Мотиваційний цикл у навчанні та фактори його ефективної реалізації

Процес мотивації, як і процес навчання взагалі, є циклічним. Поняття цикл (від грецьк. kyklos - коло) в основному своєму значенні розкривається як сукупність явищ, процесів, що складають кругообіг протягом відомого часу. Під циклом навчання слід розуміти всю сукупність дій викладача та тих, хто навчається, що призводять останніх до засвоєння певного фрагменту змісту освіти із заданими показниками, тобто досягнення поставленої мети. Це може бути і окреме навчальне заняття, і вивчення теми чи тематичного блоку, і вивчення навчального предмету в цілому. У сучасній педагогіці визначаються не тільки когнітивні (пізнавальні) навчальні цілі, але й афективні, пов’язані з позитивним ставленням учнів до навчання та їх задоволенням від цього процесу. Відповідно, для забезпечення поставлених цілей, має реалізовуватись мотиваційний цикл як окремого навчального заняття, теми, блоку тем, так і всієї навчальної дисципліни.

Мотиваційний цикл утворюється системою усіх заходів щодо управління мотиваційними процесами. Повноцінний мотиваційний цикл складається з наступних етапів: вступно-мотиваційного (викликання похідної мотивації), підтримуючого (підтримка та підсилення мотивів, що виникли), завершального (забезпечення мотивації на подальше вивчення навчального матеріалу). Отже, мотивація має здійснюватись на всіх етапах навчального процесу. Спеціальні методи та прийоми забезпечення викладачем кожного етапу мотиваційного циклу будуть розглянуті далі.

У забезпеченні навчальної мотивації можна виділити цілу низку несприятливих та сприятливих факторів, які послаблюють або підсилюють навчальну мотивацію. До несприятливих факторів навчальної мотивації – демотиваторів належать такі: незрозумілість та нечіткість поставлених завдань, необхідність їх виконання; навчальне перевантаження або недовантаження; недостатня поінформованість учнів (студентів); відсутність конкретних позитивних результатів; некомпетентність викладача; погані стосунки у навчальній групі; надто сувора, несправедлива критика; невмотивована відмова у визнанні.

Сприятливими для ефективного управління мотиваційними процесами в навчанні є такі фактори: обізнаність викладача щодо основних мотивів навчання своїх учнів (студентів); створення викладачем необхідних умов для реалізації особистісних потреб тих, хто навчається; взаємна віра викладачів і тих, хто навчається, в успіх; встановлення гармонійних стосунків між викладачем та навчальною та групою та між учнями (студентами) в групі; доброзичливе ставлення викладача до кожного учня (студента); проведення „занять радості” (Н.В.Басова), де учні чи студенти мають можливість отримати задоволення від того, що вони знають та вміють (дискусії, ігри, конкурси тощо); зовнішні умови навчання (стан приміщення, обстановка в аудиторії, сучасні технічні засоби навчання).

3.3. Мотивування учнів до навчання Мотиви навчання та їх класифікація

Мотивація навчальної діяльності є складною багаторівневою неоднорідною системою спонукань, що включає мотиви, в ролі яких можуть виступати потреби, інтереси, ідеали, установки, емоції, норми, цінності, ідеали тощо, тому можна говорити про полімотивованість цієї діяльності і, водночас, про наявність домінуючих мотивів в її структурі.

Мотивами є конкретні спонукання, причини, що змушують особистість діяти, здійснювати певні вчинки. Мотиви навчання можна розглядати як ставлення тих, хто навчається, до предмету діяльності, їх спрямованість на цю діяльність.

Мотиви класифікуються за різними критеріями (табл.3.1)

