2. Оцінка ризику

Безпека є відносним поняттям. Абсолютної безпеки для всіх обставин та умов не існує. Питання "Яка безпека є достатньою?" не має простої відповіді. Правильним, сучасним підходом у цьому питанні є оцінка ризику.

Під час виконання багатьох задач оцінки ризику досить якісна оцінка рівня ризику небезпеки, яка базується на побудові матриць ризику без виконання числових розрахунків. Для побудови матриці ризику необхідні якісні показники серйозності небезпеки та ймовірності, з якою ця небезпека може проявитися. Під серйозністю небезпеки розуміється ступінь шкоди, яку може завдати небезпека, наприклад, затримка у виконанні завдання, величина збитку для об’єкта або навколишнього середовища, руйнування об'єкта, травмування або загибель людей тощо.

Категорії серйозності небезпеки (табл.1) встановлюють якісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов. Використання категорій серйозності небезпеки дуже корисне, щоб визначити відносну важливість використання профілактичних заходів для забезпечення безпеки системи.

Таблиця 1. Категорії серйозності небезпек

Вид	Катег.	Опис нещасного випадку
Катастрофічна	I	Смерть або зруйнування системи
Критична	II	Серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пошкодження у с-мі
Гранична	III	Незначна травма, короткочасне захворювання, пошкодження у с-мі
Незначна	IV	Менш значні, ніж у категорії ІІІ травми, захв., пошкодження у с-мі

Наприклад, ситуації, які належать до категорії І (катастрофічні небезпеки), потребують більшої уваги, ніж віднесені до категорії ІУ (незначні небезпеки).

Рівні ймовірності небезпеки (табл.2) є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбувається небажана подія, яка є наслідком не усунутої або непідконтрольної небезпеки.

Таблиця 2. Рівні ймовірності небезпеки

Вид	Рівень	Опис наслідків
Часта	А	Велика ймовірність того, що подія відбудеться
Можлива	В	Може трапитися декілька разів за життєвий цикл
Випадкова	С	Іноді може відбутися за життєвий цикл
Віддалена	D	Малоймовірна, але можлива подія протягом життєвого циклу
Неймовірна	Е	Настільки малоймовірно, що можна припустити, що така небезпека ніколи не відбудеться

Базуючись на вищій ймовірності небезпеки будь-якої системи, можна дійти висновку щодо специфічних видів діяльності людей. Тому, використовуючи водночас методики визначення серйозності і ймовірності небезпеки, можна визначити, вивчити небезпеки, віднести їх до певного класу і розв'язати їх, виходячи із серйозності небезпеки, можливих її наслідків та ймовірності того, що такі наслідки матимуть місце.

Наприклад, якщо зіткнення літаків у повітрі буде класифікуватися як категорія І (катастрофічна), її можливість або ймовірність буде віднесена до рівня Д (віддалена), виходячи зі статистики випадків зіткнення літаків у повітрі. Зусилля, спрямовані на зменшення шкоди від такого роду випадків, обмежаться специфічним, але відносно незначним контролем, щоб запобігти подібній ситуації.

І навпаки, зіткнення двох автомобілів на переповненій автостоянці може бути класифіковане як незначна (категорія ІУ) подія з ймовірністю, що належить до рівня А (часта) або рівня В (можлива). Зусилля у цьому випадку будуть спрямовані на забезпечення дешевого та ефективного контролю через високу ймовірність цієї події (знаки, які вказують напрямок руху, широкі місця для паркування, обмеження швидкості тощо).

З наведених прикладів випливає, що коли потенційна небезпека буде віднесена до категорії І (катастрофа) з рівнем ймовірності А (часта), то всі зусилля безсумнівно потрібно спрямовувати на усунення цієї небезпеки з конструкції або забезпечити посилений контроль щодо запуску системи або проекту.

Серйозна небезпека може бути припустимою, якщо буде доведено, що її ймовірність надто низька, так само може бути припустимою вірогідна подія, якщо можна довести, що негативний наслідок її незначний. Ці міркування дають підстави для припущення, що ймовірність припустимого ризику небезпеки обернено пропорційна її серйозності.

Таблиця 3 демонструє приклад матриці ризиків небезпеки, яка включає елементи таблиць 1 і 2 для того, щоб забезпечити ефективний інструмент для апроксимації припустимого та неприпустимого рівні або ступенів ризику. Встановивши буквено-цифрову систему оцінки ризику для кожної категорії серйозності та кожного рівня ймовірності, можна глибше класифікувати та оцінювати ризик за ступенем припустимості. Використання такої матриці полегшує оцінку ризику.

Таблиця 3. Матриця оцінки ризику

Частота, з якою відбувається подія	Категорія небезпеки
	І Катастрофічна	II Критична	III Гранична	IV Незначна
(А) Часто	1А	2А	ЗА	4А
(В) Вірогідно	1В	2В	3В	4В
(С) Час від часу	1С	2С	3С	4С
(D) Віддалено	1D	2D	3D	4D
(Е) Неймовірно	1Е	2Е	3Е	4Е
Індекс ризику небезпеки
Класифікації ризику 1А, 1В, 1С, 2А, 2В, ЗА 1D, 2С, 2D, 3В, 3С 1Е,2Е,3D,ЗЕ,4А,4В 4С,4D,4Е	Критерії ризику Неприпустимий (надмірний) Небажаний (гранична допустимий) Припустимий з перевіркою (прийнятний) Припустимий без перевірки (знехтуваний)

Матриця, побудована аналогічним чином на підставі аналізу можливості реалізації небезпек, соціального та фінансового ризику НС, до яких можуть призвести ці небезпеки, може бути використана для визначення рівнів інтегрального ризику соціально-екологічних систем, що, в свою чергу, дасть змогу порівняти рівні ризику для населення окремих територій у разі аварій та стихійних лих, оцінити готовність територій до локалізації та ліквідації НС, вжити відповідних запобіжних заходів.

Розробка такої матриці є ефективним інструментом для визначення припустимого та неприпустимого рівнів інтегрального ризику технічної системи, що аналізується, і регламентована в нашій країні та інших країнах СНД міждержавним стандартом ГОСТ 27-310-95 "аналіз видів, наслідків і критичності відмов. основні положення. У додатках до цього ГОСТу як довідникові таблиці наводяться приклад шкали для встановлення категорій наслідків відмов, приклад таблиці якісної оцінки частоти відмов та приклад побудованої на основі цих таблиць, матриці "ймовірність відмов – важкість наслідків", що дає можливість класифікувати та оцінювати ризик за ступенем його припустимості.

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки низький рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо (аксіома потенційної небезпеки). Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися трагедією для людей. Знехтуваний ризик тепер також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство нині, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки та техніки.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дає змогу розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику та його рівень вийде за межі прийнятних значень.

Наприклад, зі збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати шкоди соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу, знизити якість освіти та ін. (графік).

Сумарний ризик матиме мінімум при визначеному співвідношення інвестицій у технічну та соціальну сферу. Цю обставину потрібно враховувати під час вибору ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.

Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини зазвичай вважається ризик, який дорівнює 10^-6 на рік. Малим вважається той, що дорівнює 10^-8 на рік.

Концепція прийнятого ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі в виробництва, підприємств, організацій, установ.

Те наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним, вирішують відповідний державний чи місцевий орган влади, керівництво підприємством, установою тощо. На результат цього рішення впливає багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість.