2.2. Педагогічні здібності в структурі педагогічної майстерності.
Швидкість набуття майстерності не регламентується лише накопиченням професійних знань. Є індивідуальні передумови успішної діяльності, стимулятори професійного зростання – здібності. Для успішного оволодіння знаннями вчителю необхідні як загальні здібності (гарна пам’ять, стійка увага, кмітливість та ін.), так і спеціальні (технічні, філологічні, математичні тощо).
Педагогічні здібності – це комплекс якостей особистості, який відповідає вимогам педагогічної діяльності і забезпечує легке оволодіння цією діяльністю і досягненні в ній високих показників.
Педагоги всіх часів, роздумуючи над проблемами навчання і виховання учнів, адресували свої праці учителям, а тому не могли не торкатись питання про те, якими якостями він повинен володіти, щоб його діяльність була успішною. Роздуми про необхідні для учителя якості і здібності знаходимо в творах як зарубіжних (Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Песталоцці та ін.), так і вітчизняних (І. Пирогова, К. Д. Ушинського, А. С. Макаренка та ін.) педагогів.
Одним з перших приділив увагу теорії підготовки вчителів і проблемі педагогічних здібностей відомий німецький педагог Адольф Дістервег. На його думку, у всілякому справжньому навчанні поєднуються три фактори: “знання справи (об’єкта), любов до справи і до учня (суб’єкта), педагогічні здібності (суб’єктивно-об’єктивний метод)”. До передумов ефективності педагогічної діяльності А. Дістервег відносить: “наявність у учителя розвинутих пізнавальних здібностей і досконалого знання навчального матеріалу”. Серед найважливіших педагогічних здібностей він виділяє силу волі, силу характеру педагога і педагогічний такт. Також А. Дістервег вводить поняття “пізнавальні здібності”.
Російський педагог ІІ пол. ХІХ ст. П. Г. Рєдкін вводить поняття “моральна здібність” учителя. В його розумінні ця здібність полягає “в умінні поводитись з учнями”. П. Г. Рєдкін звертає увагу на те, що ця здібність є не у всіх однаковою мірою і розвивається не з однаковою інтенсивністю.
Подальший розвиток думки/ А. Дістервега та П. Г. Рєдкіна отримали в працях К. Д. Ушинського. До проблеми педагогічних здібностей К. Д. Ушинський йшов від аналізу особливостей педагогічної праці. Важливою умовою успішної педагогічної діяльності він вважав педагогічний такт, в основі якого лежить “психологічний такт”, властивий усім людям.
Педагоги ХІХ ст., не давали визначення поняття “педагогічні здібності”, під якими розуміли психологічні особливості, котрі сприяють успішності педагогічної діяльності: розумові, етичні, особливості характеру (сила волі і характеру). Спеціально виділяються “педагогічний такт” і здатність до педагогічної винахідливості і “педагогічне покликання”. Важливим є те, що всі педагоги відзначали необхідність оволодіння педагогічною майстерністю, і з нею пов’язували розвиток педагогічних здібностей.
Глибокий аналіз педагогічної діяльності і особливостей педагогічної майстерності подає А. С. Макаренко. Навчання молодих спеціалістів він починав з організації їх характерів, поведінки, а потім переходив до організації спеціальних знань і навичок: постановка голосу, вміння розмовляти з учнем, володіння мімікою та ін.
Спроба дати визначення поняття “педагогічні здібності” і показати відмінні особливості здібностей до навчальної і виховної діяльності була зроблена М. Д. Левітовим. Педагогічними здібностями він називає групу якостей, які стосуються різних сфер особистості учителя. М. Д. Левітов відзначає, що ці якості “не вроджені, вони розвиваються в процесі навчання і практичної роботи” і відносить до них: здатність передавати знання; розуміння учня, яке базується на спостережливості; самостійний і творчий склад мислення; винахідливість; організаторські здібності (вміння планувати заняття, економно використовувати час, постійний контроль за власною діяльністю, вміння організовувати клас).
Гоноболін Ф. Н. в структурі педагогічних здібностей виділяє дидактичні, академічні (здібності до відповідної галузі науки), перцептивні, мовні, організаторські, комунікативні здібності, а також педагогічну уяву і здатність до розподілу уваги.
Н. В. Кузьміна структуру педагогічних здібностей подає так:
педагогічна спостережливість;
педагогічна уява;
вимогливість і педагогічний такт;
розподіл уваги;
організаторські здібності.
Наведемо узагальнені, або базові, педагогічні здібності:
гностичні – здібності до вивчення, дослідження (діагностування) педагогічних об’єктів, явищ, процесів;
проектувальні – здібності визначати, формувати мету і завдання педагогічної діяльності;
конструктивні – здібності до планування педагогічної діяльності у відповідності до мети і завдань;
організаторські - здібності організовувати свою власну діяльність і діяльність школярів, створювати колектив як інструмент формування особистості;
перцептивні – здібності, які дозволяють розуміти суб’єкта і об’єкта педагогічного впливу без вербальної інформації на основі чуттєвого сприйняття іншої особистості;
сугестивні – здібності здійснювати емоційно-вольовий вплив на особистість переважно засобами навіювання;
комунікативні – здібності до ефективного спілкування з різними віковими групами дітей, молоддю, дорослими;
мовні (мовленнєві) – здібності висловлювати думки і почуття адекватно до своїх бажань;
креативні – здібності до творчості;
академічні – здібності до професійного саморозвитку і самовдосконалення;
дидактичні – здібності адаптувати навчальний матеріал з метою успішного його розуміння учнями.
Отже, педагогічні здібності є важливим елементом педагогічної майстерності і основною умовою успіху в роботі учителя. Оволодіти майстерністю, розвинути свої здібності може кожен учитель.