Розділ 12

СКЛАДАННЯ ПРОЕКТІВ ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

12.1. Правові основи та умови відведення земельних ділянок

12.1.1. Правові основи відведення земельних ділянок

Відведення земельної ділянки охоплює поняття надання, вилу­чення, викупу, зміни цільового призначення земель. Громадяни та юридичні особи як суб'єкти права згідно із Земельним кодексом України можуть набувати земельні ділянки у приватну власність або у постійне користування чи оренду (строкове користування). У постійне користування земельні ділянки можуть придбати юридичні особи із земель державної і комунальної власності. У тимчасове и користування громадяни і юридичні особи набувають земельні ділянки за договором оренди.

У приватну власність громадяни одержують земельні ділянки за о договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, а також внаслідок передачі їм земель державної і комунальної власності через приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини і виділення в натурі (на місцевості) та передача у власність земельної ділянки у розмірі належної їм земельної частки (паю).

Юридичні особи, засновані громадянами або юридичними особами України, можуть набувати земельні ділянки у власність для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Земельним кодексом України врегульовано відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або а комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках е рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених Земельним кодексом України.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окре­мих випадках — районних і обласних рад, земельні ділянки пере­даються у власність громадянам і юридичним особам із земель комунальної власності відведенням їх у натурі (на місцевості) та оформленням відповідних право встановлювальних документів.

В окремих випадках виникає гостра потреба у наданні земельних ділянок для суспільних та інших потреб, наприклад для будівництва нових підприємств, створення та облаштування установ і організацій, розвитку й розширення населених пунктів, розміщення посольств і представництв іноземних держав тощо, навіть за відсутності вільних земельних ділянок для цих потреб у певні місцевості.

Зважаючи на ці потреби, Земельний кодекс України передбачає право органів виконавчої влади і місцевого самоврядування надавати земельні ділянки за рахунок тих, що перебувають у власності або користуванні інших осіб, викуповуючи у землевласників або вилучаючи у землекористувачів за правилами і в порядку, визначеними статтями 149-51 Земельного кодексу України.

При відведенні земель загальним положенням є обов'язковість погодження питань, пов'язаних із місцем розташування об'єкта, розміром земельної ділянки та умовами її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці та прилеглих територіях усіх об'єктів, "умови проживання населення і охорону довкілля.

Суб'єктом, який зобов'язаний погоджувати питання вилучення земельної ділянки, є юридична особа, якій буде надано у власність або користування вилучену (викуплену) земельну ділянку.

Суб'єктами, з якими погоджується вилучення земельної ділянки, є: власники землі і землекористувачі;

сільські, селищні, міські ради; державні адміністрації; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; Кабінет Міністрів України; Верховна Рада України.

Відповідно до встановленої процедури погодження має відбуватися до початку проектування будь-яких робіт, які плануються на земельній ділянці, що вилучається (викуповується).

Право вибору земельної ділянки для розміщення об'єктів належить юридичним особам, зацікавленим у їх відведенні для відповідних цілей.

Земельним кодексом України визначаються органи державної влади та місцевого самоврядування, яким надано право погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення: сільські, селищні, міські ради, державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, а також Верховна Рада України. Погодження здійснюється відповідно до повно­важень цих органів щодо вилучення таких ділянок. Тобто ці органи вправі погоджувати місця розташування об'єктів на тих земельних ділянках, які вони можуть вилучати відповідно до своїх повноважень, визначених статтями 149 і 150 Земельного кодексу України.

Передбачено також процедуру погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок. Першою стадією цієї процедури є звернення юридичної особи, зацікавленої у (викупі) земельної ділянки, з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій. До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки, зокрема: копія генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту; копія плану земе­льної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням земельної площі, яка вилучається; склад угідь земе­льної ділянки, що вилучається, умови її відведення.

Наступною стадією є розгляд клопотання відповідною сільською, селищною, міською радою або місцевою державною адміністрацією та надання дозволу на підготовку матеріалів погодження місця розташування об'єкта.

На третій стадії юридична особа погоджує з відповідними суб'єктами питання, пов'язані з вилученням (викупом) земельної о ділянки. Погодження — це отримання згоди щодо:

а) найбільш доцільного місця розташування об'єкта з урахуванням його можливого З впливу на стан здоров'я людей, екологічну безпеку, забруднення атмосферного повітря та інших об'єктів природи;

б) розмірів намічуваної для вилучення земельної ділянки, якщо вони не визначені безпосередньо у Земельному кодексі України (наприклад, для будівництва промислових, сільськогосподарських та інших об'єктів, добування корисних копалин);

в) умов вилучення (викупу) земельної ділянки (наприклад, відшкодування збитків, розміри таких збитків, 5 відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва).

Матеріали зі згодою зазначених органів на вилучення (викуп) земельних ділянок повертаються до сільської, селищної або міської а ради, місцевої державної адміністрації. На цьому етапі процедура о погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельної ділянки, переходить до наступної (четвертої) стадії.

Ha цій стадії органи державної влади або органи місцевого самоврядування, які отримали узгоджені матеріали, повинні: а) погоди-й ти місце розташування того об'єкта, під який має право самостійно вилучати земельну ділянку; б) підготувати та направити свій ви­сновок до інших державних органів, якщо вилучення земельної ді­лянки під розташування об'єкта виходить за межі їх компетенції. У першому випадку завершується процедура погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельної ділянки, а в друго­му — вона переходить до наступної стадії.

Районна державна адміністрація на відповідній стадії у місячний термін розглядає отримані нею матеріали і після розгляду: а) пого­джує місце розташування об'єкта, під який має право вилучати земе­льну ділянку; б) готує свій висновок та надсилає його до Ради мініст­рів Автономної Республіки Крим або обласної державної адміністра­ції. В другому випадку процедура погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельної ділянки, продовжується.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація на відповідній стадії розглядають отримані ними ма­теріали. Процесуальний термін такого розгляду в коментованій стат­ті щодо зазначених органів не передбачений, але вважається, що він має бути таким самим, як і для розгляду попередніми органами — один місяць. Після розгляду отриманих матеріалів: а) погоджують місце розташування об'єкта, під який мають право вилучати земельні ділянки; б) готують свій висновок та надсилають його до центрально­го органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державний комітет земельних ресурсів України розглядає отри­мані матеріали в місячний термін і подає свої пропозиції до Кабіне­ту Міністрів України, який ухвалює відповідне рішення або подає свої пропозиції до Верховної Ради України, якщо з відповідних пи­тань потрібна її згода.

У випадках, коли вилучаються особливо цінні землі із земель комунальної власності, погодження Верховною Радою України пи­тань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок, є обов'язковим.

Якщо власник землі або землекористувач, сільська, селищна чи міська рада, органи державної влади не погоджують питання, пов'язані з відведенням земельної ділянки, справа вирішується у судовому порядку відповідно до положень Цивільного процесуаль­ного кодексу України. Якщо судові органи задовольняють позов, який стосується оскарження відмови щодо погодження місця розта­шування об'єкта, їх рішення є підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки.