Розділ 4

ТИПОЛОГІЧНА ОЦІНКА ДУБА ЗВИЧАЙНОГО І ТИПОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СВІЖОЇ ГРАБОВОЇ ДІБРОВИ

4.1. Типологічна оцінка типоутворювальної породи

У сформованих лісових угрупованнях одна із деревних порід домінує, тобто, формує корінний деревостан. Породу, яка у відповідних лісорослинних умовах може сформувати самостійний тип лісу називають типоутворювальною. В інших умовах вона може виступати як характерна кліматична домішка.

У даному типі лісу типоутворювальною породою є дуб звичайний, а характерною кліматичною домішкою граб звичайний. Дуб звичайний (Оцегсш гоЬиг Ь.) - листопадне дерево першої величини висотою до 50 м. Крона куляста чи овальна. Кора до 30 років гладка, тонка, з віком тріщинувата, груба, темно-сіра. Пагони голі, бруньки овальні, голі, верхівкові крупніші бокових. Листки оберненояйцеподібні, перисто-лопатеві з 3-7 парами округлих лопатей, довжиною 7-15 см, шириною 4-7 см, біля основи з двома вушками, черешок короткий 0,5-0,8 см завдовжки. Квіти роздільностатеві; чоловічі сережки зібрані в пучках по кілька штук, жіночі -по 2-3 шт. на довгих квітконіжках. Плоди - жолуді, овальні чи продовгувато-овальні, довжиною до 2,5 см, зібрані по 1-5 шт. Плюска на довгій ніжці, до 8 см довжиною, покриває плід на третину. Розмножується насінням і порослю від пня (до 150 років 70% пнів дають порослеві пагони). Рясне плодоношення спостерігається рідко - один раз у 6-8 років. Розрізняють дві фенологічні форми дуба звичайного: ранню (Ргаесох Сгет.) і пізню {ТагйЩога Сгегп.).

Природно росте в Європі, а також на Кавказі. Дуб звичайний -світлолюбна деревна порода і не витримує верхнього затінення. У перші 10 років росте відносно повільно, але за наявності бічного затінення (підгону) приріст по висоті прискорюється. Дуб доживає часто до 400-500 років, нерідко до 1000 і поодиноко до 1500 років, досягаючи до 4 м в діаметрі.

Порівняно морозостійкий, середньовибагливий до родючості грунту (мезотроф), найчастіше утворює мішані, складні за будовою деревостани, а в молодому віці має багато конкурентів. Досить посухостійкий, про що свідчить його успішний розвиток у лісостепових і степових районах. Розвиває глибоку кореневу систему, має пластичний стовбур і потужну крону, а для нормального розвитку потребує велику площу живлення. Це вітростійка порода, тому небезпека вітровалів практично відсутня, за винятком деревостанів на мілких грунтах у сирих гігротопах.

Дуб звичайний відноситься до мезотрофних порід і формує типи лісу у сугрудах та грудах (рис. 4.1, табл. 4.1). В екстремальних умовах фрагментами може формувати також типи лісу у суборах, хоча тут він виступає тільки як характерна кліматична домішка (Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп).

+

У передгірній зоні деревостани дубових типів лісу займають площу близько 100 тис. га. Найбільш розповсюдженими типами лісу є свіжі і вологі грабові судіброви і діброви (50%), а також букові і ялицеві діброви (30%).

	А	В	С
0
1
г
3
4
5

типоутворювальна порода

\\\^\\^ - характерна кліматична домішка

Рис. 4.1. Екологічна фігура дуба звичайного

22

Таблиця 4.1

Класифікація типів лісу дуба звичайного

Тип лісорос­линних умов	Характерна кліматична домішка	Назва типу лісу	Індекс типу лісу	Склад корінного деревостану
1	2	3	4	5
с2	граб	свіжа грабова судіброва	С2-гД	8Дз2Гз
	бук	свіжа букова судіброва	С2-бкД	7ДзЗБкл
	ялиця	свіжа ялицева судіброва	С2-яцД	7ДзЗЯцб
Сз	граб	волога грабова судіброва	Сз-гД	8Дз2Гз
	бук	волога букова судіброва	Сз-бкД	7ДзБк
	ялиця	волога ялицева судіброва	Сз-яцД	6Дз4Яцб
	граб	свіжа грабова діброва	02-гД	8Дз2Гз
	бук	свіжа букова діброва	В2-бкД	7ДзЗБкл
Вз	граб	волога грабова діброва	Оз-гД	8Дз2Гз
	бук	волога букова діброва	Бз-бкД	7ДзЗБкл
	ялиця	волога ялицева діброва	Бз-яцД	6Дз4Яцб
	граб	сира діброва	о4-д	ІОДз

Характерною кліматичною домішкою є граб звичайний {Сагріпш Ьеіиіш Ь.). Дерево першої або другої величини, досягає до 25 м висоти і 50-60 см по діаметру. Крона яйцеподібна, густа. Кора гладка, світло-сіра, у старих екземплярів темна, тріщинувата. Зимуючі бруньки сидячі, гострі. Листки овально-продовгуваті, довжиною 4-12 см, вершина загострена, основа кругла, серцеподібна, зубчастий або двічі зубчастий край, темно-зелені, з 10-15 парами жилок, жлки опушені. Квітки одностатеві. Чоловічі сережки зеленувато-червоні, циліндричні, жіночі - короткі, компактні, зелені колосочки. Розпускаються разом з листками у квітні. Плоди - багато чисельні, сухі, овальні, буро-сірі, блискучі, ребристі, дрібні (5-9 мм) горішки, що дозрівають восени. Розміщені горішки в основі трилопатевих обгорток з при квіткових листків, з якими зрослися.

