Міністерство освіти і науки України

«ПВНЗ» Міжнародний економіко-гуманітарний університет

імені академіка Степана Дем’янчука

Реферат на тему:

«Бразилія»

Підготувала:

Студентка II курсу

Природничо-географічного факультету

Групи ПГБ-11

Кузьміч Галина

Рівне-2013

План

1.Загальна характеристика.

2.Населення.

3.Економічний розвиток.

4.Релігія.

1. Загальна характеристика

Бразилія, Федеративна Республіка Бразилії (RepubUca Federative do

Brasil) —-держава в Південній Америці. Загальна площа — 8,5 млн км2,

населення — 172,8 млн чоловік (2000 p.), понад 95 % — бразильці. Міське

населення складає 75,6 % (1991 p.). Більшість віруючих — католики,

Бразилія — федерація в складі 26 штатів і 1 федерального (столичного)

округу. Глава держави — президент. Президент обирається загальним

голосуванням на 4-річний термін. Законодавчий орган — двопалатний

національний конгрес. Складається із сенату (816 місць, по 3 депутати

від кожного штату й округу обираються за мажоритарною системою на

8-річний термін, кожні три роки проводиться ротація третини сенату) і

палати депутатів (513 місць, обираються на пропорційній системі на

4-річний термін). Судову владу представляє верховний федеральний

трибунал, 11 суддів призначаються президентом довічно за згодою сенату.

Державна мова — португальська.

Центр й південні частини Бразилії займає Бразильське плоскогір'я

(найвища точка — г. Башкира, 2890 м); на півночі — Амазонська низовина й

відроги Гвіанського плоскогір'я. На крайньому півдні — Лаплатська

низовина. Клімат змінюється з північного заходу на південний схід від

екваторіального до субтропічного (середні температури січня від +23 до

+29 °С, липня від +16 до +24 °С). Опадів — 3000 мм на заході Амазонської

низовини, до 500 мм — на північному сході Бразильського плоскогір'я,

1200 мм на рік — на півдні. Головні ріки — Амазонка, Сан-Франсиску,

Парана. На Амазонській низовині — вологі екваторіальні ліси, у

центральній частині — савани й рідколісся, на Приатлантичній низовині —

тропічні змінно-вологі, на півдні — вічнозелені ліси. Під лісом — 38 %

території країни. У країні нараховується 20 національних парків, є

заповідники й заказники.У давнину територію Бразилії населяли індіанці, на початку XVI ст.

країна була завойована португальськими конкістадорами, які знищили

більшість корінного населення і створили великі плантаторські

господарства з використанням рабської праці негрів, завезених із XVI ст.

з Африки. У результаті визвольного руху в 1822 р. Бразилія проголошена

незалежною імперією (з 1889 р. — федеративною республікою). До 1888 р.

зберігалося рабство. З кінця XIX ст. до Бразилії потрапляв англійський і

північноамериканський капітал. Кінець XIX ст. Позначений боротьбою

селянства за землю. Особливо великий виступ — у штаті Баїя в 1896—1897

р. У період після Другої світової війни в економіці Бразилії посилилися

позиції США й ФРН. Спроби ряду урядів (особливо Ж. Д. Варгаса і Ж.

Гуларта) у 50—60-х pp. поставити під державний контроль видобуток і

переробку нафти, забезпечити незалежну від іноземних держав зовнішню

політику Наштовхнулися на опір реакції. Після військового перевороту

1964 р. біля керма Влади до 1985 р. перебували військові уряди.Бразилія — індустріально-аграрна країна, найбільша за економічним потенціалом у Південній Америці.

2.Населення.

У серпні 1996 р. у Бразилії був проведений перепис населення. Згідно з

цими даними чисельність населення в 1996 р. складала 157 079 573 чол.,

що приблизно на 5 % менше, ніж прогнозувало Бюро перепису США. При

оцінці чисельності населення слід брати до уваги високий рівень

смертності від СНІДу, високий рівень смертності серед немовлят, низьку

тривалість життя.

Етнічний склад: білі (португальці, німці, італійці, іспанці, поляки) —

55 %, метиси й мулати — 38 %. чорношкірі — 6 %. інші (японці, араби,

індіанці) -1 % Католики складають — 80 % населення.У Бразилії спостерігається постійний процес змішування різних рас і

національностей Країна є своєрідним полігоном виникнення нового

бразильського етносу. Терпимість португальських бразильців і офіційна

політика пом'якшують міжетнічні конфлікти. Головним об'єднавчим фактором

є португальська мова і римсько-католицька церква, якщо в деяких областях

країни, де не спостерігаються процеси асиміляції населення, це

сприймається як вибір населення, що тут проживає, а не як урядова

політика або результат протистояння етнічних громад. Таким прикладом

можна назвати місцеве індіанське населення чисельністю близько 200 тис.

