Тема 2 планування навчання

2.1. Постановка цілей діяльності і навчання Мета як основний компонент діяльності

Будь-яка діяльність людини спрямована на реалізацію певної мети. Все, що ми робимо, має певний сенс лише тоді, коли дозволяє отримати бажаний результат (наприклад, продукт, винагороду чи просто задоволення від діяльності). Звичайно цей кінцевий результат уявляється у нашій свідомості у вигляді певного ідеального образу, більш чи менш усвідомленого. Такий ідеальний образ майбутнього результату діяльності називають метою.

Крім категорії «мета» в українській мові використовується також категорія «ціль». На відміну від «мети» як деякого загального образу майбутнього результату, «ціль» означає конкретний орієнтир дій, як би «мішень», у яку слід влучити. Ми будемо вживати категорію ціль для позначення конкретного, точного, чітко визначеного бажаного результату діяльності.

Мета є основним компонентом діяльності, її ключовою ознакою. Саме наявність мети відрізняє діяльність від будь-яких інших видів активності людини.

Наприклад, поведінку студента на лекції можна вважати діяльністю лише тоді, коли вона має певну ціль: законспектувати матеріал, отримати інформацію, обговорити з одногрупником важливе особисте питання (остання діяльність не завжди є доречною).

Постановка тієї чи іншої мети обумовлена наявністю в людині певних потреб і мотивів.

Ми хочемо їсти, і купуємо та готуємо собі їжу, ми прагнемо до спілкування і зустрічаймося з іншими людьми, заводимо дружні стосунки тощо.

Однак мета не завжди висувається людиною для самої себе. Дуже часто ми діємо для реалізації мети, поставленої перед нами іншою особою. Особливо яскраво це проявляється в управлінській діяльності. Керівник ставить перед своїми підлеглими певні цілі і спонукає до їх виконання. Єдина ціль є обов’язковою ознакою спільної діяльності, а отже і навчання.

Ціль визначає і інші компоненти діяльності: процес, предмет, умови та засоби, і найбільше – продукт діяльності, кінцевий результат. І хоча в поняттях «цілі» і «мети» найчастіше відображаються кінцеві результати діяльності, певною мірою їх формулювання містять і інші складові.

Наприклад, мета спортсмена: «пробігти дистанцію за 8 секунд» містить умову – конкретний час виконання дій.

Цілепокладання та його функції

Вираз «поставити ціль» означає те, що її слід усвідомити, сформулювати. Постановка чи формулювання цілей називається в психології цілепокладанням. Цілепокладання – важливий компонент планування діяльності. До функцій цілепокладання в управлінні діяльністю можна віднести: надання сенсу людській активності; установка пріоритетів; планування і проектування, економія витрат; мобілізація, активізація; позитивне емоційне підкріплення; концентрація зусиль, організація, узгодження; контроль. Розкриємо їх детальніше, по можливості пояснюючи прояв кожної функції на прикладі.

Надання сенсу людській активності. Часто ми живемо, діємо, не усвідомлюючи смислу свого існування. Однак при раптових негативних змінах в житті (втрата близької людини, зміна обставин, погіршення умов життя) ми розгублюємося, впадаємо в депресію. Цікаво, що аналогічна реакція можлива і при позитивних змінах (вступ до університету, отримання престижної роботи, одруження з коханою людиною). Психологи пояснюють цей факт втратою життєвих цілей. Насправді, кожний з нас має більш менш усвідомлені орієнтири свого життя, бачення смислу свого існування, а раптові зміни, позитивного чи негативного характеру, призводять до втрати цього орієнтиру. Саме процес досягання поставлених цілей наповнює наше життя смислом. Усвідомлення цього процесу дозволяє краще його побудувати, а також висунути в разі потреби нові життєві цілі.

Установка пріоритетів. Інколи ми діємо в силу певних обставин, виконуємо поставлені кимось завдання, відповідаємо на чийсь вплив. Однак висування власних цілей дозволяє переглянути свої повсякденні дії з точки зору їх доцільності, важливості для реалізації основних, пріоритетних цілей. Відповідно діям, спрямованим на реалізацію основної мети, слід приділити найбільше уваги, витрати на них більше часу, зусиль.

Планування і проектування, економія витрат.

«Павук виконує операції, що нагадують операції ткача, і бджола будівлею своїх воскових комірок осоромлює деяких людей – архітекторів. Але і найгірший архітектор від найкращої бджоли із самого початку відрізняється тим, що, перш ніж будувати комірку з воску, він уже побудував її у своїй голові…» (К.Маркс).

