Тема 3 мотивація навчання

3.1. Активізація навчання Активність і навчальна активність особистості

Слово «активність» походить від латинського «activus» і означає діяльний, енергійний, ініціативний.

У психологічному значенні цього поняття активність є сутнісною ознакою діяльності, у якій суб’єкт змінює свою поведінку і свої психічні властивості. Що ж до педагогіки, то поняття активності тут відбиває мету, зміст цієї науки, чітку педагогічну спрямованість, врахування досягнення й інших наук (В.І. Лозова). Таким чином, поняття активність у педагогічному розумінні можна трактувати як рису людини, яка виявляється в стані готовності, прагненні до самостійної діяльності, а також у якості здійснення діяльності, виборі оптимальних шляхів до досягнення поставленої мети. Активність – це також ситуативний стан людини в перший момент діяльності, що проявлять у готовності людини реагувати.

Наприклад: учень може виявити інтерес до завдань запропонованих на навчальних заняттях і виконуваних під керівництвом учителя (навчальна активність як стан) і виконувати несистематично завдання для самостійної роботи (відсутність навчальної активності як риси).

Як стан і як риса особистості пізнавальна активність відбиває цілковиту (риса) або часткову (стан) психологічну та практичну її готовність (прагнення і здібність) до пізнання, що припускає: певні мотиви діяльності, володіння засобами пізнавальної діяльності – опорними знаннями та методами пізнання (прийомами розумової діяльності, навичками самостійної пізнавальної роботи). Все це визначає якість навчальної діяльності, яка зумовлена ставленням людини до неї: Активність передбачає самодіяльність людини, самостійний вибір об’єктів, засобів, форм діяльності, що проявляється у визначенні оптимальних шляхів для досягнення поставленої мети. Ми будемо розглядати активність особистості як на рівні стану так і риси особистості.

Критерії, рівні, види і фактори навчальної активності

Для виявлення рівня сформованості активності особистості необхідно встановити критерії, за якими буде оцінюватись її навчальна активність. Встановлюючи критерії навчальної активності, необхідно відповісти на питання: чому і заради чого діє той, хто навчається, що саме він чинить і як, якими засобами користується і за яких умов. Критерії повинні відбивати ставлення людини до об’єкта пізнання, самого процесу пізнання, водночас показники пізнавальної активності мають бути об’єктивними.

В цілому до критеріїв навчальної активності можна віднести:

• ініціативність, енергійність, інтенсивність діяльності, позитивне ставлення до діяльності (інтерес, допитливість, сумлінність);

• самодіяльність, саморегуляцію, усвідомлення діяльності, воля особистості (наполегливість, завзяття в досягненні мети);

• цілеспрямованість, творчість.

Узагальнюючи підходи різних авторів можна виокремити відповідно до зазначених критеріїв такі рівні навчальної активності:

1. репродуктивний (виконавський, відтворювальний, наслідувальний, алгоритмічний), при якому учні копіюють запропоновані їм зразки дій;

2. реконструктивний (пошуковий, евристичний) – застосування відомих знань, прийомів, дій до нових ситуацій;

3. творчий (продуктивний, креативний) – самостійна й ініціативна практична діяльність.

Навчальну активність різних рівнів відображають також види навчальної активності, виокремлені В.І. Лозовою:

• Потенційна: допитливість, короткочасний інтерес, бажання пізнати нове присутнє, але воно не реалізується (учні записуються до гуртків, але не беруть в них участі; записують назви книжок, але їх не читають)

• Реалізована, яка поділяється на:

а) виконавську активність особистості, яка виявляється у репродуктивній діяльності. Учень позитивно ставиться до тих завдань, які йому пропонують виконати, хоч це іноді вимагає переборювання лінощів, небажання. В такій діяльності мета, завдання, засоби діяльності запропоновані, але сама особа виявляє енергійність. Виконавча активність може бути зовнішньою, механічною, якщо учні пишуть, слухають, але ці процеси у них не завжди пов’язані з внутрішніми потребами пізнавальної діяльності та внутрішньою, коли особа приймає мету, засоби пізнавальної діяльності, тобто пізнання мотивоване;

б) реконструктивну активність, яка припускає не лише копіювання виконання того, що запропоновано, а й вибір засобів діяльності, використання відомих знань, прийомів дій і в інших ситуаціях;

в) творчу активність, показником якої є ініціатива, самостійність у визначенні мети, завдань, засобів пізнання, інтерес, характер діяльності (новизна, своєрідність, ламання традицій тощо), оптимальність діяльності (скорочення кількості дій, операцій, витрати часу, сил).

В залежності від притаманності, частоти прояву того чи іншого рівня і виду діяльності її ще можна характеризувати як ситуативну або інтегральну, тобто таку, яка базується на спільних рисах особистості, що стійко виявляються стосовно цього виду діяльності, характеризують спрямованість особистості її позицію.

Окрім того, у кожному виді активності можна виділити ступінь її вияву – високий, середній, низький.

Рівні, види, критерії навчальної активності зумовлені такими факторами (за Лозовою В.І.):

1. Види діяльності (пізнавальна, трудова, суспільна, ігрова), які визначають специфіку виявлення активності.

2. Вольові зусилля особистості в досягненні мети, що дає змогу говорити про активність потенціальну і реалізовану.

3. Характер діяльності суб’єкта, тобто чому він віддає перевагу – ініціативі, самостійності, творчості чи відтворенню, копіюванню.

4. Стійкість, всебічність, тривалість, динаміку вияву активності.

До факторів активізації навчання можна віднести і ті, які виражають в комплексі формування продуктів дидактичного процесу ( за І.П. Подласим): навчальний матеріал; організаційно-педагогічний вплив; здатність навчатися; час.