чол. Хоча жодне з індіанських племен не досягло такого рівня розвитку,

як племена Анд або Центральної Америки, їхня цивілізація прекрасно

відповідала місцевим географічним і кліматичним умовам. Від місцевих

племен португальські торговці й поселенці перейняли технології

вирощування кукурудзи, касави. Саме індіанці навчили колоністів

користуватися гамаками (їм віддають перевагу дотепер у деяких північних

районах Бразилії), будувати каное, плоти (цей вид транспорту активно

використовується в наші дні на північному сході країни). Приблизно

третина бразильців має індіанські корені — це твердження є очевидним

щодо населення районів, розташованих на півночі й заході від

північно-східних провінцій.Поки португальці просто вели торгівлю з місцевим населенням, стосунки

залишалися мирними. Але з початком проведення активної колонізаторської

політики індіанців почали використовувати на плантаціях і рудниках. Не

витримавши такої експлуатації, чимало індіанців вмирали або втікали. Ті,

що втекли, знаходили притулок у важкодоступних районах між Амазонкою й

плато Мату-Гроссу. У період із XVI по XVIII ст. португальці почали

організовувати набіги на індіанські поселення, забирати в рабство

місцеве населення. Додаткового удару по чисельності індіанського

населення завдали хвороби, завезені колоністами з Європи (грип, кір,

віспа). Работоргівля, шо розгорнулася в Бразилії з XVI по XIX ст.,

докорінно змінила етнічний вигляд країни. У цей період у країну було

завезено від 3 до 4 млн рабів-африканців. Основна маса рабів прибула з

Західної Африки й Анголи. їхня праця використовувалася на плантаціях і в

домашньому господарстві. Протягом XVI і XVII ст. більшість чорношкірих

рабів була сконцентрована на північному сході Бразилії, на плантаціях

цукрової тростини. У XVIII ст. з початком видобутку в країні золота й очатком видобутку в країні золота й алмазів частина чорношкірого населення була переведена в штат МінаСгЖераїс. Після скасування рабства в 1888 р. більшість рабів залишилися на місцях колишнього проживання. У наші дні найвища щільність чорношкірого населення, як і раніше, спостерігається на північному сході країни. Африканці вплинули на національний склад країни та її культуру.

Африканська музика, танці, кухня, вірування стали невід'ємною частиною

повсякденного життя країни. Але темношкіре населення знаходиться на

низькій сходинці економічної ієрархії Бразилії. Справа в тому, що

більшість цієї громади живе в економічно безперспективних і відсталих

районах країни. Крім цього, на ринку праці афро-бразильці відчувають

постійний пресинг із боку європейських і азіатських емігрантів, що мають

вищу кваліфікацію. Європейці становлять більшість населення Бразилії.

Протягом трьох сторіч португальці безперешкодно заселяли країну, вони

були практично єдиними європейцями в Бразилії. Вони були торговцями,

плантаторами. З моменту проголошення незалежності в 1822 р. імміграційна

політика змінилася Найбільш численну громаду емігрантів (після

португальців) склали італійці. Більшість їх проживає в Сан-Паулу,

північному Ріу-Гранді-ду-Сул. Подібно до португальців, італійці легко

асимілювалися. Услід за ними до країни прибули іспанці, сирійці,

ліванці. Разом з італійцями вони зробили чималий внесок у розвиток

промисловості, фінансів, мистецтва. У XIX — початку XX ст. основну

частину мігрантів складали німці, а після Першої світової війни —

японці. На відміну від середземноморських народів, німцям і японцям

треба було три—чотири покоління для асимілювання серед місцевого

населення. Крім різниці культур, що відокремлювали їх від інших

бразильців, чималу роль зіграло розселення німців і японців у глухих

сільських районах країни. Уряди Німеччини та Японії виплачували чималі

кошти для підняття поселень своїх підданих у віддаленій частині світу,

світові держави проводили політику поступової колонізації Бразилії.

Після Другої світової війни ці дві громади стали невід'ємною частиною

бразильського суспільства. Крім вищезгаданих громад, у країні існує

кілька слов'янських етнічних груп. Від 80 % до 90 % населення Бразилії —

католики. Бразилія —найбільша католицька країна світу. Після

проголошення республіки в 1889 р. католицизм перестав бути державною

релігією. Але перевага католиків серед емігрантів у XIX—XX ст. тільки

зміцнила позиції церкви в країні. Інші релігійні громади — протестанти

(п'ятдесятники й секти фундаменталістського типу), православні,

синтоїсти, буддисти, мусульмани. Окремо слід виділити

анімістів-індіанців і шанувальників синкретичних африканських культів.

Серед останніх переважають бразильці африканського походження.