Таблиця 3.1

Класифікація мотивів

Види мотивів	Рівні мотивів	Навчальні мотиви / мотиватори/, чинники мотивації навчання
Соціальні	широкі соціальні мотиви	борг, відповідальність, розуміння соціальної значущості навчання
	вузькі соціальні (або позиційні) мотиви	підвищення власного соціального статусу, отримання: певної посади у майбутньому, визнання оточуючих, гідної винагороди за свою працю
	мотиви соціального співробітництва	орієнтація на різні способи взаємодії з оточуючими, ствердження своєї ролі і позиції у групі
Пізнавальні	широкі пізнавальні мотиви	орієнтація на ерудицію, задоволення від самого процесу навчання та його результатів
	навчально-пізнавальні мотиви	орієнтація на способи добування знань, засвоєння конкретних навчальних предметів
Особистісні	мотиви самоосвіти	орієнтація на здобуття додаткових знань
	мотиви саморозвитку,	бажання зміни власних психологічних, фізичних, моральних, інтелектуальних якостей
	самоствердження,	орієнтація на високу оцінку та самооцінку власної особистості
	ідентифікації з іншою людиною,	намагання бути схожим на особу, яка вважається взірцем
	влади	орієнтація на реальну можливість діяти і впливати на ситуацію та на поведінку інших
	досягнення	прагнення до успіху у житті та різних видах діяльності, підвищення рівня власних можливостей
	матеріальні	прагнення до матеріальної вигоди: економії коштів або отримання прибутку

У практиці навчання мотиви поєднують у групи за спрямованістю і змістом: соціальні (соціально-ціннісні), пізнавальні, професійно-ціннісні, естетичні, комунікаційні, статусно-позиційні, традиційно-історичні, утилітарно-практичні (меркантильні).

Найбільш потужними мотивами вважаються мотиви досягнення та пізнавальні мотиви. Серед навчальних мотивів виділяються мотиваційні орієнтації на успіх, на процес, на результат, оцінку викладача, запобігання прикростей, а також почуття самоцінності, престиж, можливість власного розвитку, можливість самостійного мислення та дії, можливість самовираження, почуття правильного виконання завдання, ефективний пізнавальний стан та інші⁴⁹.

Крім того, розрізняють усвідомлені та неусвідомлені мотиви, реальні та мнимі (надумані, ілюзорні) тощо.

Поведінка людини може бути як зовнішньо, так і внутрішньо мотивованою. Залежно від джерела виникнення мотивів їх розрізняють на внутрішні та зовнішні. Перші залежать від внутрішніх факторів, від власного бажання, інтересів, установок, потреб людини виконувати ту чи іншу діяльність. Наприклад, у навчанні такі внутрішня спонукальна сила є мотивом учіння. Другі – є результатом дії зовнішніх факторів, що зумовлюються умовами, обставинами, іншими людьми. У навчанні, наприклад, такі мотиви породжуються діями тих, хто навчає (викладачів, учителів), їх підказками, вимогами, вказівками, обіцянками тощо. Звичайно, що найбільш дієвими і гуманними для тих, хто навчається, є мотиви учіння.

Мотиви виконують низку функцій. Є.П.Ільїн⁵⁰ узагальнив різні погляди на виділення функцій мотиву і зазначив наступні функції мотивів:

- спонукальна - відображає енергетику мотиву, що мобілізується у зв’язку з виникненням стану потреби – якщо людина вмотивована, вона гори перегорне», але буде досягати мети;

- спрямовуюча - відображає направленість цієї енергії на певний об’єкт, на відповідну активність.

Спонукальну та направляючу функції деякі психологи розглядають як “пускову функцію мотиву”;

- стимулююча - пов’язана з продовженням спонукання при здійсненні наміру, вона відображає напругу потреби, значимість мети і характеризує силу мотиву;

- керуюча функція мотиву (Є.П.Ільїн) діяльності є трансформацією вище зазначених функцій мотиву. Вона певною мірою включає директивну функцію (бути чи не бути, робити чи не робити) (П.А.Рудик), регулюючу функцію, яка вважається центральною у процесі мотивації (М.Ш. Магомет-Емінов та ін.), вона пов’язана з детермінацією (визначенням), розгортанням, управлінням,

- організуюча (мислена організація, задумка діяльності) (Є.П.Ільїн) або близька до неї структуруюча функція мотиву (О.К.Тихомиров) - детальний аналіз ситуації, елементів задачі, шляхів її розв’язання, критична їх оцінки тощо через усвідомлення важливості результату (мети);

Розглянемо реалізацію названих функцій мотиву на прикладі: учень, який усвідомив потребу та поставив собі за мету вступити у престижний вуз (мотив престижу), не маючи в момент рішення достатньої підготовки, почне («пускова», або стимулююча і направляюча функція мотиву) багато працювати над собою, поглиблювати свої знання, навіть відмовляючись від інших до тепер цікавих для нього видів діяльності, щоб отримати бажане. Проте, прийняти рішення і почати працювати недостатньо для досягнення мети, оскільки цей процес є тривалий і вимагає прикладання зусиль та певних витрат часу. Тут «підключаються» стимулююча функція мотиву, що підтримує активність учня з підготовки до вступу у вуз, управляюча та регулююча, що підтримують направленість активності (чи піти в кіно, чи все-таки готуватися до вступних іспитів і не відкладати на потім, на останній момент), а також організуюча та структуруюча, завдяки якій майбутній студент визначається що саме він буде робити, планує та організовує свою роботу якнайефективніше, аналізує власні досягнення, шукає шляхи їх удосконалення.

