5.1.2. Складання проекту землеустрою

Фахівці землевпорядних організацій розробляють і обґрунтову­ють проектні рішення на основі спеціальних нормативних документів із землеустрою.

Проектна документація складається з графічної частини (проектного плану й інших креслень), текстової частини, що містить пояснювальну записку, техніко-економічне обґрунтування, правові документи, перелік обмежень у використанні земель і земельних сервітутів, експлікації земель.

Зміст проекту залежить від його виду і форми землеустрою. Ступінь складності розв'язуваних завдань у проекті територіального чи внутрішньогосподарського землеустрою також різний. Наприклад, при усуненні недоліків у розміщенні земель сільськогосподарських підприємств основне цільове призначення у використанні земель не змінюється. При відведенні земель промисловому підприємству може бути визначена відповідна ділянка із земель запасу, що, як правило, не потребує зміни меж інших землекористувань. У деяких випадках земельну ділянку промисловому підприємству відводять із уже використовуваних земель, що потребує зміни їх раніше встановленого цільового призначення й одночасної реорганізації виробництва і землекористувань, що зачіпаються відведенням земель, як це відбувається, наприклад, при землеустрої шляхів державного значення.

Кожен проект територіального землеустрою, незалежно від його виду, визначає:

• місце розташування меж об'єктів землеустрою, у тому числі Н5 межі частин об'єктів землеустрою, обмежених у використанні;

• можливості використання земель з урахуванням площі земе­льної ділянки, цільового призначення, дозволеного використання земель і розміщених на них об'єктів інженерної, транспортної і соці­альної інфраструктури;

• площі об'єктів землеустрою і (або) їхніх частин, обмежених у використанні;

• інші економічні та якісні характеристики земель, які викорис­товують для розрахунку нормативної грошової оцінки земель, вста­новлення земельного податку, орендної плати за землю, внесення змін у право встановлювальні документи;

• економічні показники, які застосовують у процесі здійснення проектів (втрати і витрати, упущена вигода тощо).

Проект територіального землеустрою має відповідати екологіч­ним вимогам, правовим нормам і бути економічно обґрунтованим.

Розглядають і затверджують проект у порядку, встановленому Земельним кодексом України. Його погоджують з органами, які здійснюють різні види контролю залежно від виду розв'язуваних землевпорядних завдань (земельних ресурсів, природоохоронних), органами містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Розглядають і затверджують землевпорядну документацію в такому порядку:

1. прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядають і затверджують відповідні органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування;

2. проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядають і затверджують відповідні органи виконавчої влади або органи місце­вого самоврядування

3. проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджують органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки;

4. проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями розглядають і затверджують власники землі або землекористувачі;

5. робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, розглядають і затверджують замовники цих проектів.

До землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які за­твердили ці проекти, вносять зміни.

Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань вико­ристання і охорони земель зазнають державної експертизи, яку здійснює орган у справах земельних ресурсів відповідно до закону.

Юридичне значення землевпорядної документації полягає в то­му, що на її основі центральні органи державної влади розробляють і затверджують загальнодержавні програми використання і охорони земель, місцеві органи державної влади т& місцевого самовряду­вання ухвалюють рішення щодо перспектив використання земель на своїй території, надають земельні ділянки у користування, пере­дають безоплатно чи у власність громадянам та юридичним особам земельні ділянки із земель державної та комунальної власності, легалізують у встановленому порядку права на землю, вста­новлюють обмеження права власності й права користування земе­льними ділянками. Землевпорядна документація є основою для розв'язання земельних спорів державними органами земельних ре­сурсів, органами місцевого самоврядування та судами, визнання прав на земельні ділянки, поділу земельних ділянок у разі розі­рвання шлюбу, оформлення спадщини на земельні ділянки. Врахо­вуючи важливість землевпорядної документації для регулювання земельних відносин, у Земельному кодексі України визначено про­цедуру її розгляду і затвердження.

На стадії розгляду і ухвалення рішення про затвердження окре­мі види землевпорядної документації підлягають державній експер­тизі. Згідно із Земельним кодексом України таку експертизу здійс­нюють органи у справах земельних ресурсів відповідно до Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» № 1808-ІУ від 17 червня 2004 р. Державна експертиза землевпоряд­ної документації — це діяльність, метою якої є дослідження, перевір­ка, аналіз та оцінювання об'єктів експертизи щодо їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і прави­лам, а також підготовка обґрунтованих висновків для ухвалення рішень щодо об'єктів землеустрою. Державну землевпорядну експер­тизу проектної документації проводять за кошти замовника.

Існують три варіанти висновків державної землевпорядної екс­пертизи.

Перший — проектну документацію, розроблену згідно з вимога­ми земельного законодавства і чинних нормативно-технічних доку­ментів, оцінюють позитивно (погоджують). За потреби погодження її можна доповнювати певними умовами щодо додаткового опрацю­вання деяких питань, внесення коректив тощо, виконання яких не потребує істотних доопрацювань.

Другий — проектну документацію, яка не повною мірою відпові­дає вимогам земельного законодавства і чинних нормативно-технічних документів, повертають на доопрацювання. При цьому зазначають конкретні вимоги, відповідно до яких потрібно внести зміни і доповнення до проектної документації.

Третій — якщо проектна документація не відповідає вимогам земельного законодавства і є неприйнятною щодо раціонального використання і охорони земель, її оцінюють негативно і не пого­джують. Негативна оцінка має бути всебічно обґрунтована поло­женнями відповідних законодавчих та нормативно-технічних доку­ментів. Висновки набувають правового статусу державної землевпо­рядної експертизи після затвердження їх відповідно керівництвом Держкомзему України, Держкомзему Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь зе­мельних ресурсів. Висновки державної землевпорядної експертизи зберігають свою силу протягом періоду дії документації, після чого, якщо передбачені проектні рішення не реалізовані, вона підлягає повторній державній землевпорядній експертизі (за потреби — піс­ля відповідного коригування).

В усіх випадках проекти розглядають на науково-технічних ра­дах проектних організацій (землевпорядних інститутів, підпри­ємств) і погоджують з територіальними органами виконавчої влади з управління земельними ресурсами за приналежністю землевпо­рядних об'єктів.

Наприклад, при організації сільськогосподарських землеволо­дінь і землекористування проект погоджують із усіма учасниками землеустрою.

Проектувальники підготовляють рішення про затвердження проектної документації і разом із проектом передають його в район­ний відділ із земельних ресурсів, якщо землевпорядний об'єкт пере­буває в межах адміністративного району.

Відділ подає рішення разом із проектними матеріалами і своїм висновком на підпис главі районної адміністрації. Проект затвер­джують його рішенням. Затверджений проект переносять у нату­ру. Потім видають документ, що засвідчує права на земельну ді­лянку.