Тема 4 оРганізація навчання

4.1. Форми організації навчання Поняття „форма навчання” і „форма організації навчання”

Зміст освіти стає індивідуальним досвідом особистості тільки в процесі її власної активної діяльності, яка повинна бути раціонально організована і відбуватися у тих чи інших організаційних формах. Що означає поняття організаційна форма?

Форма (лат. forma) – зовнішній вигляд, зовнішній обрис. У науці поняття „форма” розглядається з точки зору лінгвістики і філософії. У словнику С.І. Ожегова поняття „форма” трактується як вид, тип, структура, конструкція чого-небудь, які обумовлені певним змістом. У „Філосовській енциклопедії” поняття „форма” визначається як внутрішня організація змісту, тим самим відображаючи внутрішній зв`язок і спосіб організації, взаємодії елементів і процесів певних явищ як між собою, так і з зовнішніми умовами.

Стосовно навчання, форма – це спеціальна конструкція процесу навчання, характер якої обумовлений змістом навчання, методами, прийомами, засобами навчання і видами діяльності тих, хто навчається. Ця конструкція навчання є власне внутрішньою організацією змісту, яким виступає процес взаємодії, спілкування суб`єктів навчання у процесі роботи з певним навчальним матеріалом. Тобто, під формою навчання розуміють конструкцію інтервалів, циклів процесу навчання, які реалізуються у поєднанні з управлінською діяльністю педагога і керованою навчальною діяльністю тих, хто навчається, щодо засвоєння змісту навчального матеріалу і оволодіння способами діяльності.

В чому полягає відмінність між формою і методом навчання? Що в них спільного?

Методи і форми навчання – це способи упорядкування навчальної діяльності, що стосуються відповідно її внутрішньої і зовнішньої сторін. Якщо метод – це відповідь на запитання: „Що зробити для досягнення навчальних цілей?”, то форма – це відповідь на запитання „Як зробити?”. Тобто, метод більше пов`язаний з засобами діяльності, а форма - з умовами (кількістю суб`єктів навчання, часом і місцем її здійснення).

Форма навчання реалізується як єдність цілеспрямованої організації педагогом змісту, засобів і методів навчання. Результатом такої взаємодії є засвоєння суб`єктами навчання знань, умінь і навичок, розвиток їх психічних процесів і якостей особистості, а також професійне самовдосконалення педагога.

Отже, форма навчання – це зовнішня сторона організації навчального процесу, що відображає спосіб організації діяльності учнів та вчителів, який здійснюється в певному порядку і режимі, і залежить від кількості учнів, характеру взаємодії суб’єктів навчального процесу, ступеня самостійності, специфіки педагогічної діяльності.

У педагогіці використовують два поняття, що включають слово “форма”: форма навчання і форма організації навчання. Якою є природа форм навчання?

Природа форм навчання є суспільною. В її основі лежать різноманітні і багатогранні форми людського спілкування, які історично складалися. Спілкування між людьми, як відомо здійснюється в таких чотирьох структурах: опосередковане спілкування (через письмову мову); спілкування в парі; групове спілкування; спілкування в парах змінного складу.

Застосування цих чотирьох структур спілкування у навчальному процесі дає чотири форми навчання: індивідуальна, парна, групова і колективна. Ці форми навчання лежать в основі будь-якого навчання, тому їх називають основними(базовими).

Упродовж кількох століть у практиці навчання використовувалися не чотири, а лише три форми навчання: групова, парна і індивідуальна. Ці форми називають традиційними, їх використовують в усіх країнах світу.

У педагогіці і практиці відомі, зокрема, такі форми навчання як: класно-урочна, Белл-ланкасторська, Дальтон-план, Маннгеймська, план Трампа, лекційно-семінарська.

Форма організації навчання – це будь-який вид заняття – урок, предметний гурток, факультатив тощо, які відрізняються складом учнів, місцем і часом проведення заняття, характером діяльності учнів і вчителя. Ці форми організації навчання здійснюється в межах тієї чи іншої педагогічної системи (класно-урочної, Белл-ланкасторської тощо). Будь-яке навчання, де б воно не проходило, спонтанно набуває організаційну форму. Форми організації навчання (організаційні форми) конструюються і використовуються для того, щоб створити сприятливі умови для передавання знань, умінь, навичок, розвитку їх обдарувань, практичних здібностей і світогляду. Організаційні форми впливають на хід і результат навчання та сприяють його успішності.

Що розуміють під терміном „організація” взагалі і в чому суть педагогічного тлумачення цього терміну? У словнику В. Даля „організувати” означає влаштувати, встановити, привести в порядок, скласти, утворити. У „Філосовській енциклопедії” пояснюється, що організація – це розташування і взаємозв`язок елементів деякого цілого, їх дії і взаємодії. Виходячи із такого трактування терміну „організація” І.М. Чередов констатує, що форма організації навчання передбачає упорядкування, налагодження, приведення в систему взаємодії педагога з учнями у процесі їх роботи з певним змістом навчального матеріалу⁵⁶.

Організація навчання переслідує мету забезпечити оптимальне функціонування процесу управління педагогом навчальною діяльністю суб`єктів навчання. Вона передбачає конструювання конкретних форм, які забезпечували б умови для ефективної навчальної роботи учнів під керівництвом педагога.

Наприклад, навчальне заняття вчитель починає з завдання учням, відповідь на яке вони зможуть дати, опрацювавши самостійно параграф підручника. Водночас вони можуть зафіксувати незрозумілі для них питання, які в них виникли у процесі роботи з підручником. Учитель узагальнює ці питання, всановлює їх глибину і змістовність, зв`язок з попередньою темою, іншими навчальними предметами, актуальними проблемами економіки, культури, життя. Після цього як учні ознайомилися самостійно з новим матеріалом, розглядаються питання учнів. На них можуть відповідати і найбільш підготовлені учні. Вчитель може доповнювати і уточнювати відповіді учнів, а також відповісти на складні запитання. Потім починається наступний етап уроку – закріплення знань на практиці, яке відбувається у процесі виконання учнями вправ, розв`язання задач, лабораторних робіт. Учитель оцінює на цьому етапі уже не тільки знання, а й вміння їх застосувати. При цьому він може створювати творчі групи, залучати на допомогу слабшим учням сильніших. За наслідками практичних робіт оцінює результат навчальної діяльності учнів.