Особливості управління педагогічними системами

Управління виступає загальним критерієм виділення структурних елементів будь-якої соціальної системи, зокрема й педагогічної. Саме шляхом управління реалізується ціль, котра стоїть перед соціальною системою та котра визначає характер її функціонування і розвитку (В.Г.Афанасьєв). На думку В.О.Якуніна проблеми навчання та виховання належать до числа тих, розробка яких сьогодні наполегливо вимагає системного підходу. За його визначенням педагогічні системи є реальними (за походженням), соціальними (за субстанціональною ознакою), складними (за рівнем складності), відкритими (за характером взаємодії з зовнішнім середовищем), динамічними (за ознакою мінливості), імовірнісними (за способом детермінації), цілеспрямованими (за наявністю цілей), здійснюючими самоуправління (за ознакою керованості)¹.

Педагогічна система – це соціально зумовлена цілісність взаємодіючих на основі співробітництва між собою, оточуючим середовищем і його духовними й матеріальними цінностями учасників педагогічного процесу, яка є спрямованою на формування та розвиток особистості. Педагогічну систему являє собою і освітній навчальний заклад, і цілісний педагогічний процес, в якому процес навчання є підсистемою і також розглядається як система. У свою чергу навчальне заняття теж є складною системою, виступаючи підсистемою процесу навчання. Сучасні дослідники по-різному представляють структуру педагогічної системи. Розглянемо три підходи.

Є.Л.Белкін представляє педагогічну систему таким чином (рис.1.1).

Рис. 1.1. Педагогічна система

На рис. 1.2 можна побачити структуру педагогічної системи за В.Я.Сквирським.

Рис. 1.2. Структура педагогічної системи за В.Я.Сквирським.

Система, запропонована Н.В.Кузьміною, характеризується перетином вертикальних та горизонтальних зв’язків між усіма її елементами (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Система, запропонована Н.В.Кузьміною

Бачимо, що які б відмінності не мали розглянуті системи, всі вони містять такі обов’язкові складові, як ціль, суб’єкти педагогічного процесу (педагоги і ті, хто навчаються) та способи чи умови взаємодії між ними. Для забезпечення найкращого рівня функціонування та розвитку педагогічних систем, упорядкування процесів та станів в них, нейтралізації деструктивних впливів різних стихійних факторів необхідним є управління.

Спільна діяльність навчання та її структура

Розгляд навчання з позицій теорії управління ґрунтується, насамперед, на тому, що воно являє собою спільну діяльність. За В.А.Козаковим, спільна діяльність - це організована система активності індивідів, які цілеспрямовано взаємодіють для створення об’єктів матеріальної та духовної культури. Ознаками спільної діяльності є такі:

• наявність єдиної цілі для всіх учасників;

• необхідність загальної мотивації;

• об’єднання індивідів, що сприймається як єдине ціле;

• розподіл єдиного процесу на окремі операції та закріплення цих операцій за окремими учасниками спільної діяльності;

• узгодженість дій учасників у просторі і часі (темп, інтенсивність, ритмічність);

• єдиний простір та оригінальність виконання індивідуальних дій різними людьми;

• наявність управління спільною діяльністю як засіб узгодження дій учасників.

Отже, спільна діяльність є невід’ємним атрибутом суспільства та основою для виховання і навчання. Водночас в процесі індивідуального розвитку людини має відбуватися становлення її як суб’єкта спільної діяльності. Процес навчання являє собою спільну діяльність багатьох його учасників. Координація і об’єднання їх зусиль вимагають постійної взаємодії між ними. Узгодження спільних дій, організація взаємодії досягаються завдяки спілкуванню, через встановлення вертикальних та горизонтальних каналів формальних та неформальних комунікацій між учасниками педагогічного процесу. Управління навчанням являє собою координацію роботи учасників спільної навчальної діяльності для реалізації поставлених цілей.

Для ефективного управління будь-якою діяльністю треба ґрунтуватися на її особливостях. Охарактеризуємо навчальну діяльність як різновид спільної діяльності. Навчальна діяльність – це специфічний вид людської діяльності, прямо спрямований на зміну її суб’єкта (приріст досвіду того, хто навчається) (В.А.Козаков, М.В.Артюшина). Як і будь-яка діяльність, навчальна діяльність характеризується суб’єктністю, активністю, предметністю, цілеспрямованістю, наявністю структури та змісту. Але існують певні особливості, що дозволяють розглядати навчальну діяльність як специфічний вид діяльності. Особливими ознаками навчальної діяльності є такі:

1. Полісуб’єктність (наявність, як мінімум, двох рівноправних суб’єктів – того, хто навчає, і того, хто навчається);

2. Навчальна діяльність призводить до змін самого суб’єкта;

3. Впливаючи на розвиток, навчальна діяльність залежить від розвитку та спирається на досягнутий рівень розвитку особистості;

4. Навчальна діяльність є спеціально спрямованою на оволодіння навчальним матеріалом і рішення навчальних задач;

5. У навчальній діяльності засвоюються загальні способи дій та наукові поняття;

6. Загальні способи дій передують вирішенню задач;

7. Зміни психічних властивостей та поведінки тих, хто навчається, залежать від результатів їх власних дій.

