Вимоги до вибору педагогом методу навчання

У педагогіці існують певні підходи до вибору методів навчання залежно від різного поєднання конкретних обставин і умов протікання навчального процесу. Вибір методів залежить від: загальних цілей освіти і розвитку особистості; цілей, завдань і змісту навчального матеріалу кожного уроку; особливостей змісту і методів відповідної науки, того предмету і тієї теми, що вивчається; особливостей методики викладання конкретної навчальної дисципліни; часу, відведеного на вивчення того чи іншого матеріалу; вікових особливостей суб’єктів навчання; рівня підготовленості (освіта, розвиток); матеріального оснащення навчального закладу, зокрема навчального обладнання, наочних посібників, технічних засобів; можливостей і особливостей педагога, рівня його теоретичної і практичної підготовки, особистісних якостей, педагогічної майстерності⁴³.

Врахування педагогом названих обставин і умов дає змогу йому приймати в певній послідовності управлінські рішення, зокрема про вибір словесних, наочних чи пошукових методів, методів самостійної роботи, контролю і самоконтролю.

Наприклад, при реалізації цілі здобуття учнями нових знань, педагог вирішує питання, чи буде він сам у цьому випадку викладати знання, чи організує він їх здобуття суб’єктами навчання шляхом організації самостійної роботи. У першому випадку педагог дає учням завдання або на проведення певних попередніх спостережень, або на попереднє ознайомлення з потрібним матеріалом. У процесі самого викладу він може скористатися або інформаційним повідомленням, або проблемним викладом. При цьому, викладаючи новий матеріал, педагог може звернутися і до того матеріалу, який одержано в процесі попередньої самостійної роботи учнів (студентів). Виклад може супроводжуватися демонстрацією натуральних об’єктів, їх зображень, дослідами, експериментами. Суб’єкти навчання при цьому роблять записи, будують графіки, малюють схеми. Сукупність цих проміжних рішень і складає одне цілісне рішення про вибір певного поєднання методів навчання.

Ефективність методів, безперечно, залежить не лише від самих методів. Вирішальне значення має педагогічна майстерність учителя.

Той метод навчання гарний, на думку Л.М. Толстого, яким учитель оволодів. Адже відомо, що використання методів навчання є творчим процесом. Водночас творчість полягає не в тому, щоб кожний педагог зміг придумати нові методи. Це важко і проблематично. Нові методи виникають не так часто. Творчість і педагогічна майстерність полягають насамперед в майстерному умінні педагога застосовувати існуючі методи. Такий, наприклад, метод як лекція може бути застосований в десятках варіантів, адже кожен педагог може внести і вносить в лекцію ті елементи, які властиві тільки його стилю викладання.

Отже, у педагогіці представлено широкий спектр методів навчання. Але які методи навчання використати? Які взяти за основу у процесі вивчення тієї чи іншої теми? Які з них містять оптимальні навчальні можливості?

Академік Ю.К. Бабанський зробив спробу побудувати алгоритм “оптимального вибору методів навчання”⁴⁴. Він складається з семи кроків:

1. Прийняття рішення про те, як буде вивчатися матеріал: самостійно або під керівництвом педагога.

2. Визначення співвідношення репродуктивних і продуктивних методів.

3. Визначення співвідношення індуктивної і дедуктивної логіки, аналітичного і синтетичного шляхів пізнання.

4. Визначення способів поєднання словесних, наочних і практичних методів.

5. Прийняття рішення про необхідність використання методів мотивування і стимулювання діяльності учнів.

6. Визначення термінів і методів контролю і самоконтролю.

7. Продумування запасних варіантів на випадок відхилення реального процесу навчання від запланованого.

Таким чином, перетворення якого-небудь методу у єдино прийнятий не відповідає природі навчального процесу. Досвід показує, що тільки у поєднанні, в системі різноманітних методів досягається максимальна ефективність навчання. Різноманітність методів дає змогу враховувати особливості науки, що вивчається (експериментальної, технічної, гуманітарної, суспільної), краще використовувати технічні засоби навчання, розумно поєднувати оволодіння суб’єктами навчання теорією і практичними навичками.

Завдання до теми

1. Поясніть, навіщо необхідно ставити цілі діяльності та навчання, у чому можуть полягати проблеми і труднощі цілепокланання в освіті.

2. Наведіть приклади помилкових формулювань навчальних цілей, навчальних цілей різних типів.

3. Конкретизуйте одну з будь-яких життєвих чи навчальних цілей та зобразіть її у вигляді ієрархічного «дерева».

4. Порівняйте поняття «зміст освіти» і «зміст навчання»: надайте їх визначення, покажіть співвідношення..

5. На прикладі одної з дисциплін, що ви вивчаєте, покажіть: 1) наявність чотирьох компонентів змісту освіти, 2) основні елементи змісту навчання; 3) способи та умови їх засвоєння, 4) реалізацію функцій змісту освіти; 5) приклади предметів навчальної діяльності.

6. Проаналізуйте навчальний матеріал розділу будь-якої дисципліни (посібника) з точки зору відбору та формування змісту освіти і навчання.

7. Назвіть особливість психіки людини, що знаходить прояв у відомому вислові К. Маркса про те, що “бджола мистецтвом будівлі своїх стільників осоромлює деяких людей-архітекторів, але найгірший архітектор відрізняється від найкращої бджоли тим, що перш ніж побудувати чарунку з воску, він уже побудував її у своїй голові”⁴⁵.

8. Визначте та охарактеризуйте свій спосіб планування навчальної діяльності, використовуючи класифікацію Б.Ф. Ломова.

9. Наведіть випадок із вашого життя або життя ваших знайомих, який ілюструє дію закону терміну виконання дій.

10. Дайте визначення поняттям “метод навчання”, “методичний прийом”. В чому полягає їх особливість?

11. Наведіть приклади класифікацій методів навчання. В чому їх відмінність?

12. Доведіть, чому жоден метод навчання не може використовуватися як універсальний?

Рекомендована література

• Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. – 2-ге вид. – Київ, 1981. – С. 9–86.

• Володарская Н.В., Митина А.М. Проблема целей обучения в современной науке. – М.: МГУ, 1989. - 72 c.

• Кларин М.В. Инновации в обучении: метафоры и модели: анализ зарубежного опыта. - М.: Наука, 1997. – С. 21 – 53.

• Малафіїк І.В. Дидактика: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – С.135-254.

• Педагогика: Учебное пособие для студ.педагогич.вузов и пед.колледжей / Под ред. Пидкасистого.- М.:Педагогическое общество России, 1998.- С. 208-234.

• Педагогіка: педагогические теории, системы, технологии: Учеб.для студ.высш.и средн.учеб.заведений / С.А.Смирнов, И.Б.Котова, Е.Н.Шиянов и др.; Плд ред. С.А.Смирнова.- 3-е изд, испр.и доп.-М.: Издатедьский центр»Академия», 1999.- С.147-167.

• Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов. В 2-х кн. - М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 1999. - Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. – С. 316-329.

• Якунин В.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие / Европ. ин-т экспертов. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А.: Изд-во "Полиус", 1998. - С. 231-247.