Принципи і умови застосування навчального рейтингу

Рейтинг дослівно з англійської – це оцінка, деяка числова характеристика якого-небудь поняття. Зазвичай під навчальним рейтингом розуміють «накопичену оцінку» або оцінку, що враховує «передісторію», тобто результат роботи учня упродовж певного часу, наприклад, семестру. Існує і такий варіант тлумачення поняття «рейтинг» - індивідуальний кумулятивний індекс.

У практиці вищої школи, де рейтингова система використовується найчастіше, рейтинг – це деяка числова величина, яка виражена, як правило, у багатобальній шкалі (наприклад, 20-бальній або 100-бальній), і яка інтегрально характеризує успішність і знання студента з одного чи декількох предметів упродовж певного періоду навчання (семестр, рік).

Навчальний рейтинг поділяється на різні види:

• рейтинг з дисципліни, що враховує поточну роботу студента і його результати на іспиті, заліку;

• сукупний семестровий рейтинг, що відображає успішність студента з усіх предметів, які вивчаються в даному семестрі;

• заключний рейтинг з циклу споріднених дисциплін, які вивчаються упродовж певного періоду;

• інтегральний рейтинг за певний період навчання, який відображає успішність студента в цілому упродовж якогось періоду навчання.

Загалом у вищих навчальних закладах України застосовуються різні варіанти рейтингового контролю, що зумовлено новизною проблеми, специфікою навчальних дисциплін, різними підходами до вирішення проблеми.

Загальні принципи побудови рейтингової системи та її функціонування у вищій школі:

• кожна навчальна дисципліна і робота студента з її опанування оцінюються в залікових одиницях, сумою яких визначається рейтинг;

• обов'язково ведеться облік поточної роботи студента, який потім відображається в підсумковій оцінці (у залікових одиницях);

• обов'язково враховуються особливості викладання різних предметів (складність, значення даної дисципліни в навчальному плані). Цей показник називають вагомим коефіцієнтом або множником складності;

• використовуються різні види контролю (вихідний, поточний, проміжний, підсумковий);

• навчальний рейтинг студента за семестр або за рік визначається як середньоарифметичне від рейтингу з кожної дисципліни.

Що нового привнесла рейтингова система в організацію навчального процесу?

1) реальнішими стали можливості порівнювати успішність і творчий потенціал тих, хто навчається;

2) зникає загроза упередженого підходу до оцінки знань;

3) вступають у силу фактори заохочення до праці;

4) зростає відповідальність того, хто навчається, за результати навчання;

5) індивідуалізація навчання стає реальністю;

6) зникає «штурмівщина» (виконання всього обсягу робіт в останній термін);

7) зникає проблема відвідування занять як така;

8) реальною стає можливість для студентів продовжити семестр за рахунок екзаменаційної сесії або ж вивільнити час на додаткові заняття за інтересами;

9) викладач перестає бути в аудиторії наглядачем, адже в ній панує дух співробітництва.

У чому полягають переваги застосування навчального рейтингу?

• навчальний рейтинг активізує самостійну роботу, робить її ритмічною і систематичною протягом семестру;

• збільшується мотивування навчальної праці та стимулювання самостійності, ініціативності відповідальності, творчості, що особливо важливо в умовах переходу до ринкової економіки;

• орієнтація на пошук, а отже й на всебічне розкриття задатків і здібностей;

• підвищення об'єктивності оцінки знань, майже повне унеможливлення залежності від вдалої чи невдалої відповіді на заліку чи екзамені;

• значне зменшення психологічного навантаження під час іспиту;

• реальна можливість індивідуалізації навчання та диференційованого підходу до тих, хто навчається;

• можливість реально допомогти тим, хто навчається, раціонально розподілити їхнє навчальне навантаження протягом всього періоду навчання, особливо під час підсумкового контролю.

Умови застосування навчального рейтингу:

• готовність суб’єктів навчання (тих, хто навчається; тих, хто навчає);

• ґрунтовне організаційно-методичне забезпечення;

• запровадження самостійної роботи;

• проведення необхідної підготовчої роботи;

• впровадження модульного навчання;

• налагодження обліку у формі спеціальних таблиць (бланків);

• застосування тестової перевірки знань.

Сьогодні рейтингова система поширена в багатьох вищих навчальних закладах. Водночас, було б помилково вважати цю систему досконалою. Вона спонукає студента насамперед набрати потрібний бал, а не глибоко засвоїти навчальний матеріал, навчити розв’язувати завдання. Також ефективною вона буде лише в межах усього навчального закладу, а не окремих факультетів, кафедр і викладачів. Інакше порушиться принцип єдиних вимог і критеріїв оцінювання, відбудеться перерозподіл навчального навантаження студентів одними кафедрами за рахунок інших або збільшення загального навчального навантаження студентів.

Необхідний принциповий прорив у системі оцінки знань студентів, запровадження цілісних модульно-рейтингових технологій контролю навчання.