Тема 2.
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УЧИТЕЛЯ
2.1. Зміст та елементи педагогічної майстерності.
2.2. Педагогічні здібності в структурі педагогічної майстерності.
2.3. Рівні оволодіння педагогічною майстерністю.
2.4. Педагогічна творчість.
ЛІТЕРАТУРА:
Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища шк., 1997. – С. 8-26.
Педагогічна майстерність: Підручник / І. А.Зязюн та ін. – К.: Вища шк., 2004. – 422с.
Педагогічна майстерність: Хрестоматія: Навч. посіб. / Упоряд. І.А.Зязюн, Н.Г.Базилевич, Т.Г.Дмитренко та ін.; За ред.. І. А.Зязюна – К.: Вища шк., 2006. – 606 с.
Педагогіка: навч. посібник. / Галузяк В.М., Сметанський М.І., Шахов В.І. – Вінниця, 2001.
Зязюн І.А. Педагогічна майстерність як мистецька дія // Рідна школа. – 1995. - № 7-8
Станкин М.И. Профессиональные способности педагога. – М.: Флинта. – 1998. – 368 с.
Шлях до майстерності: Кн. для учителя / За ред. В.Ф.Паламарчук. – К., 1995
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: професіоналізм, майстерність, педагогічна майстерність, елементи педагогічної майстерності (гуманістична спрямованість, педагогічні здібності, педагогічна компетентність, педагогічна техніка), рівні педагогічної майстерності, педагогічна творчість, педагогічний такт, педагогічна культура.
2.1. Зміст та елементи педагогічної майстерності.
Одним із основних шляхів реформування освіти, визначених Державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ ст.”), є підготовка нової генерації педагогічних кадрів, безперервна освіта педагогічних працівників, підвищення їх освітнього і культурного рівня, професіоналізму. Професіоналізм – це відбиток вимог професії в особистості, діяльності фахівця, індивідуальній чи колективній. Він виявляється в умінні фахівця аналізувати виробничу ситуацію, у виборі певних ознак тієї чи іншої ситуації, у швидкості формулювання професійних завдань. Важливим є й те, як фахівець передбачає можливі результати, як приймає рішення і реалізує їх на практиці, як порівнює реальні результати з шуканими, яким чином реконструює власну діяльність та обґрунтовує її. Професіоналізм формується упродовж професійної освіти. У сучасній науковій та методичній літературі з проблем професійної освіти використовується велика кількість термінів, які висвітлюють зміст професіоналізму. Найпоширенішими серед них є: професійна придатність, професійна готовність, професійна майстерність. Майстерність – результат професійного становлення суб’єкта, в результаті чого він досягає найбільшого успіху в роботі, вияв найвищої форми активності особистості учителя в професійній діяльності, активності, що базується на гуманізмі і розкривається в доцільному використанні методів і засобів педагогічної взаємодії у кожній конкретній ситуації навчання і виховання. Майстерністю опановують у процесі індивідуального досвіду, спостереження, наслідування, пошуку власного шляху.
Діяльність педагога-майстра є професійно доцільною, індивідуально-творчою і оптимально. В цьому випадку професійна майстерність є якісним рівнем професійної діяльності, яка має творчий характер, орієнтована на соціально значимий результат (мету) і оптимальний процес його досягнення. Професіоналізм педагогічної діяльності полягає в тому, що педагог володіє мистецтвом засобами свого предмету формувати в учнів готовність до продуктивного вирішення різноманітних завдань.
Педагогічна майстерність розглядається не тільки як високий рівень оволодіння професійними знаннями, уміннями і навичками, але і як відповідність певній сукупності вимог, які висуваються перед учителем конкретної системи освіти.
В педагогіці професійна майстерність учителя визначається як „найвищий рівень педагогічної майстерності ... який виявляється у тому, що у встановлений час педагог досягає оптимальних результатів”, або ж як „високе і постійно вдосконалювань мистецтво навчання і виховання”, або як „синтез наукових знань, методичних умінь і навичок та особистих якостей учителя”.
Так от, педагогічну майстерність можна розглядати як найвищий рівень діяльності педагога (якщо ми характеризуємо якість результату), як вияв творчої активності особистості педагога (якщо характеризуємо психологічний механізм успішної діяльності).
Тому слід зауважити, що в категорії педагогічної майстерності можуть бути виділені два аспекти:
Якщо акцент робиться на результаті, тоді мова йдеться про педагогічну майстерність як високий рівень професійної діяльності.
Але більш важливо розглянути й інший аспект: визначити джерела досягнення цього результату, що забезпечує успішність діяльності. А вони – в особливостях особистості учителя, які слід шукати не тільки в уміннях, але й у всьому сплаві якостей особистості, її позиції, що дає можливість педагогу діяти продуктивно і творчо.
