2.4. Педагогічна творчість.
Творчість – складне явище, вона є одночасно видом людської діяльності і його якісною характеристикою. Творчість – це діяльність, спрямована на створення принципово нового, соціально значимого і досконалого за виконанням продукту. В будь-якій діяльності є творчі і нетворчі елементи. Творчі елементи – це дії, які призводять до зміни реальності, перетворення минулого досвіду, створення нових продуктів. Нетворчі (репродуктивні) елементи –це дії, спрямовані на збереження, відтворення і повторення вже відомих способів і т.п.
Деякі автори розуміють зміст педагогічної творчості як оволодіння вчителем передовим педагогічним досвідом, інші – як вивчення досвіду колег по роботі і на цьому ґрунті створювання та вдосконалення свого власного досвіду.
Так от, педагогічна творчість – це активний процес праці педагога, який спрямований на пошуки раціональних шляхів навчально-виховної роботи, ефективного вирішення педагогічних проблем.
Визначаючи своєрідність педагогічної творчості, виділяють такі притаманні їй риси:
педагогічна творчість жорстко лімітована, обмежена часом. Як правило, педагогічна ситуація вимагає негайного аналізу, негайні дії і тому необхідна імпровізаційна готовність педагога;
педагогічна творчість міцно поєднана з навчально-виховним процесом, тому вона повинна завжди мати тільки позитивні результати;
значна частина педагогічної творчості здійснюється в процесі публічної діяльності. Це в свою чергу вимагає від учителя керування своїм психічним станом;
педагогічна творчість – завжди співтворчість, яка поєднується з творчістю учителя та всього педагогічного колективу, а також учителя та творчою діяльністю кожного учня.
В процесі творчої діяльності педагога виділяють такі етапи:
виникнення педагогічного задуму, спрямованого на вирішення педагогічної задачі;
розробка задуму;
втілення педагогічного задуму в діяльності, в спілкуванні з людьми;
аналіз і оцінка результатів творчості.
Відповідно до етапів творчої діяльності педагога Я. О. Пономарьов виділив наступні фази творчості:
фаза логічного аналізу (опора на знання, високий рівень усвідомленості дій);
фаза інтуїтивного вирішення;
фаза вербалізації інтуїтивного рішення (результат і спосіб вирішення – процесуальний бік);
фаза формалізації вербалізованого вирішення (надання знайденому вирішенню остаточної, логічно завершеної форми).
Принципами педагогічної творчості є:
принцип діагностики;
принцип оптимальності;
принцип взаємозалежності;
принцип креативності;
принцип доповнення і варіантності.
Підвалиною творчості педагога є психолого-педагогічне мислення, яке передбачає нестандартний, пошуковий та інноваційний підхід до організації та проведення педагогічного процесу та постійне його вдосконалення, всебічний аналіз навчально-виховних заходів з точки зору сучасних наукових досягнень, безперервне збагачення свого психолого-педагогічного досвіду й уміння бачити, знайти щось нове, оригінальне в кожному педагогічному явищі, на перший погляд, повсякденному. Сучасне психолого-педагогічне мислення також передбачає відмову педагога від уторованих шляхів здійснення навчально-виховних заходів і сміливе створення власних ефективних методик, які найбільш повно відповідають його індивідуально-психічним особливостям і випливають із сучасних педагогічних концепцій. Основними характеристиками такого мислення є ясність, чіткість, логічність, системність, послідовність, самостійність, гнучкість, сміливість, оригінальність.
Аналізуючи роботу вчителів, можна виділити чотири рівні педагогічної творчості:
рівень професійного становлення (характеризується необхідним мінімумом умінь та навичок, які використовуються в конкретних умовах. Це – рівень спроб і помилок).
рівень стихійного самовдосконалення (передбачає педагогічну творчість, яка спирається, з одного боку, на здобутий в процесі професійного становлення комплекс умінь і навичок, а з іншого – на широко відомий досвід та рекомендації методик).
рівень планомірної раціоналізації (характеризується тим, що учитель не задовольняється запозиченням досвіду у когось, а прагне проектувати та створювати свій власний ефективний досвід, але поки ще фрагментарно, без забезпечення зв’язку між своїми творчими новаторськими знахідками і звичайними, традиційними елементами).
рівень оптимізації процесу і результатів праці (характеризується не тільки планомірністю, але й систематично розвиненою творчістю на основі принципів наукової організації праці учителя).
На думку О. Л. Яковлевої, вищою характеристикою педагогічної творчості є виявлення творчої індивідуальності учителя. Творча індивідуальність є особистісною категорією, яка включає: творчу ініціативу, інтелектуальні здібності, широту і глибину знань, відчуття протиріч, схильність до творчого сумніву, почуття новизни, жагу до знань. В основі творчої діяльності педагога лежать внутрішні мотиви.
Отже, педагогічна творчість – це такий стан педагогічної діяльності, коли учитель не сліпо використовує будь-який досвід, а перевіряє, досліджує, шукає і на основі вже досягнутого наукою та практикою створює свій досвід. Творче ставлення до професійної діяльності має велике значення не тільки для педагогічного процесу, а й для самого педагога: залучення до творчості сприяє росту педагогічної майстерності; творчість може стати компенсуючим фактором для тих, для кого педагогічна діяльність є недостатньо цікавою; творчість є способом реалізації потенційних можливостей учителя. Складовими творчої особистості учителя є:
наявність міцних педагогічних знань;
чутливість до нового, до віянь педагогічної науки;
здатність до аналізу педагогічних явищ;
вміння зробити нецікавий матеріал захоплюючим;
вміння створити атмосферу самодіяльності учнів у засвоєнні навчального матеріалу;
педагогічний такт;
талант і постійне удосконалення своїх творчих здібностей.
Отже, майстерність педагога – це, насамперед, досягнення високих зразків здійснення декількох сторін педагогічної праці – педагогічної діяльності, педагогічного спілкування, розвитку особистості педагога, навченості та вихованості учнів; в свою чергу, кожна з цих п’яти сторін професіоналізму педагога характеризується станом об’єктивно необхідних знань та умінь, а також станом психологічних особистісних якостей, умінь педагога.
ТЕМА “СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УЧИТЕЛЯ”