- •Тема 5. Правове регулювання реорганізації та ліквідації банків
- •1. Види та умови реорганізації банків
- •1.1. Види реорганізації банків
- •1.2. Умови реорганізації банку
- •1.2.1. Одержання попереднього дозволу нбу на реорганізацію
- •1.2.2. Особливості рішення про реорганізацію банку
- •2. Процедура реорганізації банків
- •2.1. Основні етапи реорганізації банку
- •1. Підготовка уповноваженими органами банків, які реорганізуються, обґрунтування реорганізації та проектів відповідних документів
- •2. Надання учасникам банків, що реорганізуються, інформації про реорганізацію
- •3. Прийняття рішення про реорганізацію
- •4. Зупинення обігу акцій кожного банку, який реорганізується
- •5. Одержання попереднього дозволу нбу на реорганізацію та затвердження нбу плану реорганізації
- •6. Укладення угоди про реорганізацію між банками, що реорганізуються
- •7. Оприлюднення інформації про реорганізацію
- •8. Одержання згоди Антимонопольного комітету України на реорганізацію
- •9. Задоволення вимог кредиторів
- •10. Реалізація акціонерами банку права вимоги обов'язкового викупу належних їм акцій
- •11. Отримання учасниками банку дозволу нбу на придбання або збільшення істотної участі в банку-правонаступнику
- •12. Аудиторська перевірка банків, що реорганізуються
- •13. Складання передавального акту (роздільного балансу)
- •14. Прийняття наглядовою радою кожного з банків, які реорганізуються, рішень, пов’язаних із продовженням процедури реорганізації
- •15. Затвердження передавального акту (чи розподільчого балансу)
- •16. Прийняття рішень, пов’язаних із створенням кожного банку-правонаступника
- •17. Погодження в нбу статуту кожного банку – правонаступника (змін у статуті у випадку приєднання)
- •18. Державна реєстрація кожного банку-правонаступника (змін у статуті банку-правонаступника, що виникають при реорганізації шляхом приєднання)
- •19. Державна реєстрація припинення як юридичної особи кожного банку-правопопередника (змін у статуті банку - правопопередника, що виникають при реорганізації шляхом виділу)
- •20. Здійснення запису в Державному реєстрі банків про реєстрацію кожного банку – правонаступника
- •21. Здійснення запису в Державному реєстрі банків про припинення банка-правопопередника і всіх його відокремлених підрозділів в результаті реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу
- •22. Дії по легітимації банків-правонаступників
- •23. Фактична передача до банку (-ів), що виникає (-ють) внаслідок реорганізації, майна, зобов’язань, документів
- •24. Дії, пов’язані із реєстрацією випуску акцій кожного банку-правонаступника, що приймає участь у реорганізації
- •25. Дії з реструктуризації участі учасників (акціонерів) в статутних капіталах банків-учасників реорганізації
- •26. Отримання банківської ліцензії на здійснення операцій кожним банком-правонаступником
- •2.3. Особливості правового регулювання перетворення банків
- •3. Поняття, види та підстави ліквідації банків
- •3.1. Поняття та види ліквідації банків
- •3.1.1. Ліквідація банку з ініціативи власників
- •3.1.2. Ліквідація банку з ініціативи нбу (у тому числі за заявою кредиторів)
- •3.2. Особливості ліквідації банку у разі його неплатоспроможності
- •3.3. Співвідношення банківського законодавства та законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
- •4. Правове становище ліквідатора банку
- •4.1. Вимоги до ліквідатора банку та умови його призначення
- •4.2. Повноваження ліквідатора
- •5. Процедура ліквідації банків
- •5.1. Основні етапи ліквідації банку
- •1. Прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії
- •2. Оголошення про ліквідацію та приймання вимог кредиторів
- •3. Здійснення заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів
- •4. Зупинення обігу акцій банку, що ліквідується
- •5. Розкриття особливої інформації про банк, який ліквідується
- •6. Інвентаризація та оцінка майна банку, що ліквідується. Складання початкового балансу
- •7. Складання проміжного ліквідаційного балансу
- •8. Продаж майна банку, який ліквідується.
