Оцінки та орієнтовні види завдань

Орієнтовні завдання	Максимальна оцінка
Опрацювання окремих понять, виконання простих психодіагностичних методик, конспект окремих теоретичних питань, участь у виконанні групового завдання тощо.	1
Опрацювання дидактичних текстів, виконання складних психодіагностичних методик, наведення прикладів, самоаналіз, аналіз практичних занять, активна участь у виконанні групових завдань тощо.	2
Розробка блок-схем, опрацювання складних та об’ємних психодіагностичних методик, мікро-викладання, доповідь.	3
Підготовка есе, міні-творів, розробка дидактичних тестів, виконання окремих творчих завдань, перемога в групових завданнях.	4
Проведення ігрових завдань, науково-дослідна робота, розробка групових проектів тощо.	5

Здійснюючи оцінювання, викладач не тільки встановлює рівень відповідності реальних результатів навчання еталонним, але і виховує тих, хто навчається. Тому в практиці оцінювання враховується не тільки нормативний критерій (коли результат контролю оцінюється з погляду встановленої норми/зразка об'єкта, що перевіряється,), але й використовуються порівняльний й особистісний підходи.

При порівняльному підході результат контролю одного учня порівнюється з аналогічним результатом іншого (чи інших) учнів. При особистісному – результат контролю учня порівнюється з минулими результатами цього ж учня і тим самим установлюється динаміка його просування в оволодінні знаннями, що перевіряються, уміннями і навичками.

У практиці навчання найбільш травмуючим для психіки тих, хто навчається, є порівняльний підхід, який може порушувати золоте правило оцінювання (не оцінювати особистість в цілому, а окремі його дії, акти поведінки тощо), носити неетичний і навіть образливий характер, а також псувати міжособистісні взаємини між членами навчальної групи. Даний підхід абсолютно не прийнятний у дорослій аудиторії, де кожен учасник має свій сталий соціальний статус. Найбільше доцільно сполучити нормативний критерій з особистісним підходом. Використання нормативного критерію необхідно для формування адекватної самооцінки тих, хто навчається, а особистісний підхід дуже корисно використовувати в тих випадках, коли учень відстав у силу різних причин, але намагається ліквідувати відставання. Підкреслення його особистісних успіхів, динаміки особистісного розвитку є важливим стимулюючим фактором у навчанні.

Оцінка і відмітка в навчанні. Шкали оцінок і відміток

Оцінка відбиває результати контролю і є інтерпретацією і формалізацією результатів оцінювання. З її допомогою визначається ступінь відповідності результатів діяльності учня нормам. Це основний варіант, але, як ми вже зазначали вище, можливо ще порівняння з результатами інших учнів чи порівняння діяльності і її результатів у сьогоденні і минулому того самого учня. Відповідно варіанти способів оцінювання одержали назви: нормативний, порівняльний і особистісний. Напевно, різні способи оцінювання повинні знайти адекватне застосування в різноманітних технологіях навчання, формах організації діяльності, методах навчання. Можливі різні види представлення нормативної, порівняльної і особистісної оцінок:

1. словесна (письмова чи усна) - вираз оцінки на словах: схвалення чи осуд, рецензія, критика, характеристика, обґрунтування, пояснення, вимова.

2. рухова - вираз оцінки за допомогою різноманітних жестів: кивання головою, поплескування по плечах, потискування руки, аплодування та інше.

3. умовна позначка (відмітка) - вираз оцінки за допомогою умовного знаку: традиційна цифрова відмітка, бали рейтингу, + / -, зараховано / незараховано; "незадовільно", "задовільно", "добре", "відмінно").

4. предметні заохочення (нагороди, призи, грамоти, премії) і покарання (штрафи, “жовті” та “червоні” картки, вилучення з гри).

Види оцінок щільно пов’язані з історією освіти і відображають особливості певного історичного періоду і специфіку певного навчального закладу.

Так, наприклад, в історії освіти найдавнішою є словесна оцінка. Цифрова ж система оцінювання пов’язана з ієзуїтськими школами. У Київській духовній академії першої половини 17 століття використовувалися такі оцінки: навчання добре, надійно бадьоре, охочеретельне, всенадійне, навчання підле, прекепське, малонадійне.⁸³

У школах дореволюційної Росії, в основному, існувала п’ятибальна система оцінювання. Але в кадетських корпусах, окремих жіночих гімназіях застосовувалась 12-бальна система оцінювання (12 - "відмінно", 11 - "вельми добре", 10 - "дуже добре", 9 - 8 - "добре". 7 "досить добре", 6 - "задовільно", 5-1 - "погано").

Часто "оцінка" та "відмітка" вживаються як рівнозначні поняття. Але можна погодитися з Ш.О. Амонашвілі, який вважає, що уподібнення понять "оцінка" і "відмітка" рівносильне ототожненню процесу розв'язання задачі з його результатом. Поняття "оцінки" більш широке, ніж поняття "відмітки" як кількісне відображення оцінки. Крім того, "оцінка" не завжди знаходить своє відбиття у відмітці і, як вже було зазначено вище, може виявитися у похвалі словом, жестом, міміці, короткому судженні, догані, оцінювальному вислові. Різниця між "відміткою" та "оцінкою" знаходить свій прояв у встановленні етапів контролю.

