- •Тема 5. Правове регулювання реорганізації та ліквідації банків
- •1. Види та умови реорганізації банків
- •1.1. Види реорганізації банків
- •1.2. Умови реорганізації банку
- •1.2.1. Одержання попереднього дозволу нбу на реорганізацію
- •1.2.2. Особливості рішення про реорганізацію банку
- •2. Процедура реорганізації банків
- •2.1. Основні етапи реорганізації банку
- •1. Підготовка уповноваженими органами банків, які реорганізуються, обґрунтування реорганізації та проектів відповідних документів
- •2. Надання учасникам банків, що реорганізуються, інформації про реорганізацію
- •3. Прийняття рішення про реорганізацію
- •4. Зупинення обігу акцій кожного банку, який реорганізується
- •5. Одержання попереднього дозволу нбу на реорганізацію та затвердження нбу плану реорганізації
- •6. Укладення угоди про реорганізацію між банками, що реорганізуються
- •7. Оприлюднення інформації про реорганізацію
- •8. Одержання згоди Антимонопольного комітету України на реорганізацію
- •9. Задоволення вимог кредиторів
- •10. Реалізація акціонерами банку права вимоги обов'язкового викупу належних їм акцій
- •11. Отримання учасниками банку дозволу нбу на придбання або збільшення істотної участі в банку-правонаступнику
- •12. Аудиторська перевірка банків, що реорганізуються
- •13. Складання передавального акту (роздільного балансу)
- •14. Прийняття наглядовою радою кожного з банків, які реорганізуються, рішень, пов’язаних із продовженням процедури реорганізації
- •15. Затвердження передавального акту (чи розподільчого балансу)
- •16. Прийняття рішень, пов’язаних із створенням кожного банку-правонаступника
- •17. Погодження в нбу статуту кожного банку – правонаступника (змін у статуті у випадку приєднання)
- •18. Державна реєстрація кожного банку-правонаступника (змін у статуті банку-правонаступника, що виникають при реорганізації шляхом приєднання)
- •19. Державна реєстрація припинення як юридичної особи кожного банку-правопопередника (змін у статуті банку - правопопередника, що виникають при реорганізації шляхом виділу)
- •20. Здійснення запису в Державному реєстрі банків про реєстрацію кожного банку – правонаступника
- •21. Здійснення запису в Державному реєстрі банків про припинення банка-правопопередника і всіх його відокремлених підрозділів в результаті реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу
- •22. Дії по легітимації банків-правонаступників
- •23. Фактична передача до банку (-ів), що виникає (-ють) внаслідок реорганізації, майна, зобов’язань, документів
- •24. Дії, пов’язані із реєстрацією випуску акцій кожного банку-правонаступника, що приймає участь у реорганізації
- •25. Дії з реструктуризації участі учасників (акціонерів) в статутних капіталах банків-учасників реорганізації
- •26. Отримання банківської ліцензії на здійснення операцій кожним банком-правонаступником
- •2.3. Особливості правового регулювання перетворення банків
- •3. Поняття, види та підстави ліквідації банків
- •3.1. Поняття та види ліквідації банків
- •3.1.1. Ліквідація банку з ініціативи власників
- •3.1.2. Ліквідація банку з ініціативи нбу (у тому числі за заявою кредиторів)
- •3.2. Особливості ліквідації банку у разі його неплатоспроможності
- •3.3. Співвідношення банківського законодавства та законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
- •4. Правове становище ліквідатора банку
- •4.1. Вимоги до ліквідатора банку та умови його призначення
- •4.2. Повноваження ліквідатора
- •5. Процедура ліквідації банків
- •5.1. Основні етапи ліквідації банку
- •1. Прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії
- •2. Оголошення про ліквідацію та приймання вимог кредиторів
- •3. Здійснення заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів
- •4. Зупинення обігу акцій банку, що ліквідується
- •5. Розкриття особливої інформації про банк, який ліквідується
- •6. Інвентаризація та оцінка майна банку, що ліквідується. Складання початкового балансу
- •7. Складання проміжного ліквідаційного балансу
- •8. Продаж майна банку, який ліквідується.