- •9. Задоволення вимог кредиторів банку
- •10. Скасування випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій банку, що ліквідовується
- •11. Затвердження ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та інші дії по завершенню ліквідації
Тема 5. Правове регулювання реорганізації та ліквідації банків
1. Види та умови реорганізації банків
2. Процедура реорганізації банків
3. Поняття, види та підстави ліквідації банків
4. Правове становище ліквідатора банку
5. Процедура ліквідації банків
1. Види та умови реорганізації банків
1.1. Види реорганізації банків
У Законі України «Про банки і банківську діяльність» питання реорганізації банків врегульовані Главою 5 «Реорганізація банків». Зокрема, вказується, що способами реорганізації банків є злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення (ст. 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Визначення способів реорганізації банків приведені у п. 1.2 «Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», що затверджене постановою Правління НБУ від 27 червня 2008 р. № 189, де зазначено, що:
- виділення банку – створення одного чи кількох банків-правонаступників із передаванням йому (їм) згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків банку, з якого здійснюється виділення, без припинення такого банку;
- злиття банків – це виникнення нового банку-правонаступника з передаванням йому згідно з передавальними актами всього майна, всіх прав та обов'язків двох або більше банків одночасно з їх припиненням;
- перетворення банку – це зміна його організаційно-правової форми без застосування норм законодавства щодо припинення юридичної особи;
- поділ банку – припинення банку з передаванням усього його майна прав та обов'язків більше ніж одному новому банку-правонаступнику згідно з розподільчим балансом;
- приєднання банків – припинення одного або більше банків з передаванням ним/ними згідно з передавальним актом усього його/їх майна прав та обов'язків іншому банку-правонаступнику.
Звернемо увагу на те, що згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» реорганізація банку здійснюється або за рішенням його власників, або у разі призначення тимчасової адміністрації - за рішенням НБУ чи тимчасового адміністратора, погодженим з НБУ.
У першому випадку рішення про проведення реорганізації приймає вищий орган управління банку (в акціонерних банках це загальні збори акціонерів, в кооперативних банках – загальні збори учасників (пайовиків), а стосовно державних банків – це КМУ (ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність», і при цьому КМУ зобов'язаний отримати позитивний висновок НБУ з приводу наміру зміни розміру статутного капіталу державного банку, оскільки зміна розміру статутного капіталу має місце у кожному із способів реорганізації, за винятком перетворення).
Детально питання добровільної реорганізації банків врегульовані у вищевказаному «Положенні про особливості реорганізації банку за рішенням його власників». Довгий час найбільш детально підстави, види та процедуру реорганізації банків описували «Методичні рекомендації про порядок реорганізації, реструктуризації комерційних банків», що були затверджені постановою Правління НБУ від 9 жовтня 2000 р. № 395, що по тексту цієї лекції іменуються як Методичні рекомендації. Однак слід вказати, що цей документ значним чином застарів та не враховує змін у законодавстві про цінні папери (зокрема, прийняття Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» і низки відповідних нормативно-правових актів ДКЦПФР); також він не відповідає законодавству про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (з 1 липня 2004 р. діє Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Тому застосовувати Методичні рекомендації допустимо лише в тій їх частині, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Наприклад, у Методичних рекомендаціях, поряд із процедурою реорганізації банків, описується так звана реструктуризація банку, яка розуміється як більш широкий, порівняно із реорганізацією, комплекс заходів. Зокрема, реструктуризація банку - це комплекс організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на покращення фінансового стану, підвищення ліквідності та платоспроможності банку, зокрема шляхом реорганізації банку, повної або часткової зміни власника з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи-інвестора, яка не підлягає санації, що сприятиме фінансовому оздоровленню банку та дозволить задовольнити вимоги кредиторів. З іншої сторони, можливість реструктуризації передбачається лише для тих банків, що ліквідуються, а сама реструктуризація розуміється як продаж (санація) неплатоспроможного банку під час провадження справи про банкрутство з метою задоволення вимог кредиторів і вкладників. Такий підхід не відповідає чинній редакції Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Главам 15 «Тимчасова адміністрація» та 16 «Ліквідація банків»).
У випадку реорганізації банку за рішенням НБУ чи тимчасового адміністратора має місце примусова реорганізація, що є заходом впливу на банк зі сторони НБУ (підпункт «і» п. 1.2 Глави 1 «Заходи впливу, що застосовуються Національним банком» «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», що затверджене постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 369). Здійснюється вона у разі істотної загрози платоспроможності банку, під якою слід розуміти ситуацію, коли банк за рівнем достатності капіталу віднесений до значно недокапіталізованих або критично недокапіталізованих банків1. Порядок здійснення примусової реорганізації банків встановлено у Законі України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовими актами НБУ.