- смислоутворююча функція відображає те, що мотив є основою дії, вчинку, повинен давати відповідь “чому”, “заради чого”, “який смисл”. Так звані смислоутворюючі мотиви, вважає Леонтьєв, надають діяльності особистісний сенс, «переводять» суспільно значущі цінності на особистісний рівень, а інші, супутні з ними мотиви, виконують роль спонукаючих факторів (позитивних чи негативних) інколи гостро емоційних, афективних, позбавлених смислоутворюючої функції (мотиви-стимули).

- контролююча функція (А.В.Запорожець), яка близька за змістом смислоутворюючій функції (А.Н.Леонтьєв), вона здійснюється не прямо, а через механізм “емоційної корекції” при якій за допомогою емоцій відбувається оцінка особистісного смислу подій та зміна направленості діяльності залежно від їх відповідності мотиву.

Наприклад, випускник школи, приймаючи рішення, в який вищий навчальний заклад вступити, задає собі питання і знаходить відповідь, чому саме в цей вуз і чому саме на дану спеціальність, чого досягне в результаті, яку користь для себе від того він буде мати. При цьому широкий пізнавальний мотив – «хочу стати фінансистом, оскільки це цікаво для мене, я люблю математику, економіку і хочу бути з цим пов’язаним усе життя», інколи може бути не таким вирішальним, оскільки ці ж дисципліни важливі також для бухгалтера, економіста тощо. Більш значущим може стати в цій ситуації наприклад, матеріальний мотив – «вартість навчання тут менша або після закінчення у мене буде вищий заробіток» або мотив престижу - «цей вуз або спеціальність є найбільш престижними». Вирішальним у прийнятті рішення також може стати мотив-стимул - обіцянка батьків: «Закінчиш цей вуз – подарую автомобіль або поїдеш працювати в іншу країну, наприклад, в Англію»; у тій же ситуації, коли випускник школи, приймає рішення, в який вищий навчальний заклад і на яку спеціальність вступити, особистісний смисл у певному виборі він бачить, що це – найкраще, найцікавіше, найбільше йому подобається і він буде відчувати себе щасливим, якщо досягне цього;

- відображувальна функція мотиву передбачає відображення у свідомості людини потреб і цілей, засобів їх досягнення та своїх можливостей, наслідків для себе та морального самопочуття; через неї формується структура і зміст мотиваційної сфери особистості;

Наприклад, плануючи своє життя на певний період, молода людина усвідомлює власні потреби, цінності, потенційні можливості, інтереси тощо (мотиваційну сферу), а потім ставить перед собою цілі та визначає шляхи їх досягнення. Повертаючись до такого планування не однократно, вона створює умови для власного самовдосконалення, цілеспрямованої діяльності, оскільки зміст мотваційної сфери стає більш усвідомленим і сформованим.

- пояснювальна функція мотиву (Н.Є.Єрошина, Є.І.Головаха) – усвідомлене формулювання особистістю джерела своєї поведінки. Тут мотив – є основою (обгрунтуванням) дії чи вчинка

Наприклад, випускник школи, приймаючи рішення, в який вищий навчальний заклад вступити, задає собі питання і знаходить відповідь, чому саме в цей вуз і чому саме на дану спеціальність, чого досягне в результаті, яку користь для себе від того він буде мати;

- захисна функція мотиву (К.Обухівська) – підміна дійсної мети “офіційною версією”, що необхідна для збереження потрібного рішення, для створення видимості раціональної діяльності (мотивіровка).

Наприклад, студент просить викладача, щоб відпустив з заняття, пояснюючи тим, що необхідно піти до лікаря, хоча дійсною причиною є відсутність підготовки до заняття і бажання зайнятися іншими справами.