алергії на ліки, що іноді розвиваються на фоні комбінованого

антибактеріального лікування, яке при туберкульозі триває довго, протягом багатьох місяців і навіть кількох років.

ЛЕКЦІЯ № 4. ДИСЕМІНОВАНИИ ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ, КОШОТУБЕРКУЛЬОЗ І ДИФУЗІИНІ

ПНЕВМОСКЛЕРОЗИ ІНШОЇ ЕТІОЛОГІЇ, УСКЛАДНЕНІ ТУБЕРКУЛЬОЗОМ ЛЕГЕНЬ

При всіх розсіяних процесах у легенях, супроводжуваних розвитком дифузного пневмосклерозу , та емфіземи, завданнями ЛФК є не тільки збереження і відновлення загального фізичного стану, але й необхідність корекції вже розвинених порушень ле­геневої вентиляції, які мають схильність до прогресування.

При дисемінованому туберкульозі легень і при коніотуберкульозі (без фіброзної каверни) слід включати ЛФК у комплексну терапію на ранніх етапах антибактеріального лікування (в умовах стаціонару). Після зняття симптомів інтоксикації призначають спеціальні дихальні вправи, які сти­мулюють репаративні процеси в легенях за рахунок поліпшення мікроциркуляції.

Із поліпшенням загального стану хворого поряд зі спеціальними дихальними вправами застосовують гімнастичні вправи, що мають загальний вплив на організм, але без великих навантажень. Заняття про­водять у формі проце/іури лікувальної гімнастики і самостійних занять за завданням. Поступово вводять дозовану ходьбу, бадмінтон, настільний теніс.

Співвідношення спеціальних

дихальних вправ, спрямованих на формування активного повного видиху без форсування вдиху, і загальнорозвиваючих вправ

визначають ступенем дихальної недостатності. Чим більше виражені порушення вентиляції та газообміну, тим більшою має бути питома вага спеціальних вправ, доцільність яких є особливо значною при субкомпенсації хронічного легеневого серця. У цих випадках уся процедура лікувальної гімнастики може складатися тільки з комплексу спеціальних дихальних вправ, які виконують у вихідному положенні сидячи, найбільш вигідному при емфіземі легень.

Протипоказаними є всі вправи, пов'язані з натужуванням (виси, вправи в упорі, підняття ваги та ін.), великі навантаження {навіть короткочасні), стрибки, волейбол, городки через небезпеку розвитку спонтанного пневмотораксу.

/

Критерієм правильності добору вправ і навантажень є частота пульсу: тахікардія, що звичайно супроводжує субкомпенсацію хронічного легеневого серця і дихальну недостатність, після занять лікувальною гімнастикою зменшується. Хворі відзначають полегшення дихання й охоче

виконують запропоновані , вправи самостійно 2-3 рази на день і більше.

В умовах санаторію, куди хворих направляють на доліковування і закріплення досягнутого ефекту, крім процедури лікувальної гімнастики, призначають спортивно-прикладні вправи (теренкур,

79

близький туризм, лижі, плавання). При збереженні порушень _ легеневої вентиляції та ознак емфіземи легень протипоказані волейбол, веслування, городки. Величину навантаження, рекомендовану в , санаторіях, визначають за індивідуальною реакцією на стандартну функціональну пробу або на фізичне навантаження, виконуване під час . заняття ліку­вальною гімнастикою і при трудових процесах. Значна тахікардія (більше 120 уд/хв)^ артеріальна гіпертензія (систолічнии тиск більш 150 мм рт. ст.), уповільнене повернення цих показників до вихідних цифр (довше 5-7 хв) свідчать про перевантаження і про необхідність заборони тих чи інших вправ або зниження темпу виконуваної роботи. При збереженні ознак порушення вентиляції за обструктив­ним типом спеціальні вправи навіть за відсутності задишки мають бути обов'язковими протягом усього життя хворого. їх слід включати у комплекс ранкової гігієнічної гімнастики на етапі диспансерного спостереження після клінічного одужання. Особи, вилікувані від туберкульозу, з наявністю залишкових змін у вигляді пневмосклерозу і неактивних осередків ко.шs ігнь\її ї> і уоеркульизного за­палення, можуть" виконувати лікувальну гімнастику в ^відповідних групах ЛФК поліклінік або лікарсько- фізкультурних диспансерів, у здравни­цях загального типу.

4.X,3. Фіброзно-

КАВЕРНОЗНИЙ

ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ

л ворі на фюрозно-кавернозну форму туберкульозу мають найбільш несприятливий прогноз щодо лікування.

У пш групі хоорих хронічний тривалий перебіг ііроцесу супроводжується розвитком грубої рубцевої тканини не тільки навколо фіорозної каверни, але і в місцях бронхогешюго відсівання осе­редкового аоо інфільтративного запалення в розташованих нижче ділянках легень‘та у прилеглій плеврі. Порушешія вентиляції, як правило, мають змішаний рестриктивно- опструктивний характеп. поступово прогресує дихальна недостиглість. По­вторні курси антибактеріальної терапії малоефективні через характер процесу

Та__ СТІЙКОСТІ ШКОШКІЇГпп

гуиспкуііьту до лікарських препа­ратів. Усе "це потребує ретельного іїілхояу до пибору тактики лікування й.

v і'ІЄ[Лі!У чергу, хірургічної ДОПОМОГ” _ Иайоільш часто вдаються до резекції частини або всієї урчжечрї легені,

• : . ОВУЮЇЬ

колапсохірургічні методи лікування. У тих випадках, коли лікування через наявність загальних протипоказань до операції або через роз-повсюдженість процесу обмежують терапевтичними методами,, питання режиму рухової активності набуває особливої актуальності.

