Рефлексія та зворотний зв’язок

В контексті управлінського підходу до навчання особливого значення набуває усвідомлене формування інтересу до процесу здобування знань, рефлексії розумової і практичної діяльності як тих, кого навчають, так і тих, хто навчає. Під рефлексією в психології розуміють процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів (від лат. reflexio – звертання назад). Педагогічна рефлексія припускає спрямованість на осмислення й усвідомлення навчальної діяльності, її цілей, змісту, результатів і методів шляхом спостереження й аналізу своїх дій суб'єктами навчання. Об'єктивною основою цьому може стати вимір характеристик навченості на всіх етапах, порівняння її з необхідними нормами і визначення шляхів їхнього досягнення. Рефлексія того, кого навчають, базується на його самовизначенні при зіставленні своїх норм, потреб і здібностей із зовнішніми і приведення їх потім у відповідність. Рефлексія викладача заснована на зіставленні сукупних результатів навчання із соціальними вимогами, аналізі ефективності кожного з елементів дидактичної системи, визначенні їхніх діючих факторів і ступеня їх диференційованого й інтегрального впливу на навченість. У результаті такого аналізу виникає можливість оперативного керування навчальним процесом, загальної, особливої й індивідуальної корекції.

Отже, для того, щоб усвідомлювати структурні компоненти та результати контрольно-оцінного акту, необхідно систематично здійснювати зворотний зв’язок, під яким будемо розуміти процес порівняння рівня виконання завдання тим, хто навчається, із установленим навчальним стандартом. Цей процес неможливий без усвідомлення викладачем особливостей різних видів та форм оцінок в аспекті їх психолого-педагогічного впливу на студентів. За рівнем узагальненості виділяються 3 види оцінок: парціальна; фіксована та інтегральна⁸⁹. Парціальна оцінка - це початкова форма педагогічної оцінки, яка має відношення до окремого знання, уміння або окремого акту поведінки. Існує завжди у вербальній формі судження. Фіксована оцінка відображає проміжні або завершальні успіхи студента, носить більш узагальнений та синтетичний характер. Як правило, має кількісний вираз у вигляді відмітки. І, нарешті, інтегральна оцінка - це педагогічна характеристика, що складається на основі парціальної та фіксованої оцінок. За засобом пред'явлення (презентації) оцінка може бути прямою та опосередкованою. Пряма оцінка - це та, що безпосередньо спрямована до особи, яку оцінюють. Опосередковане оцінювання здійснюється через іншого студента або через оцінку одногрупників. Як правило, саме остання ситуація спричиняє депресуючий вплив на студента та призводить до зміни взаємин між партнерами по опитуванню.

1. І, нарешті, за засобом оціночної стимуляції парціальна оцінка може виступати у 3-х формах: відсутність оцінки, невизначена оцінка та пряма (позитивна або негативна) оцінка. За думкою В.А. Якуніна ухилення від оцінки є найгіршою за своїми психологічними наслідками, тому що не орієнтує людину в результатах її діяльності, дезорганізує поведінку, викликає стан невпевненості, вимагає створювати особистісне оцінювання, покладаючись на досить суб’єктивне тлумачення різних напівзрозумілих ситуацій⁹⁰. Усвідомлення викладачем особливостей психолого-педагогічного впливу на студентів парціальної оцінки дає можливість послабити гальмуючий вплив на тих, хто навчається, контролю та оцінювання.

Зворотний зв'язок дозволяє закріпити те, що було зроблено правильно, і допомагає скласти план дій по виправленню помилок. Зворотний зв'язок може бути застосований тільки там, де є вірні і невірні рішення, де існує об'єктивний стандарт, і той, хто навчається, або досяг його, або ні.

Дійсно, коли учень випробував на практиці вивчений матеріал або відповів на якісь питання, він повинен мати у своєму розпорядженні інформацію, яка підтверджує вірність або помилковість його дій.

У випадку, якщо дійсно були припущені помилки, той, хто навчається, має знати: що його дії невірні; чому вони невірні; як слід поступити вірно; чому необхідно поступити саме так.

Отже, ми з’ясували, що процес отримання зворотного зв’язку інколи провокує виникнення так називаного психолого-педагогічного протиріччя, сутність якого полягаю в тому, що контроль і оцінювання, корисність яких ніхто не заперечує, пов’язані з створенням психотравмуючої ситуації, яка в деяких випадках спричиняє негативний вплив на особистість тих, хто навчається, та гальмує процес навчання. Тому психологічно грамотного педагога характеризує здатність враховувати індивідуальні особливості суб’єктів оцінювання, їх переживання при отриманні різних оцінок та ступінь впливу їх на тих, хто навчається. Треба усвідомлювати, що недосконала система контролю й оцінки, яка склалася давно в інших умовах функціонування освітньої системи, може бути однією із причин неуспішності навчання. Зараз ці умови змінилися, що оголило недоліки, усвідомлення і усунення яких сприятимемо ефективності навчального процесу. До головних недоліків процесу контролю та оцінювання можна віднести такі: 1) використання оцінки як засобу тиску на учнів, що створює напружену обстановку в навчанні; 2) перебільшення ролі оцінки, яка стає головним мотивом і стимулом навчання, що відсуває на другий план учбово-пізнавальні мотиви, деформує мотиваційну сферу учнів та спотворює весь навчальний процес; 3) відображення в процесі контролю та оцінювання зовнішніх кон’юнктурних моментів, що не сприяє формуванню особливої відповідальності учнів за свою навчальну діяльність та її результати; 4) застосування в процесі контролю переважно зовнішньої оцінки, тобто оцінки педагога, що зменшує питому вагу самоконтролю та самооцінки в навчальному процесі та перешкоджає формуванню звички вчитися самостійно.