Відмітка (як формалізована оцінка) може знаходити свій вираз у будь-якій системі (100-, 4-х, 5-ти бальній чи за допомогою літер), але у всякому випадку буде діяти так звана “психофізична шкала бажаності” (В.А. Козаков)⁸⁴, в основі якої - узагальнена функція бажаності Харінгтона:

85- 100% виконаного завдання – «дуже добре»;

65-80% – «добре»;

50-60% – «задовільно»;

25-45% – «погано»;

0-20% – «дуже погано».

Психофізична шкала бажаності (ПФШБ) побудована на використанні трьох оціночних понять (“погано”, “задовільно”, “добре”) і ступеня їх інтенсивності (“дуже погано”, “дуже добре”). Наочно її можна відобразити за допомогою рис. 5.1.

Дуже погано	Погано	Задовільно	Добре	Дуже добре

Рис.5.1. Психофізична шкала бажаності (ПФШБ)

Саме на цій основі і формуються різні шкали оцінок і відміток у різних країнах (див. табл. 5.3).

Хоча, як ми могли переконатися, існує певна упорядкованість в шкалах оцінок і відміток, які використовуються в різних країнах, ще дотепер не вщухає дискусія про їх необхідність, обговорюється зміст понять “гарна”, “погана” оцінка, багато хто з психологів і педагогів пропонують взагалі від них відмовитися.

Так, в Україні дискусія про доцільність застосування оцінок у навчанні почалася ще більш 100 років тому. Тоді відомий педагог С.И. Миропольський пророчив: «Смерть балам – неминуча; не сьогодні, тоді завтра, але дні їх полічені».

Однак спроб замінити існуючу систему оцінки знань учнів було багато, але поки ще жодна з них не затвердилася.

Наприклад, в травні 1918 року постановою Народного комісаріату “Про відміну оцінок” були ліквідовані оцінки і разом з ними екзамени і впроваджені простіші форми обліку і контролювання успішності учнів: особливі зошити обліку, червоні і чорні дошки, “соціалістичне змагання”. В результаті спостерігалося різке погіршення навчальних результатів.

Пізніше, відомий грузинський педагог Ш.О. Амонашвили зовсім відмовився від бальної системи оцінок і замінив її “змістовною оцінкою”, розгорнутими характеристиками навчання школярів, тобто він виключив відмітки, але не оцінки. Однак за багато років цей цінний грузинський експеримент так і не був розповсюджений на середні і старші класи.

Таблиця 5.3

Шкали оцінок і відміток⁸⁵

ПФШБ	Україна (національна шкала)		Україна (з урахуванням вимог Болонської декларації)		ФРН		Франція		Канада
	Оцінка	Відмітка	Оцінка	Відмітка	Оцінка	Відмітка	Оцінка	Відмітка	Оцінка	Відмітка
Дуже добре	Відмінно	5	Відмінно	А	Дуже добре	1	Відмінно	16-20	Блискуче	4,5 А+
									Відмінно	4 А
									Дуже добре	3,5 В+
Добре	Добре	4	Добре	В, С	Добре	2	Добре	11-15	Добре	3 В
Задовільно	Задовільно	3	Задовільно	D, Е	Задовільно	3	Задовільно	6-10	Задовільно	2,5 С+
					Достатньо	4			Достатньо	2 С
Погано	Незадовільно.	2	Незадовільно з можливістю повторного складання	FX	Недостатньо	5	Погано	0-5	Погано	1,5 D+
Дуже погано			Незадовільно з обов’язко- вим повторним вивченням дисципліни	F	Незадовільно	6			Дуже погано	1 D
									Провалено	0 F

Дані приклади свідчить про те, що система навчання без відміток придатна хіба що для початкових класів і не підходить для навчання підлітків та юнаків. Отже, якась форма відміток повинна використовуватися. Інша справа, що така відмітка, за думкою В. А. Сухомлинського, не повинна “ловити учнів на незнанні, треба домогтися, щоб вони довідалися, зрозуміли, справилися з роботою, і лише тоді ставити оцінку; оцінка не може бути покаранням, засобом примусу, погрозою, оцінка завжди говорить про успіх».Отже, йдеться про найбільш придатні способи оцінки.

І ось що думають про це студенти КНЕУ (із виступу студента на науковій студентській конференції): “Дуже важливо коментувати виставлені оцінки і ставити їх так, щоб у студентів не виникло сумнівів у їхній правильності, і тим більше неприпустимо доводити справу до образи, озлоблення чи конфлікту. Ні в якому разі не можна помилки і незнання студентів перетворювати в предмет глузування і злісного самовдоволення. Глузування і злостивість ніколи не були стимулами до вдосконалювання, скоріше, навпаки. При оцінюванні відповіді завжди повинне бути розуміння студента. І якщо студент заслуговує, дуже важливо висловити йому похвалу. Похвала має бути, звісно, стримана, на кшталт: «Ви відповідали не зовсім добре, але краще, ніж минулого разу» і т.п. Важливо знайти добре слово для студента. Іноді все сказане викладачем повинне бути просто не до кінця оголеною правдою”.

Отже, контроль є одним із найважливіших компонентів процесу навчання. Успішність його визначається реалізацією основних вимог до його організації: об’єктивність, регулярність проведення, гласність перевірки, оцінки, етичність ставлення до тих, хто навчається, оптимальний вибір методів здійснення контролю. Взагалі, основне завдання педагога в оціночній діяльності - все більше звертати увагу учнів на вдосконалення їх навчальної діяльності, на поглиблення та зміцнення мотивів пізнання; закріплювати в учнях віру в свої сили, втягуючи в співробітницькі форми спілкування і розвиваючи в них самостійність та почуття вільного вибору.