Перебіг туберкульозного процесу при цій клінічній формі більш сприятливий в умовах тривалого постільного режиму. І навпаки: при активному режимі, а тим більше якщо він містить процедуру лікувальної гімнастики (навіть тільки у вигляді ди­хальних вправ), перебіг процесу менш сприятливий. У зв'язку з цим фіброзно- кавернозний туберкульоз є протипоказанням до призначення ЛФК у всіх її формах. Таким хворим показаний постільний

м'язи грудної клітки і плечового пояса на боці цирозу. Вибір спеціальних дихальних вправ прово­дять після аналізу анатомо- рентгенологічних і функціональних даних. У зв'язку зі зсувом і деформацією бронхів позу для проведення постураііьного дренажу ураженої легені добирають емпірично. З огляду⁷ на поступовий розвиток емфіземи в неуряжених ділянках 'легень, необхідно використовувати вправи на формування активного повного видиху.

Протипоказаними є вправи, при виконанні яких підвищується внутпішньогпудний тиск (виси, упо­ри, підняття ваги).

4.8.5. ТУБЕРКУЛЬОЗНІ

ПЛЕВРИТИ (СЕРОЗНІ)

На відміну від серозних плевритів іншої етіології. При туберкульозному ураженні плеври випіт зберігається, як правило, тривало, має схильність до осумкування І викликає значні 'зміни" плеври з утворенням фібринозних нашарувань' а потім і сполучної тканини, що перешкоджає усмоктуванню. Такі плевральні шварти у подальшому призводять до розвитку плевропневмосклерозу з і іі а п ііи п< > м і іиі і і; і ью;. і и і є ври, цирбтітчното деформацією легені, зниженням у ній вентиляції та збіднінням капілярів легеневої артерії. Найчастіше на цьому фоні виникає бронхіальна астма, що веде хворого до інвалідності.

У зв'язку з цим важливе значення має застосування засобів, що сприяють швидкому усмоктуванню й евакуації ексудату . при

туберкульозному плевриті . та збереженню легеневої вентиляції і мікоошго-куляції в легенях. Значне місце в цьому посідає ЛФК.

На першому етапі розвитку ексудативного плевриту

рекомендую :ь лікування

положенням, використовуючи при цьому нагромаджений ексудат для розшарування внутрішнього і пристінкового листка плеври. Хворому пропонують змінювати положення у постелі: лежати па хворому боці, потім ІЗ ПІВПОВО-рУТОМ уперед та назад. У кожному з цих положень слід знаходитися по 20 хв кілька разів протягом доби. Гака зміна положень перешкоджає З'їворснню зрощень між листками плеври і виникненню шварт, що порушують усмоктування. ... її стиханням симптомів інтоксикації та зменшенням ексудату руховий режим хворого "активізують. У заняття вводять вправи на мобілізацію дихальних екскурсій грудної клітки та діафрагми на боці плевриту, які ' . сприяють

усмоктуванню залишків випоту, збереженню та відновленню рухливості ребеїзі діафрагми.

Якщо ж відбулося осумкування ексудату⁷ внаслідок плевральних зрощень, використовують спеціальні вправи («парадоксальне» дихання), які різко збільшують

внутрїшньогруднйй, а отже І внут- рішньоплевральний тиск, що сприяє проникненню рідкої частини ексудату крізь малопроникні плев­ральні оболонки. Ефект пії цих вправ зростає при повторному їх виконанні з поступовим збільшенням кількості повторень кожної або окремих вправ.

Вправи на «парадоксальне» дихання рекомендують також при міжчасткових плевритах, які відрізняються тривалим збереженням випоту через відсутність

усмоктувальної здатності

міжчасткової

плеври. Залучення спеціальних вправ на «парадоксальне» дихання в комплекс традиційних методів лікування осумкованих . серозних туберкульозних плевритів різко прискорює процес ліквідації випоту. Однак слід пам'ятати, що ці вправи нсоихідно застосовувати тільки до розсисання ексудату. Потім їх мають замінити вправи на розтягування, що сприяють підновленню нормальної екскурсії ребер і діафрагми на боці плевриту. Такі вправи необхідно виконувати кілька разів на день до повного відновлення симетрії дихальних екскурсій обох половин грудної клітки 'та діафрагми, їх Погрібно -.’"«.Т!: у Процедурі

лікувальної гімнастики, ранкової гігієнічної гімнастики на фоні загально-розвивяючих гімнастичних і сиортивно-прикяадних вправ. Ці вправи є обов'язковими для профілактики розвитку

• . ,••••. .. наслідку

ви-лікуваного _ туберкул ьозного плевриту або ~ лікувального

пневмоторакгу. я також віддалених наслідків ускладненого, перебігу післяопераційного періоду при операціях на легенях.