- •9. Задоволення вимог кредиторів банку
- •10. Скасування випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій банку, що ліквідовується
- •11. Затвердження ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та інші дії по завершенню ліквідації
3.3. Співвідношення банківського законодавства та законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяльність» законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність».
З іншої сторони, згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам закону України «Про банки і банківську діяльність».
Як же сумістити банківське законодавство та законодавство про банкрутство?
По-перше, у Законі України «Про банки і банківську діяльність» законодавець детально регламентує процедуру власне ліквідації банку, обходячи мовчанням можливості санації неплатоспроможного банку через судові процедури при провадженні у справі про банкрутство (мова йде про санацію у процедурі банкрутства). Санація неплатоспроможних банків відбувається поза судовими процедурами і здійснюється в процесі тимчасової адміністрації банку, яка впроваджується у банку на підставі окремої постанови Правління НБУ, а Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині регулювання санаційних процедур (ст.ст. 17,18,19, 20, 21 тощо) до банків не застосовується.
Особливості санації неплатоспроможних банків встановлені главою 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що передбачає призначення тимчасової адміністрації у разі істотної загрози платоспроможності банку. При цьому:
- тимчасова адміністрація здійснюється не арбітражним керуючим, а особою, яка має сертифікат НБУ на право здійснення тимчасової адміністрації чи ліквідації банку та іменується тимчасовим адміністратором (питання підготовки таких спеціалістів вирішуються згідно з такими нормативно-правовими актами, як «Положення про Кваліфікаційну комісію Національного банку України з питань сертифікації тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банківських установ», що затверджене постановою Правління НБУ від 16 липня 2001 р. № 271, «Положення про сертифікацію осіб на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку», що затверджене постановою Правління НБУ від 16 липня 2001 р. № 273, «Правила сертифікації осіб на право здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банків», що затверджене постановою Правління НБУ від 5 червня 2006 р. № 250);
- згідно зі ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Протягом дії мораторію:
1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.
Також мораторій не поширюється на зобов'язання банку з перерахування органам Пенсійного фонду України єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на зобов'язання з повернення фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування розміщених на депозитних рахунках у банках тимчасово вільних коштів, у тому числі резервів коштів цих фондів.
З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом;
- нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами;
- розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію;
- фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Податковим кодексом України за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію;
- згідно зі ст. 50 Закону України «Про банки і банківську діяльність» тимчасовий адміністратор негайно після свого призначення зобов’язаний забезпечити збереження активів і документації банку, а також активів та документації афілійованих осіб, в яких банк має участь, що перевищує 50 відсотків. Протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адміністратор зобов'язаний провести інвентаризацію банківських активів і пасивів та скласти баланс.
З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовими актами НБУ з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів1;
- припиняється діяльність тимчасового адміністратора, серед інших підстав, у випадку відкликання банківської ліцензії та прийняття рішення про призначення ліквідатора.
По-друге, у главі 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність» детально описується процедура ліквідації банків, включаючи особливості порядку подання і розгляду судом заяви про визнання банку неплатоспроможним, виявлення кредиторів та розрахунки з ними, продаж майна банку-боржника тощо. Внаслідок такої детальної регламентації виключається застосування до регулювання процедури ліквідації банків відповідних норм про ліквідаційну процедуру Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
По-третє, не можуть застосовуватися до діяльності ліквідатора банку норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регулюють статус та повноваження ліквідатора (арбітражного керуючого) у процесі банкрутства та ліквідації інших суб’єктів підприємництва. Ліквідаційну процедуру стосовно банків здійснюють спеціальні особи – ліквідатори банків, повноваження яких описані у наступному пункті цієї лекції.
Таким чином, до процедури ліквідації банків може застосовуватися лише невелика кількість статей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (наприклад, статті про форму і зміст заяви про порушення справи про банкрутство, про склад грошових вимог, заборгованість стосовно яких є основою для звернення кредитора до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним тощо).