно-модульної системи організації навчання. Однак використання рейтингової системи оцінювання значно доповнює кредитно-модульну систему організації навчання, робить більш об’єктивною систему оцінювання, створює додаткову можливість навчання через внесення духу «значення», конкурентності.

Зауважимо, що хоча модулі, кредити і рейтинги – сучасні засоби організації навчального процесу, жодна, навіть гарно продумана та чітко побудована система навчання не надасть очікуваний ефект за умов відсутності гуманного підходу до суб’єкта навчання, нехтування його потребами, бажаннями та досвідом, реалізації навчання заради контролю, оцінки, а не для розвитку особистості учня, набуття ним освіти. І, в свою чергу, історія містить безліч прикладів ефективного навчання без використання рейтингово-модульних підходів. Тільки поєднання мистецтва навчання і технології може надати бажаний ефект у будь-якій сфері, зокрема сфері освітньої діяльності.

Завдання до теми

1. Як називається етап контролю, на якому відбувається формалізація результатів порівняння фактичного стану об’єкту та стандарту?

2. Напишіть, у яких формах може реалізуватися підсумковий вид зовнішнього контролю?

3. Порівняйте форми, види та методи контролю. Визначте спільне та відмінне між ними.

4. Обґрунтуйте доречність використання в навчальному процесі самоконтролю.

5. Який із підходів – порівняльний, особистісний чи нормативний – є найбільш травмуючим для психіки тих, хто навчається і чому? В який випадках краще використовувати особистісне оцінювання?

6. Спробуйте пояснити, чому в навчальному процесі не бажано використовувати опосередковану оцінку?

7. Наведіть аргументи “за” і “проти” застосування оцінок у навчанні.

8. Наведіть приклад будь-якої типової суб’єктивної помилки оцінювання із своєї навчальної практики. Охарактеризуйте її.

9. Оберіть будь-яку тему з курсу “Психологія діяльності та навчальний менеджмент”, узгодьте її з викладачем та підготуйте дидактичний тест для контролю її засвоєння. Опитайте не менше 10 осіб за цим тестом (намагаючись опитувати учнів з різною успішністю). Перевірте якість тестових завдань.

10. В чому полягають суть та особливості модульного навчання?

11. Чим обумовлено запровадження рейтингової системи оцінювання навчальної діяльності? Які її переваги та умови використання?

Рекомендована література

• Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: Модульне навчання / Навчальний посібник. - К.: ІСДО, 1993. - 220с.

• Булах І. Методи контролю та оцінювання рівня знань / Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України. - К.: Видавничий дім «КМ Асаdemia», 1997. - С. 169 - 185.

• Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавничий центр "Академія", 2001. - С. 294-299, 351-358.

• Колот А. Реалізація основних принципів Болонської декларації при підготовці фахівців економічного профілю / Вища школа. – 2004. - №2-3.

• Майоров А. Н. Теория и практика создания тестов для системы образования. – М.: Интеллект-центр, 2002. – 296 с.

• Михайличев Е.А. Дидактическая тестология. – М.: Народное образование, 2001. – 432 с.

• Паращенко Л.І. Тестові технології у навчальному закладі: Метод. Посібник / Л.І. Паращенко, В.Д. Леонський, Г.І. Леонська; Наук. Ред. О.І. Ляшенко – К.: ТОВ “Майстерня книги”, 2006. – 217с.

• Рассел Т. Навыки эфективной обратной связи. - СПб.: Питер, 2002. - 176с.

• Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. – СПб: ЗАО “Издательство”Питер”, 1999. – 416с.

• Сікорський П.І. Модульно-рейтингова система навчання у ліцеях. Навч.-методичний посібник. – Л.: «Академічний Експрес»., 1997. – 96 с.

• Фридман Л.М. Педагогический опыт глазами психолога: Кн. Для учителя. – М.: Просвещение, 1987. – С.177-222.

• Челышкова М.Б. Теория и практика конструирования педагогических тестов: Учебное пособие. – М.: Логос, 2002. – 432 с.