Отже, специфіка навчальної діяльності визначається тим, що її метою і результатом є зміни самого суб’єкта, які полягають в оволодінні ним певними способами дій, а не у зміні предметів, із якими діє суб’єкт навчальної діяльності (Д.Б.Ельконін, Ю.І.Машбиць).

Концептуальною основою розгляду навчальної діяльності із позиції теорії управління в межах системного підходу є такі положення:

1. Якщо виховання та навчання розглядати як організовану форму соціальних впливів, тоді вони можуть бути описані з позиції теорії управління. Визнання управління як механізму навчання дозволяє розглядати його як процес управління психічним розвитком людини.

2. У процесуальному плані навчання може бути представлене як єдність основних функцій з основною роллю цілепокладання, що послідовно та циклічно змінюють одна іншу і тим самим утворюють педагогічну технологію.

3. Управління в навчанні має циклічний характер із послідовним переведенням учнів з одного психологічного стану до іншого, визначаючи цим постійний та поступовий процес їх психічного розвитку.

4. Діяльність того, хто навчає, і того, хто навчається, може бути описана однією функціональною схемою, оскільки у навчанні кожен із них є суб’єктом управління щодо інших або до самого себе.

5. Позиція студента (учня) в якості суб’єкта діяльності, а саме, суб’єкта управління та самоуправління, є вирішальним фактором розвитку й саморозвитку його особистості.

6. Критеріями ефективності навчання та виховання можуть бути визначені зміст і рівень сформованості у студентів-випускників основних функцій управління, що виступають як соціально та професійно значущі якості особистості. При цьому соціальне та професійне становлення особистості студента розглядається як форма його психічного розвитку².

Виходячи з цих положень, у результаті організації навчальної діяльності повинна бути створена система як організоване складне ціле, у якому “взаємодія частин є важливішою ніж самі частини”³. Елементами цієї системи є суб’єкт, ціль, мотив, засоби, процес, предмет (об’єкт), умови, продукт, результат, які утворюють організаційно-психологічну структуру діяльності, що складається з двох груп елементів:

• організаційна: суб’єкт – процес – предмет – умови - продукт;

• соціально-психологічна: ціль – мотив – спосіб - результат⁴.

Розглянемо структуру діяльності на прикладі лекції (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Аналіз організаційно-психологічної структури діяльності студентів та викладачів

Елемент структури	Діяльність студента	Діяльність викладача
Суб’єкт діяльності – індивід, який цілеспрямовано діє на задоволення своїх потреб	Студент	Викладач
Ціль – уявний образ майбутнього результату діяльності	законспектувати основні положення лекції, скласти цілісне уявлення про проблему	викласти основні питання цілісно, структуровано, на проблемному рівні, зацікавити студентів
Мотив – внутрішня спонукальна причина дій і вчинків людини	Інтерес/ cпілкування/ запобігання покарання	Інтерес/ cпілкування/ запобігання покарання
Процес – визначається як сукупність дій, спрямованих на досягнення мети чи зміну стану предмета діяльності	Записування, відповіді на запитання, креслення, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення	Активізація аудиторії, викладення матеріалу, наведення прикладів, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення
Предмет – те, на що спрямовуються дії, що перетворюється в процесі діяльності	Досвід	Досвід
Результат Продукт – це те, що отримано після реалізації дій над предметом Д-сті відповідно до мети Психічний результат – новоутворення в структурі психічних властивостей особистості	Конспект Нові знання, зацікавлення	Зміни у тексті лекції Задоволення, зміни у досвіді
Умови – це середовище та засоби, в яких та за допомогою яких реалізується діяльність - Зовнішні - Внутрішні	Місце, приміщення, світло Стан здоров’я, психологічні особливості, досвід, здібності	Місце, приміщення, світло Стан здоров’я, психологічні особливості, досвід, здібності

Сучасні дослідження свідчать про те, що значна кількість студентів вищих навчальних закладів не виступає активним суб’єктом навчальної діяльності та управління нею. Отже, існує потреба у зовнішньому педагогічному управлінні. Предметом педагогічної діяльності і є управління навчальною діяльністю тих, хто навчається. Від педагогів – вчителів і викладачів значною мірою залежить, чи буде зовнішнє управління навчальною діяльністю трансформуватися суб’єктами цієї діяльності у самоуправління. Повертаючись до розглянутого вище прикладу лекції, хочеться зазначити, що за умов догматичного, репродуктивного її проведення, при відсутності пошуку спільних цілей та способів їх досягнення, навряд чи психічним результатом студентів стане прагнення самостійного творчого пошуку, активність, навчальна мотивація. А у випадку проблемного викладення матеріалу, залучення студентів до підготовки та проведення лекції, спиранні на їх особистісні та професійні інтереси, поштовху до подальшого самостійного вивчення і, звичайно, якщо такий підхід є систематичним, навіть окрема лекція може стати внеском у розвиток та формування особистості студентів.