Граб відновлюється насінням і порослю від пня. Насіннєві роки дуже часті та рясні. Пізно восени плоди обпадають, хоча іноді залишаються на дереві до середини або навіть до кінця зими. До 4-5 років росте дуже повільно, пізніше приріст пришвидшується на 40-50 см щорічно; з 30-40 років ріст сповільнюється і в 80-90 років майже припиняється. Дуже рідко довговічність граба звичайного перевищує 150 років.

Граб звичайний - тіньовитривала деревна порода, досить вимоглива до родючості грунту, росте, в основному, у свіжих і вологих лісорослинних умовах. Морозостійкий, переносить нетривале затоплення, уникає кислих і вапнякових грунтів. Коренева система поверхнева, з боковими (якірними) коренями, що забезпечує виду вітростійкість.

За своїми біоекологічними властивостями граб звичайний займає проміжне місце між дубом та буком. Звичайно він утворює другий ярус в грабово-дубових насадженнях і в той же час успішно розвивається під розрідженим буковим деревостаном. У вологих умовах він є серйозним конкурентом дуба.

Свіжі грабові діброви поширені на Передкарпатті в діапазоні висот 150-300 м н.р.м. У складі корінних деревостанів переважає дуб звичайний І бонітету, другий ярус формує граб. У домішці зустрічаються клен гостролистий, явір, груша, в'яз. Похідні деревостани - грабняки. Підлісок формують ліщина, бруслина бородавчата, свидина, вовчі ягоди, калина, глід, бузина чорна, горобина, шипшина.

У складі живого надґрунтового покриву поширені мегатрофні види: осока лісова і волосиста, підмаренник запашний, зубниця бульбиста, медунка темна, розхідник звичайний, зеленчук жовтий, підлісник європейський, купена багатоквіткова, ранник вузлуватий, копитняк європейський, барвінок малий, чина весняна.

У даному типі домінують сірі лісові ґрунти. В цих лісових грунтах мають місце два процеси грунтотворення: підзолистий і дерновий. Перший відбувається під дією нисхідних потоків атмосферних опадів, що поступають в грунт, в результаті чого спостерігається перенесення поживних речовин і мулуватих механічних фракцій з верхніх горизонтів грунту вниз по профілю. Другий процес пов'язаний з акумулюючою діяльністю рослинності, яка засвоює своєю кореневою системою значну кількість мінеральних речовин із всієї товщі грунту і відкладає їх у формі органічних залишків переважно у верхніх горизонтах грунту або на його поверхні. Результатом цього процесу є акумуляція у верхніх горизонтах грунту гумусу і деяких органо-мінеральних речовин. Переважає дерновий грунтотвірний процес. Підзолоутворюючий процес проявляється в сильному накопиченні присипки кремнистої кислоти (8ІО2) в елювіальному горизонті і в збагаченні ілювіального горизонту окислами заліза та алюмінію. Характерно, що переважаючою механічною фракцією в цих грунтах звичайно буває середній і крупний пил при малій кількості мулу, який вимитий в ілювіальний горизонт.

В результаті виносу полуторних окислів і частини органічних речовин верхні горизонти поступово освітлюються і набувають білувато-сірого забарвлення.

Сірі лісові грунти характеризуються наявністю в поглинаючому ком­плексі обмІННИХ КаТІОНІВ ВОДНЮ І ПОрІВНЯНО ВИСОКОЮ КИСЛОТНІСТЮ (рН сольове

4,0-5,2). В більшості випадків мають добре виражені перегнійні горизонти, значний вміст органічних речовин, помітні ознаки опідзоленості і задо­вільний водно-повітряний і поживний режими.

За даними фізико-хімічного аналізу сірі лісові грунти мають кислу реакцію ґрунтового розчину (лісова підстилка має менш кислу реакцію). Зольність неперегнилої лісової підстилки - 5,85%, напівперегнилої - 42,71%. Кількість гумусу в грунті коливається від 5,13 до 9,91 мг-екв. на 100 г грунту. Сума поглинутих основ у верхньому горизонті складає 1,18-1,69 мг-екв. на 100 г грунту. Ступінь насиченості ґрунтового комплексу в тому ж горизонті дуже незначна і становить 17,19-18,01%. Ємність поглинання у верхньому горизонті складає 6,31-9,83 мг-екв. на 100 г грунту. Легкорухомими формами фосфору забезпечений слабо - менше 1,25-3,75 мг-екв. на 100 г грунту, калію знайдені сліди, азоту є 0,42-1,12 мг-екв. на 100 г грунту.

4.2. Лісівничо-таксаційна характеристика деревостанів свіжо)' грабової діброви

Основні лісівничо-таксаційні показники деревостанів аналізованого типу лісу (склад, вік, середні висота і діаметр, бонітет, повнота, запас на 1 га) наведені в таблиці 4.2. Запас на ділянці визначили як добуток площі таксаційного виділу на запас на 1 га. Тип деревостану встановлювали згідно методичних підходів лісівничо-екологічної типології, викладених у розділі 2..

Для кожної вікової групи знаходили її загальну площу та загальний запас. Встановлено, що найбільша площа і запас насаджень у групі віку 51-60 р. - відповідно 127,0 га і 16789 м . Найменша площа у групі віку 1-10 р. - 13,6 га. Найменший запас також у молодняках віком 1-10 р. - 235 м.У цілому, загальна площа аналізованого типу лісу становить 607,7 га, а сумарний запас - 76919 м³.

Таблиця 4.2