2.3. Рівні оволодіння педагогічною майстерністю.
Високий рівень професіоналізму учителя включає не лише яскравий розвиток здібностей, але й глибокі знання в конкретній діяльності, нестандартне володіння необхідними для її успішного виконання здібностями. Професіоналізм діяльності характеризується: високою продуктивністю (ефективністю), оптимальною інтенсивністю і напруженістю, високою точністю і надійністю, організованістю, високою кваліфікацією, низькою залежністю від зовнішніх факторів, володінням сучасним змістом і засобами розв’язування професійних завдань, високою стабільністю продуктивності, точності, надійності, організованості.
На динаміку професіоналізму учителя можуть впливати певні фактори. Під факторами, які впливають на динаміку професіоналізму розуміють основні внутрішні і зовнішні причини, які обумовлюють рух індивідуальності педагога до вершин професіоналізму і піддаються корекції або компенсації. Серед групи факторів (об’єктивні, суб’єктивні, об’єктивно-суб’єктивні фактори), що впливають на динаміку професіоналізму педагога, безпосередній вплив мають суб’єктивні фактори, а об’єктивні – опосередкований.
Суб’єктивні фактори - це такі, що безпосередньо пов’язані з педагогом як суб’єктом фахової діяльності. Вплив цих факторів може свідомо регулюватися і коригуватися самим вчителем. У цю групу входять:
фактор мети фахової діяльності;
фактор знань і фактор умілості;
фактор саморефлексії;
фактор самовдосконалення;
фактор задоволеності фаховою діяльністю;
фактор творчої актуалізації фахово-особистісного потенціалу викладача.
На продуктивність професійної діяльності учителя впливає ряд педагогічних умінь. Педагогічні вміння – це системи педагогічних впливів, пов’язані між собою певними відношеннями і спрямовані на вирішення педагогічних завдань в змінюваних умовах. До основних педагогічних умінь відносимо:
гностичні – вміння аналізувати літературу, різні соціально-педагогічні концепції; вивчати індивідуальні та вікові особливості різних категорій учнівської молоді; досліджувати об’єкт, процес і результати власної праці.
проектувальні – вміння формувати цілі, систему завдань соціально-виховної роботи; моделювати зміст, форми та методи виховної діяльності; передбачати труднощі у виховній діяльності.
конструктивні – вміння реалізувати поставлені завдання; добирати продуктивні форми, методи та прийоми у соціально-виховній роботі; визначати мету та планувати засоби вдосконалення власної діяльності.
комунікативні – вміння встановлювати доброзичливі стосунки з вихованцями; проявляти педагогічний такт, терпимість, делікатність у роботі з учнями, управляти своїми емоціями за будь-яких умов.
організаторські – вміння сприяти індивідуальному розвитку особистості; спільно з учнями організовувати різноманітні виховні заходи; розвивати організаторські здібності.
оцінні – вміння оцінювати результати власної соціально-виховної роботи з учнями; контролювати свої дії, психічний стан, поведінку, професійні стосунки та діяльність вихованців.
прикладні – вміння грати на музичних інструментах, малювати, виразно читати, мати технічні навички.
Критеріями майстерності педагога є доцільність (за спрямованістю), продуктивність (за результатами), діалогічність (характер стосунків з учнями), оптимальність (у виборі засобів), творчість (за змістом діяльності).
В оволодінні майстерністю можна виокремити кілька рівнів:
Елементарний рівень. У учителя наявні лише окремі якості професійної діяльності. Найчастіше – це володіння знаннями для виконання педагогічної дії, володіння предметом викладання. Проте через брак спрямованості на розвиток учня, техніки організації діалогу продуктивність його навчально-виховної діяльності є низька.
Базовий рівень. Учитель володіє основами педагогічної майстерності: педагогічні дії гуманістично зорієнтовані, стосунки з учнями і колегами розвиваються на позитивній основі, добре засвоєно предмет викладання, методично виявлено і самостійно організовано навчально-виховний процес на уроці. Цього рівня, як правило, досягають наприкінці навчання у вузі.
Досконалий рівень. Характеризується чіткою спрямованістю дій учителя, їх високою якістю, діалогічною взаємодією у спілкуванні. Учитель самостійно планує і організовує свою діяльність на тривалий проміжок часу, маючи головним завданням розвиток особистості учня.
Творчий рівень. Характеризується ініціативністю і творчим підходом до організації професійної діяльності. Учитель самостійно конструює оригінальні педагогічно доцільні прийоми взаємодії. Діяльність будує, спираючись на рефлексивний аналіз. Сформовано індивідуальний стиль професійної діяльності.
У психолого-педагогічній літературі можна віднайти також інші підходи до виділення рівнів професіоналізму педагога. Так, Н. В. Кузьміна для оцінки рівня продуктивності професіоналізму діяльності викладача ввела шкалу, згідно якої за результативністю кожного педагога можна зарахувати до одного з наступних рівнів діяльності:
мінімальний – репродуктивний (педагог уміє переказати іншим те, що знає сам). Непродуктивний рівень. Педагог-стажист.
низький – адаптивний (педагог уміє пристосувати своє повідомлення до особливостей аудиторії). Малопродуктивний рівень. Педагог-адаптор.
середній – локально-моделюючий (педагог володіє стратегіями озброєння учнів знаннями, навичками та уміннями з окремих розділів курсу, тобто здатний формулювати педагогічну мету, звітувати перед собою стосовно прогнозування результату і добирати систему та послідовність включення учня до навчально-пізнавальної діяльності). Середньо-продуктивний рівень.
високий – системно-моделюючий знання учнів (педагог володіє стратегіями формування шуканої системи знань, навичок, умінь учнів з предмету в цілому. Продуктивний рівень. Педагог-новатор.
вищий - системно-моделюючий діяльність і поведінку (творчість) учнів (педагог володіє стратегіями перетворення свого предмету на засіб формування особистості учня, його потреб у самовихованні, самоосвіті, саморозвиткові). Високопродуктивний рівень. Педагог-майстер.
Отже, шлях педагога до майстерності проходить крізь декілька рівнів. Ці рівні компетентності є, по суті, різними вершинами професіоналізму. Це означає, що праця педагога об’єктивно є багатовершинною. Тому сходження до майстерності – це тривалий багатоступінчатий процес, який триває протягом усього професійного життя.