Отже, педагогічна майстерність – синтез високорозвинутого педагогічного мислення, професійно-педагогічних знань, умінь, навичок і емоційно-вольових засобів виразності, який у взаємозв’язку з високорозвинутими якостями особистості педагога дозволяє йому ефективно вирішувати навчально-виховні задачі.
Виходячи з розуміння майстерності як комплексу якостей особистості, до них відносимо гуманістичну спрямованість учителя, професіоналізм його знань, педагогічні здібності і педагогічну техніку. Ці якості є елементами педагогічної майстерності. Дамо характеристику кожному з них.
Гуманістична спрямованість особистості учителя (найголовніша характеристика майстерності). Це спрямованість на особистість іншої людини, утвердження найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків; вияв професійної ідеології учителя, його ціннісного ставлення до педагогічної дійсності. До складу гуманістичної спрямованості відносимо і педагогічну спрямованість особистості педагога. Педагогічна спрямованість особистості педагога – така характеристика його особистості, яка відображає схильність до навчально-виховної діяльності і здатність досягати в її ході значимих і високих результатів. Складові спрямованості учителя – ціннісні орієнтації на себе – самоутвердження (щоб бачили в мені кваліфікованого, вимогливого учителя); на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для учителя – програма, засоби, способи їх пред’явлення); на школяра (дитячий колектив); на мету педагогічної діяльності (на допомогу школяреві в розвитку – гуманістична стратегія). Головна спрямованість учителя-майстра – на мету (гуманізація діяльності) при гармонійно скоректованих інших її видах – прагнення до самоутвердження, вибір відповідних засобів, врахування потреб вихованців. Виявляють чотири стадії розвитку педагогічної спрямованості: 1) виявлення інтересу до професії як відображення потреби набути саме цю професію; 2) формування стійкого інтересу до педагогічної діяльності; 3) формування цілеспрямованості в оволодінні основами педагогічної майстерності; 4) становлення комплексу якостей, які є професійно необхідними для педагогічної діяльності.
Професійна компетентність учителя є підвалиною педагогічної майстерності. Зміст цього компонента становлять глибокі професійні знання, навички та вміння, професіоналізм у галузі психології та педагогіки, досконала методика здійснення навчально-виховних заходів. Важливою особливістю професійних педагогічних знань є їх комплексність, що потребує від учителя уміння синтезувати матеріал для успішного розв’язання педагогічних задач. Розв’язання кожної педагогічної задачі актуалізує всю систему педагогічних знань учителя, які виявляються як єдине ціле. Крім комплексності і узагальненості вони повинні характеризуватися особистісною забарвленістю. З цього приводу А. С. Макаренко зазначив: “Головне в житті не саме знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені у душі, та філософія, яка визначає людину, її світогляд”. На ґрунті професійних знань формується педагогічна свідомість – принципи і правила, які є засадовими щодо дій і вчинків учителя. Ці принципи і правила кожний педагог виробляє на підставі власного досвіду, але осмислити, усвідомити їх можна лише за допомогою наукових знань, що потребують систематичного поповнення.
Отже, зміст професійної компетентності – це знання предмета, методики його викладання, педагогіки і психології, а також уміння синтезувати різні науки і аналізувати та вирішувати педагогічні задачі.
Педагогічна техніка – форма організації поведінки учителя; це вміння використовувати психофізичний апарат як інструмент виховного впливу на інших (вербальними і невербальними засобами). Знання, спрямованість і здібність без умінь, без володіння способами дій не є гарантією високих результатів.
Педагогічні здібності – комплекс якостей особистості, який відповідає вимогам педагогічної діяльності і забезпечує легке оволодіння цією діяльністю і досягненні в ній високих показників. Вони залежать від особливостей перебігу психічних процесів, що сприяють успішній педагогічній діяльності. Майстерність учителя є показником рівня розвитку педагогічних здібностей.
Отже, педагогічна майстерність – це система, усі її складники взаємопов’язані, їм властивий саморозвиток, а не лише зростання під впливом зовнішніх чинників. Гуманістична спрямованість, яка допомагає відповідно до можливостей особистості і вимог суспільства побудувати педагогічний процес, виступає системотворчим фактором. Фундамент розвитку професійної майстерності учителя, який надає йому глибини і усвідомлення дій – це професійні знання. Ці два елементи утворюють кістяк високого рівня професіоналізму в діяльності і забезпечують стійкість системи. Педагогічна техніка спирається на знання і здібності і дозволяє всі засоби впливу пов’язати з метою, гармонізуючи структуру педагогічної майстерності.