5.4. Модульно-рейтингова система контролю і оцінювання навчальної діяльності Недоліки традиційної системи контролю і оцінювання успішності навчання

До недавніх часів у вітчизняній освіті використовувалася традиційна система контролю і оцінювання успішності навчання. Основними особливостями цієї системи контролю є:

• перевага підсумкового контролю в оцінюванні;

• чотирьохбальна система оцінки навчальних досягнень («незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно» - у ВНЗ; «2», «3», «4», «5» - у ЗСШ);

• домінуюча роль вчителя (викладача) при оцінюванні;

• перевага усних, вибіркових форм контролю (опитування за журналом);

• контроль служить в основному перевірці засвоєних знань.

Така система контролю неминуче вступила у протиріччя з сучасними вимогами до освіти. Основний її недолік – слабке сприяння активній і систематичній роботі учнів. Переважно підсумкове оцінювання (особливо у вищій школі) призводить до того, що студент перестає виконувати завдання систематично і відкладає їх виконання на «останній момент» (звичайно, якість такої роботи часто є незадовільною через обмеженість часу). З іншого боку, підсумковий контроль «усереднює» всіх – і тих, хто систематично і старанно працював протягом всього процесу навчання, і тих, хто вперше згадав про навчання лише на екзамені. Все вирішує випадок – вдалий білет, настрій викладача, наявність допоміжних джерел («шпаргалка») тощо.

Внаслідок цього одним із найважливіших об’єктів реформування у вітчизняній освіті стає контрольно-оцінювальна діяльність. Першим кроком стало введення 12-бальної системи оцінки у загальноосвітній середній школі. Сьогодні активно запроваджується система тестового контролю знань. Однак найперспективнішим напрямком реформування вітчизняної системи контролю стає запровадження модульно-рейтингової технології навчання, яка є альтернативою до традиційної системи навчання й оцінювання навчальної успішності. ЇЇ основними поняттями є: модуль, модульна програма і рейтинг.

Поняття навчального модулю та особливості організації модульного навчання

Семантичний зміст терміну «модуль» (від лат. modulus – міра) означає функціональний вузол навчального процесу, завершений блок інформації.

Дидактичний зміст поняття «модуль» неоднозначно тлумачиться у зарубіжній і вітчизняній педагогіці. Наприклад, у дослідженнях американських учених - модуль – це завершене навчальне заняття, що триває 15-20 хвилин, з цілісним дидактичним змістом і різноманітністю організаційних форм навчання. Це дає змогу задіяти упродовж дня до 24 модулів - для великих (понад 100 осіб), середніх і невеликих (до 12 осіб) груп суб’єктів учіння. Паралельно практикується і індивідуальне навчання.

У практиці німецької освітньої системи модуль – це програмно-змістова одиниця відносно завершеного циклу навчання, яку характеризує дидактична адаптованість цілей, форм, методів і засобів навчання.

Навчальний модуль у практиці організації навчання в умовах України розглядається як: а) змістова одиниця вимірювання навчальної інформації; б) відносно цілісний комплекс навчальних елементів, що складаються з окремих чи інтегрованих дисциплін, або їх розділів, сукупності тем чи окремих питань.

Засвоєння навчального модуля вимагає від суб’єктів навчання певної доцільно обраної сукупності розумових операцій, практичних дій, способів узагальнення та застосування.

Навчальні модулі формуються за такими вимогами:

• логічне компонування навчального матеріалу;

• навчальний модуль складається з кількох компонентів (міні-модулів), які передбачають різнобічне вивчення кожного фундаментального поняття або їх групи;

• модульне навчання передбачає інтеграцію різноманітних методів і форм;

• кожний компонент (міні-модуль) реалізується у двох основних формах навчання: класній (аудиторній) та домашній (самостійній).

Сутність модульного навчання полягає у тому, що учень самостійно працює над запропонованою навчальною програмою, яка включає мету, завдання і план дій, банк інформації, методичне забезпечення поставлених дидактичних цілей.

Модульне навчання здійснюється на принципах модульності; виділення із змісту навчання певних елементів.

Реалізація принципу модульності передбачає дотримання таких правил:

1) навчальний матеріал конструюється таким чином, щоб повністю забезпечити досягнення кожним учнем поставлених перед ним дидактичних цілей;

2) навчальний матеріал має бути завершеним блоком;

3) відповідно до навчального матеріалу інтегруються різні види і форми навчання.

Ідея модульного навчання виникла за кордоном наприкінці шістдесятих років ХХ ст.

За таким принципом організовують навчання, наприклад, у школі Ховарда (США), де підручник замінено індивідуальними навчальними матеріалами у поєднанні з комп’ютером і багатофункціональними інформаційними системами. Кожний учень має персональне місце, де він самостійно працює над вивченням матеріалу з усіх предметів. Вчителі надають йому індивідуальні консультації. Навчальний матеріал з кожної дисципліни розбивається на логічно завершені частини («пейси»), які адаптуються до індивідуальних особливостей дитини. Просування вперед можливе лише за умови певного засвоєння попереднього матеріалу. Для цього наприкінці кожного «пейса» проводиться самоперевірювальні контрольні тести. Якщо учень не справився з контрольною роботою, йому необхідно буде повторити вивчення навчального матеріалу.

У практиці роботи середніх і вищих навчальних закладів існують різні підходи до організації модульного навчання, водночас є й спільні риси:

1) основою модульного навчання є завершений блок навчальної інформації (модуль);

2) модульне навчання, як правило, супроводжується рейтинговою системою оцінювання знань у різних модифікаціях.

Чим викликано впровадження в організацію навчального процесу середньої і особливо вищої школи модульних технологій навчання?

Основними передумовами їх запровадження вважають необхідність:

• активізувати навчальну діяльність учнів (студентів), замінивши малоефективне об’єкт-об’єктне передавання знань на самостійне оволодіння ними учнями;

• спонукати суб’єктів учіння до систематичної навчальної праці;

• підвищити особисту відповідальність кожного за набуття фахових знань і вмінь;

• посилення мотивації навчання засобами індивідуалізації.

Для реалізації модульного навчання складається модульна програма. Модульна програма з навчальної дисципліни – це поділена на окремі модулі чинна навчальна програма. При її складанні дотримуються принципів:

• цільового призначення інформаційного матеріалу;

• поєднання комплексних інтегрованих й часткових дидактичних цілей;

• повноти навчального матеріалу у модулі;

• відносної самостійності елементів модуля;

• реалізації зворотного зв’язку.

Для організації модульного навчання важливо:

• розподілити теми за модулями і скласти модульну програму;

• розробити рейтингові оцінки з предмета, методи поточного контролю знань і вмінь з модулів;

• розробити систему контролю на початку вивчення дисципліни і наприкінці;

• передбачити методи активізації навчання з конкретної дисципліни;

• здійснити аналіз успішності й визначити загальну рейтингову оцінку з предмета.

Нині поряд із традиційною чотирьохбальною системою оцінки знань особливо у вищій школі дедалі популярнішою стає рейтингова система.

Навчальні заклади ведуть пошук досконалішої системи оцінювання різних видів навчальної роботи під час вивченння модулів і розрахунку рейтингового показника за чверть, семестр і рік у цілому.