Людина відрізняється від тварини саме тим, що може попередньо уявити весь процес діяльності. Відповідно ми можемо побудувати попередній проект досягнення майбутнього результату, що включає план дій, бачення оптимальних форм і методів їх здійснення, необхідні засоби і умови, і лише потім почати діяти. Тим самим ми значно економимо сили і час, а значить досягаємо бажаних результатів з більшою ефективністю.

Мобілізація, активізація.

У західних практичних посібниках з різних сфер життя (типу: «Як стати багатим», «Як стати щасливим», «Як перестати турбуватись і почати жити» тощо) першою і основною умовою будь-якого життєвого успіху найчастіше визначається постановка життєвої мети. Це підтверджують і численні наукові дослідження. Вивчення життєвого шляху великої кількості людей показало, що на успіхи в житті впливають далеко не рівень інтелекту чи успішність навчання в молоді роки. Більш вагомими факторами виявилися рівень домагань людини, мотивація досягнень і здатність ставити перед собою довготривалі життєві цілі. Більш того, деякими західними дослідниками помічений той факт, що інколи просто достатньо гарно уявити бажаний образ, щоб далі гарантовано його досягти.

Можливо і ви також помічали такі факти: коли треба отримати потрібну інформацію, і вона тут же випадково знаходиться, ви лише подумаєте про якусь людину, і вона тут же з’являється на вашому шляху тощо. Спробуємо це пояснити.

У книзі Максуела Мольця «Я – це Я, чи як стати щасливим»⁹ наводиться таке пояснення: «Людський мозок і вся нервова система діють цілеспрямовано, відповідно до принципу здійснення особистісних цілей. Вони функціонують як чудовий, «спрямований на задану мету механізм», як свого роду автоматична система наведення, що працює на вас як «механізм успіху»чи «механізм невдач», у залежності від того, як ВИ, оператор, керуєте їм і які встановлюєте йому цілі»

Тобто, ставлячи певну мету, людина як би надає всьому її організму наказ прагнути до її виконання. І тоді, часто несвідомо, вона починаєте виконувати саме ті дії, використовувати саме ті засоби і створювати саме ті умови, що найймовірніше призведуть до виконання поставленої мети. Організм активізується при зустрічі з об’єктами, що можуть допомогти у досягненні бажаної мети, мобілізується при появі необхідних умов. А нам здається, що мета досягається мов би ненавмисно, сама по собі.

Позитивне емоційне підкріплення. Постановка певної мети виконує і певну енергетичну функцію. Коли ми робимо значний крок до досягання мети – ми відчуваємо задоволення, отримаємо позитивне емоційне підкріплення, наші сили мов би подвоюються і з’являється натхнення діяти і далі. Саме цим можна пояснити помічений психологами факт, що людина, яка займається улюбленою справою, дуже рідко впадає у депресію.

І знову ж наведемо цитату з книги Максуела Мольця: «…людина – істота, що завжди прагне до якої-небудь мети; вона живе нормально і природно, коли зорієнтована на певну мету. Стан щастя і є ознакою нормальної, природної життєдіяльності. Коли людина діє цілеспрямовано, вона звичайно відчуває себе порівняно щасливою».

Концентрація зусиль, організація, узгодження. Постановка чіткої цілі дозволяє зосередити увагу на основному і підкорити йому будь-яку іншу діяльність.

Наприклад, гарний викладач, що прагне навчати студентів якомога більш ефективно, часто знаходить цікавий і корисний навчальний матеріал у будь-яких, навіть випадкових джерелах: художніх творах, у пресі, телебаченні, розповідях знайомих, подіях, що з ним трапляються тощо.

Особливо важливим це є у спільній діяльності, яка потребує координації зусиль багатьох людей. У такому випадку постанова єдиної цілі дозволяє узгодити індивідуальні дії, розподілити функції і відповідальність найефективніше для її досягання.

Контроль. Досягнення мети обов’язково має містити функцію перевірки цього процесу: Чи рухаємось ми у вірному напрямку? Чи використали ми всі можливості? Чи конкретно визначена сама мета? Чи відповідають отримані результати бажаним? тощо. Процес співставлення реального і бажаного процесу і результату діяльності називають контролем. Контроль дозволяє встановити як сам факт досягання поставленої мети, так і ступінь її досягання. І чим конкретніше буде визначена мета, тим краще можна визначити те, наскільки вона досягнута.

Наприклад, можна поставити собі за мету навчитись набирати текст на клавіатурі комп’ютера. Однак без постановки певних норм досить важко вирішити, чи досягнута поставлена ціль. Якщо ж висунути в якості мети більш конкретну: навчитись набирати текст на клавіатурі комп’ютера зі швидкістю 40 слів на хвилину, то стає можливим кожного разу оцінювати ступінь свого наближення до цієї мети.

Отже, мета є основою ралізації всіх функцій управління спільною діяльністю – планування, мотивації, організації і контролю.