Структура контролю навчальної діяльності

Зараз, коли ми з’ясували, що контрольно-оцінний компонент є важливою складовою частиною навчальної діяльності, можемо перейти до безпосереднього розгляду самого цього компоненту. Контроль – це складна діяльність, що складається із окремих актів або операцій. Різні дослідники виділяють різні структурні компоненти контролю. Нам здається достатньо обґрунтованою точка зору Л.М. Фрідмана⁷⁷, який вважає, що вся контрольно-оцінна діяльність складається із окремих актів контролю і оцінки. В кожному такому акті завжди є об’єкт контролю і оцінки та еталон, з яким порівнюється об’єкт. Отже контроль і є процесом порівняння, встановлення спільного або різниці між об’єктом та еталоном. Результати цього порівняння оцінюються, для чого обирається критерій (або критерії). Результат оцінювання формулюється або у формі розгорнутої оцінки (характеристики), або у формі умовного знаку (відмітки). Окремий контрольно-оцінний акт може відбутися і без наявності всіх його складових.

Приклад 1. Вчитель української мови, бажаючи встановити, як учні використовують вивчені орфографічні правила у своїй поточній письмовій роботі, зібрав в них зошити з різних навчальних предметів. Дома він перевірив ці зошити, але ніяких відміток в зошитах не виставив і усно на уроці ніяк виконання завдання не прокоментував, хоч для себе він такі оцінки зробив і навіть зафіксував.

У даному випадку контроль учитель здійснив, еталоном оцінювання для вчителя є орфографічно правильне письмо, об’єктом – реальне письмо учнів в зошитах з інших предметів, результат контролю теж є – це представлення вчителя про практичне використання учнями пройдених ними правил, але процесу оцінювання (для учнів) у даному акті немає. В результаті тільки у вчителя склалося певне уявлення про сформованість вміння учнів орфографічно правильно писати, на основі чого він намічає шляхи корекції своєї роботи з ними. Ще один приклад:

Приклад 2. Вчитель, проводячи урок, ставить перед учнями запитання, що вимагають однозначної відповіді. При цьому він одразу ж оцінює ці відповіді у формі схвалення (“Правильно”, “Точно”, “Молодець”) або несхвалення (“Невірно”, “Хіба так?”, “Подумай ще”). На цьому ж уроці, слідкуючи за поведінкою учнів, вчитель робить їм зауваження, що оцінюють їх поведінку: “Петров, ти заважаєш вести урок”, “Іванов, припини займатися сторонніми справами”.

У всіх цих випадках контроль є, але він здійснюється скрито, неявно, а оцінна діяльність хоча і відбувається явно, але не розгорнуто, а одномоментно. В процесі цієї діяльності відбувається корекція відповідей учнів.

З приведених прикладів випливає, що в більшості випадків у контрольно-оцінний акт варто включити ще один процес, а саме коректувальний. Отже, контрольно-оцінний акт складається не з двох, а з трьох, як правило, взаємозалежних процесів: контрольного (перевірочного), оцінного і коректувального. При цьому, як видно з приведених вище прикладів, контрольний і оцінний процеси можуть проходити неявно, сховано, а коректувальний процес проводиться лише у випадку виявлення якої-небудь розбіжності результатів з еталоном контролю.

Отже, ми приєднуємося до думки Л.М. Фрідмана⁷⁸, який вважає, що контрольно-оцінний акт за своєю структурою складається з наступних елементів: а) ціль контрольно-оцінного акта (яка збігається з певними завданнями: перевірити, оцінити, діагностувати, навчити, стимулювати учнів або корегувати знання та вміння тих, хто навчається); б) об'єкт контролю, оцінки і корекції, що являє собою реальний результат навчальної діяльності – знання чи вміння тих, хто навчається; в) еталон, з яким порівнюється, звіряється об'єкт, тобто ідеальний результат навчальної діяльності, зразок, з яким порівнюються реальні (фактичні) результати, що демонструються учнем; г) результат контролю, який являє собою реалізацію цілей контролю; д) критерії оцінювання, тобто параметри еталона, або ідеального результату навчання (вміння учнів), правильність (відсутність помилок), якість, швидкість, своєчасність виконання та інше; е) оцінювання – встановлення рівня відповідності реальних результатів навчання еталонним; ж) оцінка – інтерпретація і формалізація результатів оцінювання; з) корекція – зміна навчальних цілей, способів навчальної роботи у відповідності з отриманими результатами; і) результат корекції як новий об'єкт контрольно-оцінної діяльності.